Форми контролю самостійної роботи

В процесі самостійної роботи студент обирає собі тему реферату, яку погоджує з викладачем. Для написання реферату вивчається рекомендована для самостійної роботи література, а також література з обраної теми, яку студент знаходить в бібліотеці. У відповідності до поставленої мети визначаються завдання (окремі питання, що допомагають розкрити тему роботи). Підготований та належним чином оформлений реферат студент захищає на практичному занятті, коротко викладаючи його зміст та відповідаючи на питання інших студентів по темі реферату.

Загальна сума балів, яку студент маже отримати за належним чином виконану роботу дорівнює 20.

7. Індивідуальна робота студентів

З метою організації індивідуальної роботи студентів та забезпечення її ефективності студентам надається можливість виконання різноманітних творчих завдань. Підготовка цих завдань сприяє кращому засвоєнню теоретичного матеріалу та набуття конкретних практичних навичок щодо розробки організаційної структури установи місцевої влади, складання огарізаційно-розпорядчих або довідково-інформаційних документів тощо. Передбачається п’ять видів самостійної роботи, а саме:

1. реферат;

2. укладання міні словника термінів;

3. складання тестових питань по окремих темах дисципліни;

4. складання кросвордів з термінів, які стосуються управлінського документознавства та суміжних дисциплін

5. складання ситуаційних задач, які дають можливість на практиці розглянути різні ситуації, які виникають в управлінні та розробити документи для оформлення ситуації.

8. Методика активізації процесу навчання.

З метою активізації навчально – пізнавальної діяльності студентів під час лекції застосовуються технічні засоби навчання: комп’ютер та проектор для концентрації уваги студента щодо окремих визначень, юридичних фактів та інше.

В окремих випадках за дорученням викладача на лекції може виступити студент по визначеному для цього питанню, що стосується конкретної теми.

Обмін думками і поглядами з приводу конкретної теми з використанням технічних засобів здійснюється на семінарському занятті, або при проведенні консультації.

Для активізації навчально – пізнавальної діяльності студентів при вивчені дисципліни можуть використовуватись: проблемні лекції, міні-лекції, робота в малих групах, семінари, ділові ігри, тематичні дискусії, кейс-студії тощо.

Кожен з видів методик застосовується викладачем на власний розсуд. При цьому, слід враховувати рівень групи, кількість студентів, бажання студентів приймати участь в тому чи іншому виді занять за методиками активізації процесу навчання, а також особливості тієї чи іншої дисципліни.

Міні-лекції мають бути побудовані так, щоб передбачати можливість викладення навчального матеріалу за короткий проміжок часу й характеризується значною ємністю, складністю логічних побудов, образів, доказів та узагальнень. Міні-лекції, як правило, проводяться як частина заняття – дослідження з кінцевою постановкою конкретного науково – дослідного завдання, невеликого за обсягом і складністю.

Семінари-дискусії (колоквіуми) проводяться для того, щоб сприяти обміну думками і поглядами учасників з приводу даної теми, а також розвинути мислення, допомагати формуванню поглядів і переконань, виробити вміння формулювати думки й висловлювати їх, вміння прислухатися до точки зору опонентів і «чути їх», навчитись оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.

Рольові ігри (інсценізації) використовуються у навчальному процесі як одна із форм активізації навчальної роботи студентів, коли вони задіяні в процесі інсценізації певної робочої ситуації у ролі безпосередніх учасників подій, що дає змогу відчути і виробити можливі варіанти поведінки у майбутній професійній діяльності; попередити таким чином небажані наслідки і перспективи ефективного використання отриманих під час навчання знань та умінь завдяки методу імітації виконання функції посадових осіб, наділених певними повноваженнями (тобто наслідування, або відображення таких повноважень), для прийняття управлінських рішень в різноманітних ситуаціях шляхом гри за правилами, що вже вироблені, або виробляються самими учасниками. Ця форма занять (самостійного індивідуального прийняття рішення, передбачає перевірку отриманих знань та умінь, і можливість їх ефективного чи імпровізованого використання в штучно створеній в експериментальній ситуації) реалізується через самостійне вирішення студентами поставленої проблеми за умови недостатності необхідних знань, коли вони змушені самостійно опановувати новий зміст або шукати нові зв’язки в уже засвоєному матеріалі.