- •Лекція №4. Апарат руху, його значення, розвиток та принципи будови. Скелет хребетних, закономірності його структурно-функціональної організації
- •I. Поняття при системи органів, апарати та організм у цілому
- •Iі. Апарат руху
- •Структурно-функціональні особливості апарата руху:
- •III. Скелет і його значення для життєдіяльності організму
- •2. Кровотворення та імунного захисту
- •6. Утворення п’єзоелектрики (п’єзоелектричний ефект).
- •IV. Поняття про зовнішній та внутрішній скелет
- •V. Будова кістки як органу
- •VI. Типи кісток
V. Будова кістки як органу
На відміну від вивареної кістки нативна або жива кістка – це багатокомпонентний орган. Зріла кістка представлена шістьма основними компонентами:
1. Основним структурним компонентом кістки є кісткова тканина – вид опорно-трофічної тканини, яка складається із клітин та мінералізованої міжклітинної речовини, що містить до 70% неорганічних сполук (95% з яких приходиться на солі кальцію).
Клітини кісткової тканини:
1. остеоцити – зрілі клітини кісткової тканини, замуровані в тверду міжклітинну речовину і лежать у кісткових порожнинах або лакунах;
2. остеобласти – клітини, які створюють кісткову тканину. Особливо багато цих клітин знаходиться в кістці, що росте, а також у ділянках інтенсивної перебудови кісткової тканини;
3. остеокласти – клітини, які руйнують кістку.
Міжклітинна речовина кісткової тканини ділиться на основну речовину і колагенові волокна.
Основна речовина складається з глікопротеїдів, глікозоаміногліканів, імпрегнованих неорганічними солями, які утворюють кристали типу гідроксиапатиту.
Колагенові волокна в основній речовині можуть лежати хаотично або войлокоподібно, а також впорядковано, паралельно один до одного.
Залежно від розташування волокон в онтогенезі існує два основних типа кісткової тканини:
1. Грубоволокниста – характерна для плодів і новонароджених, а також молодих тварин. Волокна в грубоволокнистій кістковій тканині лежать хаотично (без порядку) у вигляді войлока, утворюючи грубі та міцні пучки;
2. Пластинчаста – характерна для дорослого організму. В основі кожної кісткової пластинки розташовані впорядковані, паралельні один до одного волокна. На основі волокон відкладаються мінеральні речовини у вигляді кристалічного гідроксиапатиту та аморфного фосфату кальцію. Напрямок колагенових волокон у пластинці відповідає силовим натягуванням. Натягування волокон – основний фактор, який викликає його кристалізацію.
Кісткові пластинки в зв’язку з різною дією механічного навантаження можуть формувати компактну та губчасту кісткову речовину.
Компактна кісткова речовина – substantia compacta – утворюється в місцях, де кістка зазнає максимальні навантаження на злом. Кісткові пластинки, які формують компактну кісткову речовину, закручуються в трубочку навколо кровоносних судин і утворюють остеони або гаверсові системи (детальніше в курсі гістології).
Губчаста кісткова речовина - substantia spongiosa – локалізується в ділянках кісток найбільш вираженої дії сил здавлювання і розтягування. В губчастій кістковій речовині пластинки, з’єднуючись між собою (накладаючись один на одного), утворюють систему ліній, які йдуть у напрямку головних здавлюючих напруг, а також систему розпорок між лініями. В результаті утворюється своєрідна решітка – губчаста кістка, вічка якої заповнені кістковим мозком.
2. Окістя або периост – двохшарова сполучнотканинна оболонка. Зовнішній шар – фіброзний – зміцнює кістку, посилюючи її пружні властивості, забезпечує зв’язок кістки з оточуючими тканинами, живлення та інервацію. Внутрішній шар – остеобластичний – забезпечує ріст кістки в товщину (периостальне кісткоутворення).
3. Хрящова тканина в кістках представлена двома видами гіалінових хрящів:
а) суглобовий хрящ – покриває суглобові поверхні кісток – оголений, не має окістя, ніколи не зазнає окостеніння;
б) метафізарний хрящ – є лише в кістці, яка росте, відділяє тіло кістки – діафіз від її суглобових кінців – епіфізів, забезпечує ріст діафіза в довжину.
Кісткова тканина контактує з суглобовими та метафізарними хрящами і визначається як субхондральна кістка. Розрізняють три основних вида субхондральної кістки:
а) субхондральна кістка суглобового хряща
б) епіметафізарна СХК
в) діаметафізарна СХК
4. Кістковий мозок – заповнює вічка губчастої кісткової речовини і діафізи трубчастих кісток.
Вперше з’явився в кістках у наземних хребетних у вигляді остеобластичного (кісткоутворювального) КМ – драглиста (холодцеподібна) блідо-жовта маса, основним компонентом якої є остеобласти. ОКМ надає міцність кістці, а остеобласти забезпечують інтенсифікацію процесів перебудови кісткової тканини в умовах земної гравітації.
В безхвостих амфібій ОКМ перетворюється в червоний (гемопоетичний) КМ. Основою гемопоетичного КМ є ретикулярна тканина, в вічках якої розміщуються кровотворні клітини. При цьому, кісткоутворювальних потенцій ЧКМ не втрачає.
З віком У ЧКМ починають розвиватися жирові клітини і він поступово перетворюється в жовтий або жировий КМ.
Найдовше ЧКМ зберігається в губчастій речовині сегментів груднини, тіл хребців і дистальних (вентральних) ділянок реберних кісток.
ЖКМ протягом життя зберігає остеобластичні і кровотворні функції.
5. Ендост – тонка оболонка, відмежовує кісткову тканину від КМ, вкриває кісткові балки і внутрішню поверхню компактного шару діафіза.
