30. Функції учителя історії та основні вимоги до нього на сучасному етапі

Функції: 1. Діагностична- (або спостереження) – розпізнання і вмвчення істотних ознак освіченості, їх комбінування, форм вираження як реалізованих цілей освіти.; 2. Орієнтаційно- прогностична- управління педагогічним процесом передбачає орієнтацію н ачітко представлений у свідомості кінцевий результат; 3. Конструктивно- проектувальна – конструювання, проектування змісту навчально- виховної роботи; 4. Організаторська функція діяльності педагога потребує умінь залучити учнів до різних видів діяльності й організовувати діяльність колективу; 5. Інформаційно- пояснювальна – учитель є джерелом наукової, світоглядної і морально- етичної інформації. 6. Комунікативно- стимуляційна – приклад вчителя має тимулювати учнів. 7. Аналітико- оцінна – пов’язана з необхідністю аналізувати результат навчально- виховного процесу, виявляти в ньому позитивні сторони і недоліки. 8. Дослідно- творча – творче застосування педагогічних та методичних ідей у навчанні і виховання.

Елементи професіоналізму вчителя: 1. ціннісно- смисловий- це та система цінностей, які є у вчителя; 2. мотиваційний – ті мотиви, які визначають діяльність вчителя; 3. когнітивний або змістовий компонент – це та система знань про історію, методику і суміжних дисциплін; 4. процесуально- методичний компонент – вміння і навички вчителя організовувати навчальний процес; 5. особистісний компонент- тип темпераменту, настрій, вік….

Професійно – педагогічні вміння вчителя: 1. визначати рівень особистісного розвитку учнів; 2. Ставити педагогічні цілі різної масштабності; 3. Видозмінювати форми проведення уроків; 4. Ускладнювати форми роботи; 5. Використання нових освітніх технологій; 6. Використовувати дискусійні форми.

Проф. компетентність – це психо- соціальна якість, що означає силу й упевненість, джерелом яких є відчуття власної успішності та корисності.

Вміння необхідні в організації мисленнєвої діяльності педагога: 1. Аналітичні(можливість педагогічно мислити, видобування знань з практики); 2. Прогностичні вміння; 3. Передбачення наслідків власних дій у керівництві навчально- виховним процесом.; 4. Проективні вміння 5. Рефлексивні вміння( постійний аналіз та оцінка власних дій); 6. Мобілізаційні, розвивальні, інформаційні, орієнтаційні, перцептивні(психологія сприймання особистості), комунікативні вміння- виділяють інші вчені. Педагогічна тактовність.

Вчитель повинен любити дітей, хотіти працювати з ними, повинен мати «спеціальний- сильний» характер.

31. Хронологія у вивченні історії

Хронологія (від грец. χρόνος  — час і λόγος  — вчення) — як загальне поняття: послідовність історичних подій у часі; часослів'я, опис і вивчення того, як саме відбувалися певні події в часі (історично).

-Як наукова дисципліна: хронологія історична — відносно самостійна («допоміжна») історична дисципліна, що встановлює точні дати історичних подій і джерел. Для цього Х. переводить на сучасне літочислення дати інших літочислень і календарів;

-хронологічна таблиця: конкретний перелік історичних подій, розташованих у хронологічній (календарній) послідовності.

Хронологія займає одну з ключових позицій серед історичних наук. Будь-яка версія розвитку тих чи інших подій явно чи неявно враховує їх відносне і абсолютне розташування у часі і просторі.

Мета вивчення хронології в школі показати послідовність подій і явищ, тривалість їх у часі, підвести учнів до розуміння виміру часу і познайомити з системами літочислення. Мета визначає завдання:

1. Забезпечити в свідомості учнів правильне відображення історичного часу.

2. Сприяти розвитку їхніх часових уявлень.

3. Допомогти засвоєнню найважливіших дат, подій, часових категорій.

У шкільному вивченні історії дати умовно поділяють на основні і неосновні.

Знайомити учнів з прийомами вивчення хронології слід починати з того, що вчитель креслить на дошці лінію часу. Дізнавшись про основні дати зазначеного періоду, учні розташовують події з ними пов`язані у хронологічній послідовності.

Особливо важливо, щоб учні засвоїли поняття “ера”, а також усвідомили сутність зворотного відліку часу в історії. Для того, щоб учні усвідомили сутність хронології виконуються спеціальні завдання, використовуючи для цього стрічку часу. Вчитель називає дату історичної події, а учні визначають століття цієї події і відшукують її місце на стрічці часу.

Виходячи із сучасних можливостей бачиться необхідним застосування комп`ютерних програм з хронології. У програмі “Стрічка часу” запис про кожну подію складається з чотирьох полів: дати, назви події, її короткого опису, класифікації. Є можливість порівнювати схожі історичні дати, через історичні події запам`ятовувати дати.

Роботі з хронології сприяють синхроністичні таблиці. Вони відображають одночасність (синхронність) подій або явищ суспільного життя в історії.

Прийоми запам`ятовування головних фактів і пов`язаних з ними історичних дат базуються на смислових зв`язках і зв`язках з подіями, коли дата заучується чисто механічно з тим, щоб при повторенні, узагальненні і осмисленні вивченого викликати асоціацію з певною подією, допомогти учням усвідомити її роль і значення у загальному контексті історичних подій.

Запам`ятовуванню дат сприяє образне позначення часу, а також метод асоціювання.

Завдання по засвоєнню хронології можуть бути найрізноманітнішими, наприклад: на вказання дати події або на визначення події по даті; вибір потрібної дати з їхнього перерахунку; співвіднесення події і дати; визначення тривалості, хронологічної послідовності подій; вибір з перерахунку тих дат, які відносяться до певних процесів; складання хронологічних рядів, таблиць; визначення періодів, етапів у розвитку подій; визначення основоположних подій.