31.Порядок розподілу витрат допоміжних виробництв між цехами, що споживають їх послуги (роботи).

Завдання, пов’язане з формуванням та розподілом витрат допоміжних виробництв, передбачає відображення в обліку витрат, що характеризують діяльність підрозділів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні готової продукції, а надають основним підрозділам послуги, що створюють умови для нормального протікання виробничого процесу.

Розподіл витрат допоміжних виробництв здійснюють у кілька етапів:

1-й етап: накопичення витрат, пов’язаних з діяльністю окремого допоміжного підрозділу в розрізі місць виникнення цих витрат.

2-й етап: оцінка діяльності допоміжного підрозділу, тобто калькулювання собівартості послуги, що надається допоміжним підрозділом.

3-й етап: розподіл послуг допоміжних підрозділів між основними підрозділами в міру їх споживання останніми.

Базу розподілу витрат допоміжних підрозділів обирає кожне під-во самостійно.

32.Порядок оцінки і обліку браку та визначення втрат від браку.

Оцінка браку

Методи оцінки в забракованої продукції бухгалтерському обліку залежать від ступеня її придатності та місця виявлення браку.

Оскільки бракована продукція є одним з видів запасів підприємства, при її оцінці слід керуватися нормами П(С)БО 9 «Запаси», в пункті 10 якого чітко визначено: «Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

У свою чергу пунктом 11 П(С)БО 16 встановлено, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

– прямі матеріальні витрати;

– прямі витрати на оплату праці;

– інші прямі витрати;

– загальновиробничі витрати.

собівартість внутрішнього остаточного браку визначається, як правило, виходячи з фактичних витрат (основних витрат, включаючи відповідну частку загальновиробничих витрат). В окремих випадках з метою спрощення калькуляційних розрахунків на підприємствах з великою номенклатурою виробів і напівфабрикатів (деталей) допускається оцінювання забракованої продукції виходячи з нормативних (планових) витрат, що не суперечить нормам П(С)БО.

На відміну від собівартості остаточного браку собівартість внутрішнього поправного браку складається з:

– вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів, витрачених на виправлення дефектної продукції;

– витрат на заробітну плату, нараховану виробничим робітникам за операції з виправлення браку, з відрахуваннями на соціальні заходи;

– відповідної частки загальновиробничих витрат.

Важливо зауважити, що собівартість власне виробів і напівфабрикатів, які є поправним браком, не включається до витрат на виправлення браку і на рахунку 24 «Брак у виробництві» не відображається.

Що стосується вартості зовнішнього браку, то вона складається з виробничої собівартості продукції (виробів, робіт), остаточно забракованої споживачами, суми відшкодування покупцям витрат, понесених ними у зв'язку з придбанням цієї продукції, витрат на демонтаж забракованих виробів, а також транспортних витрат, спричинених заміною забракованої продукції. Якщо брак поправний, то до вартості зовнішнього браку включаються тільки витрати споживача на виправлення забракованої продукції.

Облік втрат від браку

Бухгалтерський облік і визначення втрат від браку здійснюються бухгалтерською службою підприємства, а оперативно-технічний облік – відділом технічного контролю. При цьому для організації належного обліку втрат від браку і систематизації відомостей про брак на підприємствах установлюється типовий перелік причин браку і його винуватців.

У бухгалтерському обліку для обліку виробничого браку і визначення сум втрат від браку у виробництві призначений рахунок 24 «Брак у виробництві».

По дебету цього рахунка накопичуються витрати:

– щодо виявленого внутрішнього і зовнішнього браку (вартість непоправного, тобто остаточного браку, а також витрати на виправлення браку);

– витрати на гарантійний ремонт і утримання гарантійних майстерних в обсязі, що перевищує норму.

По кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві» відображаються суми, що відносяться у зменшення витрат від браку, і втрати від браку продукції, списувані на витрати діяльності підприємства.

До сум, які відносяться на зменшення втрат щодо браку, відносяться:

– вартість остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю (на нашу думку, такою є чиста вартість реалізації непоправного браку);

– суми, що підлягають утриманню з працівників, які допустили брак;

– суми відшкодувань, отриманих від постачальників недоброякісних матеріалів і напівфабрикатів, що зумовили брак продукції.

Втрати від браку розподіляються щомісяця, тому рахунок 24 «Брак у виробництві» не має сальдо на кінець місяця.