2. Усні повідомлення учнів

З історії комедії

За спогадами сучасників, Микола Куліш дуже обережно поводився зі сло- вом, не терпів використання «не тих» слів, а українську мову знав дуже добре й високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих та соковитих мов, як його рідна, дуже мало на світі. Тому, мабуть, М. Куліш написав п’єсу «Мина Мазайло», у якій порушив мовну проблему. Письменник був закоханий у красу, емоційність, виразність української мови й намагався боротися за її подальший розвиток. «Мина Мазайло» — одна з найкращих п’єс, яку хтось із дослідників назвав «філологічним водевілем», бо в ній багато уваги приділено слову. Протягом року комедію «Мйна Мазайло» було видруковано. Спочатку в одному з найбільш самобутніх і «європеїстських» українських видань кінця 20-х рр. XX ст.— гумористично-сатиричному аль- манасі «Літературний ярмарок» (шосте число за 1929 р.), навколо якого, як відомо, об’єдналися колишні члени ВАПЛІТЕ, серед яких були М. Хвильо- вий, О. Досвітній, М. Куліш, Ю. Яновський, Г. Косинка, В. Сосюра, Г. Епік,

І. Дніпровський, П. Панч, М. Бажан та ін. А пізніше, усе в тому ж 1929 р., п’єса вийшла в Харкові окремою книжкою. Після постановки й публікації комедія стрімко одержала визнання. Проблематика, художні реалії твору жваво обговорювалися в пресі, стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося чимало високих і дуже високих оцінок. 1929 р. комедія з’явилася на сценах Дніпропетровська й Херсона, Одеси й Вінниці, Жито- мира й Маріуполя. У Києві поставив Гнат Юра, у Харкові — Лесь Курбас. «Березільська» вистава тріумфально пройшла на гастролях в Одесі й Києві, а влітку 1930 р.— у Грузії, під час єдиного виїзду «Березоля» за межі респу- бліки. Так само тріумфально було її знято наприкінці 1930 р., коли процес українізації пішов на спад.

Жанр п’єси. Сюжетна основа твору

«Мина Мазайло» — не водевіль, а сатирична комедія, з притаманним цьому жанру прийомом концентрації побутових деталей, використанням гіперболи, символіки, гротеску. Куліш-драматург належав до митців, здат- них глибоко бачити суспільний ґрунт у найбанальніших побутових явищах. У комедії «Мина Мазайло» письменник прагнув зрозуміти, як діють, як відо- бражуються в побуті сучасного йому міщанства важливі тенденції суспіль- ного життя країни. У зв’язку з цим знаходиться й сюжетна основа твору, і типологія образів, кожен із яких є конкретною особою й водночас широким, майже символічним узагальненням.

3. Характеристика образів. Робота в групах

Дібрати до характеристики кожного образу цитати.

І група

Образ мини мазайла

Харківський службовець Мина Мазайло, українець за походженням, вирішив змінити своє «плебейське прізвище» на щось милозвучніше. Мина сподівається, що тоді для нього настане справді щасливе життя. Але разом із прізвищем відмовиться він і від свого українства, від «мужицтва» й стане одного чудового дня Сиреневим, Розовим, Тюльпановим, на крайній випа- док — Мазєніним. Саме в прізвищі він убачає причину своїх службових

і життєвих поразок. «Мазайло» для нього, як камінь на шиї, тавро його соціального рабства.

Образ мокія

Син Мокій, «вдарений мовою», без п’яти хвилин комсомолець, у драмі виступає антиподом свого батька й мріє додати до «Мазайла» загублену поло- вину «Квач». «Мазайло-Квач» звучить для Моки як музика. Він чужий націо- налізму та далекий і від інтернаціонального пафосу комсомольців. Єдине, чим Мока захоплений — це багатством української мови. Мовні симпатії Куліша зробили постать Моки ніби позитивною й такою, що виражає авторські ідеї, а позитивний герой з Моки — ніякий. Мока дійсно має глибокі знання укра- їнської історії, літератури, фольклору, тонке відчуття мови. Він романтик

96