- •1.Поведінка змінних і постійних витрат при різних обсягах діяльності.
- •2.Функція витрат та методи її визначення.
- •3.Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •4.Класифікація витрат з метою управління.
- •6.Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерських рахунків.
- •7.Порядок визначення функції витрат за методом «вищої-нижчої» точки.
- •8.Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •11.Взаємозв’язок і відмінності фінансового і упр. Обліку.
- •Відмінності фо і уо
- •9.Залежність організації упр. Обліку від принципу побудови плану рахунків.
- •10.Сутність, функції та основні завдання уо.
- •12.Характеристика простого директ-костингу та його варіантів.
- •13.Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •14.Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними витратами.
- •15.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними і змінними витратами.
- •16.Характеристика зарубіжних методів обліку витрат і калькулювання: позамовного та попроцесного.
- •17.Сутність, зміст і завдання обліку витрат і калькулювання.
- •18.Характеритсика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •19.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •20.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •21.Характеристика і сфера застосування нормативного методу обліку і калькулювання.
- •22.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •23.Основні риси методу «стандарт-костингу».
- •24.Порядок складання і використання нормативної калькуляції собівартості продукції.
- •25.Методи визначення і обліку відхилень від норм витрат.
- •26.Порядок розрахунку собівартості продукції за повними витратами.
- •27. Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •28.Характеристика і сфера застосування позамовного методу обліку витрат.
- •29.Відмінність калькулювання собівартості продукції при застосування напівфабрикатного і безнапівфабрикатного варіантів по передільного методу.
- •30.Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки.
- •31.Порядок розподілу витрат допоміжних виробництв між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •32.Порядок оцінки і обліку браку та визначення втрат від браку.
- •33.Порядок оцінки та обліку залишків нзв.
- •34.Призначення і склад елементів витрат та статей калькуляції.
- •35.Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика.
- •36.Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •37.Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •38.Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •39.Особливості аналізу «витрати-обсяг-прибуток» в умовах багато продуктових виробництв.
- •40.Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •41.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •42.Порядок і послідовність складання операційних бюджетів.
- •43.Класифікація бюджетів та їх коротка характеристика.
- •1.За колом охоплення операцій підприємства та рівнем відповідальності
- •2.За призначенням
- •3.За часовою ознакою
- •4.За методикою складання
- •44.Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •45.Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •46.Поняття про центри відповідальності та їх класифікація.
- •47.Облік і оцінка діяльності центрів витрат.
- •48.Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •49.Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •51.Особливості визначення оптимальної виробничої програми в умовах обмежуючого чинника (ресурсу).
- •52.Рішення щодо ціноутворення.
- •53.Анаіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти чи купувати.
- •56.Поняття про релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття рішень.
- •57.Коротка характеристика методу авс.
- •59.Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •60.Порядок визначення операційного прибутку в системі калькулювання за повними та змінними в-ми.
- •2. Функція витрат та методи її визначення.
31.Порядок розподілу витрат допоміжних виробництв між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
Завдання, пов’язане з формуванням та розподілом витрат допоміжних виробництв, передбачає відображення в обліку витрат, що характеризують діяльність підрозділів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні готової продукції, а надають основним підрозділам послуги, що створюють умови для нормального протікання виробничого процесу.
Розподіл витрат допоміжних виробництв здійснюють у кілька етапів:
1-й етап: накопичення витрат, пов’язаних з діяльністю окремого допоміжного підрозділу в розрізі місць виникнення цих витрат.
2-й етап: оцінка діяльності допоміжного підрозділу, тобто калькулювання собівартості послуги, що надається допоміжним підрозділом.
3-й етап: розподіл послуг допоміжних підрозділів між основними підрозділами в міру їх споживання останніми.
Базу розподілу витрат допоміжних підрозділів обирає кожне під-во самостійно.
32.Порядок оцінки і обліку браку та визначення втрат від браку.
Оцінка браку
Методи оцінки в забракованої продукції бухгалтерському обліку залежать від ступеня її придатності та місця виявлення браку.
Оскільки бракована продукція є одним з видів запасів підприємства, при її оцінці слід керуватися нормами П(С)БО 9 «Запаси», в пункті 10 якого чітко визначено: «Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
У свою чергу пунктом 11 П(С)БО 16 встановлено, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
– прямі матеріальні витрати;
– прямі витрати на оплату праці;
– інші прямі витрати;
– загальновиробничі витрати.
собівартість внутрішнього остаточного браку визначається, як правило, виходячи з фактичних витрат (основних витрат, включаючи відповідну частку загальновиробничих витрат). В окремих випадках з метою спрощення калькуляційних розрахунків на підприємствах з великою номенклатурою виробів і напівфабрикатів (деталей) допускається оцінювання забракованої продукції виходячи з нормативних (планових) витрат, що не суперечить нормам П(С)БО.
На відміну від собівартості остаточного браку собівартість внутрішнього поправного браку складається з:
– вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів, витрачених на виправлення дефектної продукції;
– витрат на заробітну плату, нараховану виробничим робітникам за операції з виправлення браку, з відрахуваннями на соціальні заходи;
– відповідної частки загальновиробничих витрат.
Важливо зауважити, що собівартість власне виробів і напівфабрикатів, які є поправним браком, не включається до витрат на виправлення браку і на рахунку 24 «Брак у виробництві» не відображається.
Що стосується вартості зовнішнього браку, то вона складається з виробничої собівартості продукції (виробів, робіт), остаточно забракованої споживачами, суми відшкодування покупцям витрат, понесених ними у зв'язку з придбанням цієї продукції, витрат на демонтаж забракованих виробів, а також транспортних витрат, спричинених заміною забракованої продукції. Якщо брак поправний, то до вартості зовнішнього браку включаються тільки витрати споживача на виправлення забракованої продукції.
Облік втрат від браку
Бухгалтерський облік і визначення втрат від браку здійснюються бухгалтерською службою підприємства, а оперативно-технічний облік – відділом технічного контролю. При цьому для організації належного обліку втрат від браку і систематизації відомостей про брак на підприємствах установлюється типовий перелік причин браку і його винуватців.
У бухгалтерському обліку для обліку виробничого браку і визначення сум втрат від браку у виробництві призначений рахунок 24 «Брак у виробництві».
По дебету цього рахунка накопичуються витрати:
– щодо виявленого внутрішнього і зовнішнього браку (вартість непоправного, тобто остаточного браку, а також витрати на виправлення браку);
– витрати на гарантійний ремонт і утримання гарантійних майстерних в обсязі, що перевищує норму.
По кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві» відображаються суми, що відносяться у зменшення витрат від браку, і втрати від браку продукції, списувані на витрати діяльності підприємства.
До сум, які відносяться на зменшення втрат щодо браку, відносяться:
– вартість остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю (на нашу думку, такою є чиста вартість реалізації непоправного браку);
– суми, що підлягають утриманню з працівників, які допустили брак;
– суми відшкодувань, отриманих від постачальників недоброякісних матеріалів і напівфабрикатів, що зумовили брак продукції.
Втрати від браку розподіляються щомісяця, тому рахунок 24 «Брак у виробництві» не має сальдо на кінець місяця.
