2.4.3. Мезозойська ератема

2.4.3.1. Тріасова система

Поширена переважно на північно-східному (південний борт ДДЗ) та північ­ному схилах УЩ (південна окраїна Прип'ятської западини), головним чином на території Білорусі. У межах України відома також у південно-східній частині Приазовського масиву, Кальміус-Иесвітайській зоні Донбасу (рис. 2.3).

Діюча стратиграфічна схема тріасу розроблена Ф.А. Станіславським, В.Г.Конашовим та ін. На північно-східному схилі УЩ тріас залягає на карбоні та докембрії, виходячи на денну поверхню в нижній течії р. Сула, районі Канівсь­ких дислокацій та інших місцях. Виділяються дронівська та серебрянська світи. Дронівська ділиться на дві підсвіти. Нижня (пересажська) підсвіта являє собою товщу коричнево-червоних і бурих глин, а також алевролітів із прошарками пісковиків. її потужність 0-50 м. Верхня (корєнівська) підсвіта складена пісками та пісковиками коричнево-червоними з прошарками глин. Вона відома також і на північному борті УЩ. Потужність підсвіти коливається від 0 до 300 м. Сереб­рянська світа залягає з розмивом на дронівській. Вона також поділяється на дві підсвіти. У складі нижньої (радченківської) підсвіти переважають пісковики зе ленувато-сірі кварцово-польовошпатові, біотитові та глини червоно-бурі з остра-кодами Darwinula sedecentis, харофітами Porochara triassica та ін. Часті вапнисті стягнення. Потужність підсвіти -до 130 м.

Верхня (миргородська) підсвіта згідно залягає на нижній. Вона складена пі­сковиками зеленувато-сірими, кварцово-польовошпатовими, біотитовими, гли­нами і алевролітами червоними, фіолетовими з остракодами і харофітами. Породи вміщують вапнисті стягнення. Потужність підсвіти -до 130 м.

Радченківська підсвіта корелюється з мозирською світою (до 200 м), а миргородська - з калинковицькою світою (до 170 м) північного схилу УЩ та Прип'ятської западини, де також переважають піщано-глинисті породи. Стратиграфічна повнота розрізів тріасу зменшується з наближенням до УЩ. Так, у районі Канівських дислокацій поширені лише верхня (корєнівська) підсвіта дронівської світи, що залягає на докембрії, та нижня (радченківська) підсвіта серебрянської світи. Це піски й пісковики, глини й алевроліти строкатоколірні з прошарками карбонатно-піщаних порід загальною потужністю до 148 м.

У південному Донбасі і на південному схилі Приазовського масиву поширені континентальні товщі, що зіставляються з протопівською світою північно-західних окраїн Донбасу. Це строкаті й сірі глини та алевроліти з прошарками пісковиків і рослинами Lepidopteris, Ptilozamites, Ctenozfmites, а також комплексами міоспор. У Південному Донбасі тріас залягає на карбоні. Його потужність тут досягає 273 м. На південному схилі Приазовського масиву потужність утворень тріасу дещо менша -до 181 м. Вони залягають безпосередньо на докембрії.

Завдяки вивченим комплексам органічних решток тріас УЩ та його схилів добре корелюється з класичними розрізами Німеччини. Кореляція ж підрозділів тріасу із загальною інкалою часто приблизна (табл. 2.9). Дронівська світа від­повідає індському, а нижня (радченківська) підсвіта серебрянської світи - оле-ньоцькому ярусам нижнього тріасу. До середнього тріасу віднесена верхня (миргородська) підсвіта серебрянської світи. Континентальні товщі Південного Донбасу й південного схилу Приазовського масиву розглядаються у складі верхнього відділу тріасової системи.