Індивідуальний підхід у вихованні

Стаття 59 статуту внутрішньої служби ЗС України вимагає від кожного командира (начальника) "знати ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих підлеглих військовослужбовців…».

Відповідність виховного впливу до індивідуальних психічних і фізичних відмін особистості є одним з педагогічних законів.

Це неможливо, якщо не знати кожного підлеглого. Стаття 120 статуту внутрішньої служби ЗС України зобов`язує кожного командира взводу « знати військове звання, прізвище, ім`я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць та рік народження, віросповідання, ділові якості та морально-психологічний стан ,захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан ,адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання…»

Для вивчення індивідуальних якостей використовують цілий комплекс методів: спостереження, вивчення документів, бесіди, психологічне тестування. Доцільно вести педагогічний щоденник індивідуальної роботи, де відображати результати її вивчення.

Індивідуальний і диференційований підхід у вихованні.

Члени військового колективу завжди відрізняються різноманітністю індивідуальних рис: життєвим досвідом, рівнем свідомості, культури, освіти, інтересами, здібностями, характером, фізичним розвитком та іншими особливостями, які розвивались протягом їх життя під впливом самих різноманітних обставин.

Безумовно, що без глибокого всебічного знання і врахування цих індивідуальних особливостей неможливо успішно виховувати воїнів.

Які ж основні вимоги цього принципу?

По-перше, постійно вивчати і всебічно знати підлеглих. Це означає, що досвідчені командири прагнуть знати перед усім загальні біографічні дані, а також моральні якості, світогляд, які характеризують рівень його свідомості.

При цьому командирові дуже важно уявляти спрямованість, ідеали та інтереси кожної людини, її здібності і нахили, якості пам’яті, уважність, вольові риси, темперамент, стан здоров’я, фізичний розвиток.

По-друге, обґрунтований відбір засобів педагогічного впливу і передбачення його наслідків.

Знання індивідуальних особливостей воїна дає можливість командиру чітко визначити і узгоджувати з активом спільну лінію виховної роботи з ним, прогнозувати зміни в його поведінці, а також намічати перспективи росту. До того ж ця лінія виражена не в потаканнях начальника негативним індивідуальним особливостям воїна, а в активному, але тактовному виправленню негативних і в закріпленні позитивних рис його характеру і поведінки.

По-третє, всебічний аналіз результатів виховної роботи. Вибір найбільш ефективних шляхів виховання можливий в тому випадку, коли виявлені справжні причини тих вчинків, які потребують педагогічного втручання. При цьому необхідно враховувати, що зовнішнє однакове проявлення вчинків може бути викликане зовсім різними причинами і мотивами, і відповідно потребує різного підходу вихователя.

Постійний аналіз підсумків виховної роботи в підрозділі, вивчення причин, які породжують випадки недисциплінованої поведінки, обов’язковою умовою діяльності кожного командира.

Таким чином, принцип індивідуального підходу у вихованні потребує глибокого і всебічного знання воїна, ведення облку змін його індивідуальних особливостей, гнучкого застосування різних методів виховної роботи.