План практичного заняття

Тема 4: Безпека людини в системі “Людина – життєве середовище”. Людина як біологічний та соціальний суб”єкт (2 години)

Питання для обговорення:

1. Людина як біологічний та соціальний суб'єкт.

• Дати поняття сутності понять «життя», «людина», «діяльність», «праця»; біологічні та соціальні ознаки людини;

• будова та характеристики основних аналізаторів у безпеці життєдіяльності;

• розкрити сутність біологічних, соціальних та психологічних аспектів здоров'я людини;

• значення нервової системи для забезпечення здоров'я і без­пеки людини;

• визначати сутність поняття «здоров'я»;

• визначати характерні ознаки здоров'я;

2. Діяльність людини

• сутність праці як цілеспрямованої діяльності людини, в процесі якої вона не тільки задовольняє свої потреби, але і впливає на природу; характеристики середовища життєдіяльності людини; анатомо-фізіологічні властивості, психічні особливості людини; фізіо­логічні та психічні можливості організму людини при взаємодії з навко­лишнім середовищем;

• основні види харчових речовин;

• психічні характеристики людини і значення їх у безпеці життєдіяль­ності; роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.

• проаналізувати вплив на стан здоров'я людини негативних чинників;

• проаналізувати реакцію організму на вплив негативних факторів і можливості організму адаптуватися до цих факторів;

• що значить - керувати своїм здоров'ям, економно його використовувати протягом усьо­го життя та знаходити заходи для його збереження;

• шляхи уникнення небезпек або зменшення їх дії, збереження свого здоров'я;

• шляхи виявлення впливу небезпек на людину залежно від фізіологічного стану орга­нізму людини, психофізіологічних якостей і властивостей.

3. Характерні ознаки діяльності людини:

• мотив як як двигун для задоволення певної потреби;

• взаємодії з навколишнім середовищем як потреба (інші люди, предмети, природа тощо);

• обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у спілкуванні;

• етапи розвитку людини (з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі — працює);

• що таке досвід та його необхідність;

• вплив умов життя як на рівні оточення (мікросередовище), так і на рівні суспільства (макросередовище);

• цілеусвідомлений і цілеспрямований характер діяльності.

4. Потреби людини

5. Характеристика праці людини та її роль в життєвому середовищі

1. Людина як біологічний та соціальний суб'єкт

Значення терміна «людина» багатогранне, про що свідчить по­нятійний апарат наук, які вивчають людину.

Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі пе­редусім як суб'єкта пізнання і творчості.

Психологія аналізує людину як цілісність психологічних проце­сів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні харак­теристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.

Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як еле­мент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особистості на соціальний стан.

Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. За своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Характерно, що з погляду біології принципо­вої різниці між людиною і тваринним світом немає.

Але людина — вища сходинка розвитку живої природи. Це по­няття вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні всім людям якості й особливості, що знахо­дять свій вияв у терміні «Номо заріепс» — «людина розумна».

Людина як біологічний вид має:

• характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки, пристосовані до праці, тощо);

• високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;

• свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи;

• мислення та мову, які з'явились в результаті трудової суспільної діяльності.

Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколиш­ньої дійсності — такий рівень свідомості властивий навіть тварин­ному світу, — а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними й з іншими людьми, за­глиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідом­лення сенсу власного буття у світі.

Якщо тварина живе в природі, то людина — в соціумі. Соціум — це особливий спосіб життя особливих істот — людей.

Таким чином, ми підходимо до людини з трьома різними вимі­рюваннями її суті: фізіологічним, психічним і соціальним. Під психічним уявляється внутрішній духовний світ людини — її воля, пере­живання, пам'ять, характер, темперамент тощо.

Соціальне і біологічне існують у нерозривній єдності. Біологіч­не, природне, можна спрощено назвати системою, «що живе», а соціальне — «як живе». Але і «що живе» і «як живе» злилися в єдине ціле, в соціальну істоту на ім'я Людина.