9 Особливості діяльності промислово-фінансових

ГРУП

Специфічним видом господарських об'єднань є проми­слово-фінансові групи (ПФГ). Відповідно до п. 7 ст. З За­кону України «Про підприємства в Україні» порядок ство­рення, реорганізації та ліквідації промислово-фінансових груп, а також їх реєстрації регулюється спеціальним зако­нодавством.

Чільне місце серед актів цього законодавства займають Закон України від 21 листопада 1995 р. «Про промислово-фінансові групи в Україні» (Відомості Верхов. Ради Украї­ни.- 1996. № 23.- Ст. 88) та Положення про створення (ре­єстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінан­сових груп, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. №781 (ЗП України.- 1996-№ 15,-Ст. 398).

Згідно із зазначеним Законом промислово-фінансова група становить собою об'єднання, до якого можуть вхо­дити промислові підприємства, сільськогосподарські під­приємства, банки, наукові і проектні установи, інші устано­ви та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також ви­робництва кінцевої продукції.

Особливістю ПФГ є наявність у ній головного підпри­ємства, тобто підприємства, створеного відповідно до зако­нодавства України, яке виготовляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні і офіцій­но представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами.

Крім головного підприємства, до складу ПФГ входять її учасники. Учасником ПФГ може бути підприємство, банк або інша наукова і проектна установа, організація, створена згідно із законодавством України, чи іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну про­дукцію ПФГ або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству ПФГ і має на меті отримання прибутку.

Учасники ПФГ, серед яких обов'язковою є наявність банківської установи, зберігають статус юридичної особи, тоді як ПФГ статусу юридичної особи не мас. Право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство ПФГ.

Ініціаторами створення ПФГ виступають підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та орга­нізації всіх форм власності. Ініціатори на добровільних за­садах проводять загальні збори, на яких вони:

- приймають протокольне рішення про намір створення ПФГ;

- приймають Генеральну угоду про сумісну діяльність у виробництві кінцевої продукції ПФГ;

- розробляють та затверджують техніко-економічний проект обґрунтування створення ПФГ;

- розробляють проекти двосторонніх угод про поставки проміжної продукції ПФГ (або надання відповідних послуг);

- визначають уповноважену особу ініціаторів створення ПФГ.

Генеральна угода про сумісну діяльність підписується керівниками всіх ініціаторів створення ПФГ і засвідчується їхніми печатками.

Генеральна угода включає: назву ПФГ; перелік затвер­джених в установленому порядку державних програм, з метою реалізації яких створюється ПФГ; визначення голо­вного підприємства ПФГ; місцезнаходження головного підприємства ПФГ; кандидатуру президента ПФГ, його права та обов'язки, порядок звільнення з посади; перелік учасників ПФГ; перелік кінцевої продукції ПФГ; термін дії угоди; взаємні зобов'язання учасників ПФГ; порядок при­йняття рішень; порядок виходу зі складу ПФГ; інші умови діяльності ПФГ, які визнають необхідними ініціатори її створення.

Уповноважена особа подає Генеральну угоду та техніко-економічне обґрунтування створення ПФГ відповідному галузевому міністерству чи відомству, Мінекономіки, Фон­ду державного майна та Антимонопольному комітету, які у двомісячний термін повинні скласти висновки стосовно поданих документів.

З метою визначення можливості монополізації ринків у результаті створення ПФГ і складання відповідних висновків Антимонопольний комітет відповідно до встановлених законодавством повноважень може запитати також інші документи, перелік і порядок розгляду яких визначається Комітетом.

Уповноважена особа подає на ім'я Прем'єр-міністра України такі документи:

- доручення ініціаторів представляти в Кабінеті Міністрів України проект створення ПФГ;

- Генеральну угоду про сумісну діяльність у виробництві кінцевої продукції, підписану всіма ініціаторами створення ПФГ;

- техніко-економічний проект обґрунтування створення ПФГ;

- висновки відповідного галузевого міністерства чи ві­домства, Мінекономіки, Фонду державного майна та Антимонопольного комітету про доцільність створення ПФГ, стосовно техніко-економічного обґрунтування та Генеральної угоди;

- документ про перерахування до державного бюджету державного мита. Кабінет Міністрів України приймає до розгляду проекти створення ПФГ за умов розрахункового обсягу реалізації кінцевої продукції ПФГ, еквівалентній сумі в сто мільйонів доларів США за рік, починаючи з другого року після створення ПФГ. Цей термін може бути продовжено окремою постановою Кабінету Міністрів України у разі створення ПФГ для виробництва новоосвоюваних видів кінцевої продукції та з довгостроковим цик­лом виробництва.

Кабінет Міністрів України в місячний термін приймає рішення про створення ПФГ або відмову в її створенні.

Щодо створення транснаціональної ПФГ рішення при­ймається у двомісячний термін.

Реєстрація ПФГ проводиться Мінекономіки на підставі постанови Кабінету Міністрів України про створення ПФГ та затвердженої Генеральної угоди про сумісну діяльність у двотижневий термін. Після реєстрації ПФГ видається сві­доцтво встановленого зразка.

Ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття поста­нови Кабінету Міністрів України:

- у зв'язку із закінченням затвердженого терміну її діяльності;

- через неможливість реорганізації ПФГ у випадках, передбачених ст. 6 Закону «Про промислово-фінансові групив Україні»;

- з ініціативи учасників ПФГ.

Пропозиції щодо ліквідації ПФГ надсилаються до Кабінету Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України про ліквідацію ПФГ є підставою для виключення ПФГ з Реєстру промис­лово-фінансових груп України