§3. Реферативний переклад. Структура й зміст

Реферативний переклад тексту представляє собою викладення головних думок оригіналу на мові перекладу. Загалом завдання зробити реферативний переклад супроводжується вказівками стосовно об’єму перекладу (наприклад, одна сторінка на комп’ютері, розмір шрифту 12, інтервал 1,5).

Професійна діяльність перекладача не обмежується власне перекладом, тобто створенням тексту задля повноправної заміни іномовного оригіналу. Перекладач виступає в ролі мовного посередника, який забезпечує міжмовну комунікацію, передачу змісту оригіналу засобами іншої мови. Подібне мовне посередництво може відбуватися не тільки через переклад, а й іншими способами. Зміст іномовного тексту можна переказати, викласти вибірково, спрощено, узагальнено, анотовано або подати у вигляді реферату.

Усі ці засоби мовного посередництва включають в себе елементи перекладу, передбачають створення тексту на іншій мові на основі змісту оригіналу. Степінь їх орієнтованості на оригінал різна й обумовлена самим характером документу чи конкретною задачею, яка стоїть перед перекладачем. Термінологічно їх можна назвати різновидами перекладу: спрощений переклад, реферативний переклад тощо...Проте функції й вимоги до них відрізняють їх від власне перекладу. Навідміну від перекладу вони часто іменуються адаптивним транскодуванням чи адаптивним переносом. Термін „адаптивний” вказує на те, що при цьому зміст оригіналу підлягає певній модифікації чи переробці.

Найчастіше у своїй практичній діяльності перекладачу доводиться, окрім повноцінного перекладу, робити спрощений переклад, переклад-переказ, складати анотації та робити реферати.

Найскладнішим й найрозповсюдженішим різновидом адаптивного транскодування є створення рефератів іномовних текстів. До таких документів пред’являють особливі вимоги.

Створення реферату передбачає певну обробку змісту оригінала (іншу комунікативну цінність документа) й наявність особливої мети, яку має забезпечувати реферат. Така мета може ставитися, якщо є вказівки стосовно об’єму реферату (наприклад, не більше одної третьої об’єму оригіналу чи не більше 2000 друкованих знаків) чи характеру інформації, яку необхідно відшукати й узагальнити. В жодному разі задача полягає у викладі змісту оригіналу в скороченій формі на іншій мові.

Реферат можна робити на основі одного джерела (тексту) чи декількох джерел (обзорні реферати).

Реферати мають стандартну структуру й відрізняються цілим рядом мовних особливостей. В структурі реферата можна виділити шість головних розділів.

Перший розділ має включати детальну характеристику джерела, на основі якого роблять реферат. Тут вказується ім’я автора, назва тексту, видавництво, місце й час видання, кількість сторінок.

У другому розділі вказується загальна тема чи тематична рубріка документу.

В третьому розділі формулюється загальна думка тексту. Вона може бути виражена експліцитно чи імпліцитно. У деяких рефератах цей розділ може бути відсутнім, але в кожному випадку перекладач має зрозуміти головний замисел автора тексту й постійно мати його на увазі під час створення реферату.

Четвертий розділ – це головна частина реферату. В ньому пропонується короткий й узагальнений виклад тексту, й саме до нього, головним чином, відносяться загальні вимоги до реферату, мова про них піде нижче. Робота над цим розділом вимагає особливих прийомів, які майбутні перекладачі мають опанувати.

У п’ятому розділі реферату можуть міститися висновки, що витікають зі змісту тексту, до яких приходить автор, чи які можна зробити на основі вищезазначеного матеріалу. Цей розділ є не завжди: перекладач робить відповідні висновки, коли вважає це доцільним чи коли цього вимагає отримане їм завдання.

Шостий розділ є також факультативним, адже він містить коментарі перекладача, що оцінює степінь новизни й значимості тексту, що реферується, доцільність аргументів автора, наявність інших робіт з цієї тематики. Зрозуміло, що такі коментарі можливі лише за умови, що перекладач є висококваліфікованим спеціалістом у цій області й може дати самостійну оцінку змісту оригінала.