1. Організаційні моменти.

2. Лекція викладача.

2. Про кого (що) йде мова?

1. Ти відлякуєш моїх друзів: як застануть тебе, більш не приходять (про Хіггінса).

2. Він може вивчити мову за півмісяця, знає їх десятки. Це певна ознака, що дурень (про Непомука).

3. ...у цього чолов’яги природжений хист до риторики; ...він зміг би вибрати між постом міністра й кафедрою проповідника в Уельсі (про Альфреда Дугласа).

4. Ах, це! Звичайна алітерація, місіс Пірс, така природна для поета (Хіггінс про свою лайку).

2. Кому належать вислови?

1. «Що є життя, як не низка безумств?» (Хіггінс)

2. «Я схоплю пневмонію, як ще хоч хвилину простою на цьому протязі.» (Клара)

3. «Чоловік я мислячий, тож мені треба ще й трохи розваги... Я ж їм від щирого серця, а п’ю ще більше.» (Альфред Дуглас)

4. «Чи не спадає вам на думку, що ця дівчина має характер, почуття?» (Пікерінг)

5. «Я одне тільки пропоную: будьмо добрі до цієї вбогої дівчини. Ми повинні допомагати їй ...пристосуватися до нового становища в житті.» (Хіггінс)

6. «Те, що, як людям здається, вони повинні думати, уже само собою мерзота... коли б люди говорили все, що думають насправді, вони б цим зіпсували всю виставу.» (Хіггінс)

Хіггінс

Чи намагався професор стати Пігмаліоном? Так і ні.

Подібність до Пігмаліона — він творить Галатею: навчає її мови, допомагає піднятися до висот прекрасного, завоювати світ манерами, розмовою, гідністю. Але фактично Хіггінс зовсім не намагається завоювати свою Галатею (тільки часом, коли це необхідно, він улещує її), він забуває, що перед ним людина, жива душа. З допомогою цитат вимальовуємо образ Хіггінса: Гаразд, коли я впораюся з нею, ми так само зможемо викинути її назад у канаву, (не відчуває відповідальності за долю людини). Як це страшенно цікаво: взяти людське створіння і зробити з нього щось зовсім інше, давши йому нову мову. Це ж заповнює найглибшу прірву, яка відділяє клас від класу й душу від душі.

(його захоплюють «вищі» ідеї, проблеми «людського створіння» для нього не існує). Коли експеримент закінчено і інтерес до квіткарки втрачено, Хіггінс, який і так не був дуже ґречним у звертанні до Елізи, зрештою скаже все:

„- Досить створювати штучних герцогинь. Уся ця справа була для мене справжнісіньким чистилищем.

- Ви? Самовпевнена комаха!

- Де мені в дідька знати, що буде з вами?”

І навіть коли, переживши неспокійні часи зникнення Елізи, він її відшуковує, то й тут ніжності небагато: „Вставайте і марш додому! Годі клеїти дурня!” Чи страждає професор від власної поведінки, від свого характеру?

(Часом і він розкриває свою далеко сховану ніжність, почуття, пояснює себе:

• Я сором’язливий, боязкий чоловік. Ніколи я не міг почуватися по-справжньому дорослим, великим, як інші хлопці.

• Впусти жінку у своє життя — переконаєшся, що вона гне в один бік, а ти — в другий.

• Річ не в тому, що я грубо обходжуся з вами, а в тому, що я ніколи ні з ким не буваю іншим).

Чи є в тексті підтвердження позитивного ставлення Хіггінса до Елізи?

(Лишіть мені вашу душу, а голос та обличчя можете забрати геть. Вони не ваші. Ви — часточка людськості, що трапилася мені на шляху. Вбудувалася в мій дім).

Прочитайте другий епіграф до уроку. Це початок вислову. Знайдіть в тексті його кінець. (Творити життя означає творити клопіт.) Поясніть, як ви розумієте ці слова

Еліза

• яскрава, самобутня дівчина-квіткарка;

• талановита учениця;

• гостро відчуває соціальну нерівність;

• розуміє, що відірвана від свого класу після навчання у Хіггінса;

• переживає за своє майбутнє (але воно в неї забезпечене. Отже, не в матеріальній забезпеченості радість життя... А в чому?

Питання для самоконтролю:

• У чому полягає новаторство драматургії Б. Шоу? На які традиції він спирався і що нового вніс у теорію і практику світової драми?

• Яка роль античного міфу в п’єсі «Пігмаліон»?

• Визначте основні проблеми твору.

• Наведіть приклади парадоксів (мовних і ситуаційних) із п’єси «Пігмаліон».

• Який головний результат експерименту професора Хіггінса?

Д/3: Прочитати твір. Знати відомості про письменника.

Література

1. Аникст А. А. «Теория драмы на Западе во второй половине XIX века».— М., 1988.;

2. Балашов П. С. «Художественный мир Б. Шоу».— М., 1982.;

3. Зингерман Б. И. «Очерки истории дамы XX века».— М., 1979.;

4. Шоу Б. «О драме и театре».— М., 1963.;

5. Образцова А. Г. «Драматургический метод Бернарда Шоу».— М., 1965.;

6. Гражданская З. Т. «Б. Шоу. Очерк жизни и творчества».— М., 1979.;

7. «Веселая Вы душа, Бернард Шоу».— Кишинев, 1988.

Тема: А. П. Чехов (1860-1904) «Чайка» - перша п’єса нової театральної школи.

План

1. Біографія письменника.

2. Творча спадщина.

3. Аналіз п’єси «Чайка».

Зміст заняття: