- •Оцінювання параметрів і перевірка статистичних гіпотез у випадку вибірок малого об’єму
- •Приклад розв’язання завдання Оцінювання параметрів і перевірка статистичних гіпотез у випадку вибірок малого об’єму
- •1 Для кожної вибірки оцінити математичне сподівання a і дисперсію σ2 шляхом:
- •3 За допомогою критерію згоди Фішера (для малих вибірок) перевірити гіпотези про нормальний розподіл генеральних сукупностей X і y.
- •Розв’язання
- •1 Оцінювання невідомих математичних сподівань і дисперсій
- •2 Перевірка статистичних гіпотез про рівність математичних сподівань і дисперсій
- •3 Перевірка гіпотези про нормальний закон розподілу генеральної сукупності у випадку вибірки малого обсягу
2 Перевірка статистичних гіпотез про рівність математичних сподівань і дисперсій
Ефективність
виробничого процесу залежить від
породжуваної їм дисперсії, що характеризує
розкид у даних. Таким чином, для визначення
ефективності нового режиму роботи,
пов'язаного з удосконаленням обробки
деталей, необхідно порівняти генеральні
дисперсії
й
по даним вибірок продуктивності праці.
При
порівнянні двох дисперсій
і
висувають нульову гіпотезу Н0:
=
,
при конкуруючої Н1:
≠
.
Якщо, за змістом завдання, більшій
вибіркової дисперсії (
)
свідомо не може відповідати менша
генеральна дисперсія, тобто нерівність
<
свідомо неможлива, то конкуруюча гіпотеза
приймає вигляд Н1:
>
.
У цьому випадку для перевірки альтернативної
гіпотези Н1
використовується односторонній критерій
Фішера
. (1.6)
Тут Fкр
– критичне значення розподілу Фішера
(Додаток В), обчислене при рівні значущості
і числі ступенів волі k1
= nx–1
і k2
= ny–1.
Якщо зазначена нерівність виконується,
ми схиляємося на корист ь гіпотези Н1:
>
,
у противному випадку, у нас немає підстави
відхилити нульову гіпотезу
Н0:
=
.
У даному
випадку
.
З Додатку В при
= 0,05, k1
= 9 й k2 = 8
знаходимо Fкр = 3,39.
Так як 2,630 < 3,39, то ми не можемо відхилити
нульову гіпотезу і вважаємо рівними
генеральні дисперсії
і
.
Це означає, що вдосконалення обробки
деталей, у цьому випадку, не є ефективним.
При
порівнянні двох математичних сподівань
ax
і aу
висувають нульову гіпотезу Н0: ax
= aу,
при конкуруючій гіпотезі Н1: ax
≠ aу.
Методика перевірки альтернативної
гіпотези Н1
залежить від співвідношення генеральних
дисперсій
і
.
Раніше
при порівнянні двох дисперсій
і
нами було встановлено, що
=
=
.
У цьому випадку оцінкою дисперсії σ2
є середньозважена вибіркова дисперсія
.
Якщо
заздалегідь відомо, що більшому
вибірковому середньому (
), не може відповідати менше математичне
сподівання (aу
≥ ax),
то альтернативна гіпотеза приймає
вигляд Н1: aу
>
ax.
У цьому випадку для перевірки альтернативної
гіпотези Н1
використається односторонній критерій
Стьюдента
. (1.7)
Тут tкр
– критичне значення розподілу Стьюдента
(Додаток А), обчислене при рівні значущості
і числі ступенів волі
k
= nx+ny–2.
Якщо зазначена нерівність виконується,
то гіпотеза Н1 :
aу
> ax
вірна, у противному випадку ми визнаємо
правильність нульової гіпотези Н0 : ax
= aу.
У цьому
випадку
=42,33–40,60=1,73.
З Додатку А при
= 0,05 й k
= 17 знаходимо tкр
= 2,11, тоді
.
Так як
1,60 < 1,73, то ми схиляємося на користь
альтернативної гіпотези Н1 : aу > ax.
Отже, розбіжність між вибірковими
середніми
й
невипадкова, при 5% рівні значущості
воно є істотним і приводить до значимого
підвищення продуктивності праці після
вдосконалення обробки деталей.
Відзначимо,
що якщо при порівнянні двох дисперсій
і
було встановлено, що
>
(
), то для перевірки гіпотези Н1: aу > ax
варто використати односторонній критерій
Стьюдента вигляду
, (1.8)
де
,
,
t1
й t2
– квантилі розподілу Стьюдента (Додаток
А), обчислені при рівні значущості
і числах ступенів волі k1 = nx–1
й k2 = ny–1
відповідно.
