- •Розділ 1 міф як основа побудови конфлікту античної трагедії
- •1.1 Походження та основні ознаки античної трагедії
- •1.2. Висока трагедія (від Есхіла до Евріпіда)
- •1.3. Вчення про катарсис у трактаті Арістотеля «Поетика»
- •Розділ 2 традиції аттичної трагедії у творчості сенеки
- •2.1. Трагедії Сенеки в історії античної драматургії
- •2.2. Осмислення боротьби добра і зла в трагедіях Сенеки «Федра»
- •2.3. Філософія стоїцизму та риси протохристиянства у драматичних творах Сенеки
- •Сюжетно-композиційна структура трагедії «Федра» Сенеки
- •2.4. Протистояння добра і зла у творах «Федра» Сенеки та «Гіпполіт» Евріпіда
- •Сюжетно-композиційна структура трагедії Евріпіда «Гіпполіт»
- •Висновки
Сюжетно-композиційна структура трагедії Евріпіда «Гіпполіт»
|
Композиційна структура трагедії |
Евріпіда «Гіпполіт» |
Цитати з твору |
|
Зав’язка |
По-перше, варто відзначити, що драматург більше акцентує увагу на внутрішньому конфлікті Федри. На початку трагедії постає образ Федри – розбитої жінки, яка усвідомлює всю порочність своєї любові. У зверненні до хору розкривається душа і внутрішній конфлікт Федри |
«Отже коли , любов / Відчувши в серці рану,я замислилась, /Як гідно повестися, Стала зараз же приховувать недугу і замовчувать/ Язик-бо річ-не певна:хоч може він/ /Остерегти чужого,напоумити, / Собі ж причинить болі непоправної./ А також я рішила ту жагу сліпу/ Розсудком подолати.І насамкінець, / Коли проти Кіпріди все це видастся / Безсилим, то померти ; це, вважала я –найкращий вихід,і дарма перечити» [20, 114]. |
|
Розвиток подій |
Розвиток подій складає ланцюг дій – основне з яких – це зрада Годувальниці. У діалозі Іпполіта з Годувальницею розкривається наступний конфлікт – Федри з Іпполітом |
: « Як ти от хочеш, щоб на ложе батькове /Недоторканий рідний син поласився!.. / Таке почувши ,хоч бери й вуха мий / Священною водою:наче бруд прилип» [41, 123]. |
|
Цей конфлікт неявний, тобто представлений опосередковано. Вчинок Годувальниці спровокував самогубство Федри. |
|
|
|
Розв’язка |
Отже, спільність розв’язки – самогубство, але спричинений різними рисами характеру жінки й ситуаціями. Спільні ознаки конфлікту «батьки й діти». Фесей не розібравшись вигнав сина з країни і він трагічно гине. Показуючи в «Іполіті» загибель героя, який самовпевнено противився сліпій силі любові, він попереджав про небезпеку для норм, встановлених цивілізацією, що містить у собі ірраціональне начало в людській природі. І якщо для розв'язання конфлікту йому так часто потрібна була несподівана поява надприродних сил, то справа тут не просто в невмінні знайти більш переконливий композиційний хід, а в тому, що Еврипід не бачив в сучасних йому реальних умовах розв'язання багатьох заплутаних людських справ.
|
|
Таким чином,різниця між образом Федри у Евріпіда і Сенеки, і в протистоянні доброго і злого начал конфліктів творів полягає в динаміці почуттів героїні, глибині її образу, силу характеру і волі. Еврипід показав глибину і неоднозначність почуттів, м'якість і страх. Сенека ж намалював жінку цілеспрямованою; пояснив її «хвороби» прагненням сімейності. Звісно, такі підходи прямо зумовлені світоглядними засадами, що визначали епохи, у яких творили ці автори трагедій.
Отже, Сенека, як і Еврипід, ухиляється від прямої відповіді на питання, звідки зло в світі, але тим рішучіше він відповідає на питання, звідки зло в людині: від пристрастей. Усе, що помірне, – є благим, а зло викликає лише людський «сказ», «безумство». «Хворобою» називає свою ненависть і свою любов Федра. Найгіршою з пристрастей Сенека називає гнів – з нього виникають зухвалість, жорстокість, сказ; любов також стає пристрастю, ведучи до безсоромності. Пристрасті слід викорінювати з душі силою розуму, інакше пристрасть повністю опанує душею, засліпить її, кине в безумство.