- •8. Поняття та класифікація методів науково- педагогічного дослідження
- •1. Методи педагогічного дослідження і їх класифікація.
- •21. Методинавчання історії, їх класифікація
- •29. Учитель історії. Права та обов’язки
- •10. Емпіричні методи педагогічного дослідження
- •1.1. Робочі, часткові методи, до яких відносять: вивчення літератури, документів і результатів діяльності; спостереження; опитування (усне і письмове); метод експертних оцінок; тестування.
- •11. Педагогічний експеримент: констатувальний, формувальний.
- •9. Теоретичні методи дослідження
- •12. Соціологічні методи в педагогічному дослідженні
- •28. Структура шкільного підручника історії
- •18. Засоби навчання, їх класифікація
- •20. Методи і форми контролю в сучасній школі
- •19. Історичні джерела, робота з ними на уроці
- •23. Історична карта на уроці історії
- •26. Робота з картою на уроках історії
- •25. Основні прийоми викладання історичних фактів
- •4. Професіограма і професійна компетентність учителя історії
- •14. Вимоги до сучасного підручника історії
- •13. Актуальні проблеми підручника історії на сучасному етапі
- •27. Роль особистості в історії. Методи вивчення історичних особистостей
- •30. Функції учителя історії та основні вимоги до нього на сучасному етапі
- •31. Хронологія у вивченні історії
- •22. Місце поняті і термінів у структурі сторичних знань. Методи засвоєння термінології
- •17. Загальна характеристика структури історичного матеріалу: факти, події, явища, процеси
- •16. Загальна характеристика 12- бальної системи оцінювання
- •15. Вплив методів навчання на характер діяльності учнів у процесі навчання:
- •7. Логіка та етапи науково- дослідної роботи з педагогіки
- •6. Науково- педагогічне дослідження: сутність, особливості, принципи, класифікація
- •5. Професійно значущі якості сучасного вчителя історії
- •3. Основні компоненти змісту історичної освіти: факти, поняття, закони, теорії
- •2. Історія я наука і навчальний предмет: поняття, основні категорії
- •1. Предмет « теорія і методика навчання історії» мета . Завдання, місце у структурі підготовки вчителя
22. Місце поняті і термінів у структурі сторичних знань. Методи засвоєння термінології
Те́рмін (від лат. terminus — межа, кордон) — слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери.
На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери застосування є однозначними і позбавлені експресії
Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) — роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення. Наприклад, ми можемо дати означення слову «стіл», оскільки це слово має сенс, однак, хоча ми можемо зробити, зламати чи сидіти на столі, ми не можемо дати означення конкретній речі-столу. Термін, якому дається означення називають означуваним (лат. definiendum, часом використовують позначення Dfd), а символ чи групу символів, що повинна роз'яснити його значення, називають означуючим (лат. definiens, часом використовують позначення Dfn). «Означуюче» не є значенням «означуваного», а, відповідно до означення, має те ж значення. Метою введення означення певному терміну може бути необхідність розширення поняттєвого словника, усунення двозначності, необхідність уточнення терміну, чи теоретичне роз'яснення.
Найкраще для засвоєння термінології використовувати репродуктивний метод!
17. Загальна характеристика структури історичного матеріалу: факти, події, явища, процеси
Історичний факт- це дійсна невигадана подія; дійсне явище; те що сталося, було насправді; встановлене знання, що відповідає об’єктивній реальності і є матеріалом для певних висновків, доведень. Кожен історичний факт є неповторним, його не можна відтворити. У цьому специфіка історичного знання. Історичною наукою виявлено колосальну чисельність фактів, визначені їх час і місце здійснення. Конкретні дрібні факти минулого систематизовані, згруповані у значні історичні події, явища і цілісні історичні процеси.
Факт- подія- це одинична, неповторна, жорстко локалізована в часі та просторі дійсність, де бере участь певне коло осіб ( марафонська битва 490р. до н.е.; берестейська унія; створення уцр)
Факт- явище – фрагмент реальності з типовими, характерними ознаками, притаманними певному історичному періоду або декільком карїнам на певному етапі історичного розвитку ( реформація в європі; виникнення козацтва)
Факт- процес ( послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається закономірним порядком, хід розвитку чого- небудь) – це сукупність явищ більш високого ступеню узагальненості. ( виникнення міст держав у дворіччі та єгипті; поява та розселення людей на території україни; велике переселення народів)