57. Умови одержання позичок в банках.

1)опис суб'єктів угоди — визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька — хто провідний кредитор. Важливо визначити юридичні права сторін, що підписують договір; 2)опис умов кредитування — вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку; 3)зобов'язання позичальника повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом; 4)опис забезпечення кредиту з поси­ланням на угоди, що є частинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручитель­ства, страхова угода); 5)обмежувальні умови: а)захисні; б) негативні.

Захисні статті — список дій чи умов, яких пови­нен дотримуватись позичальник протягом дії кредитного договору Негативні статті — це список умов, які не повинен допустити позичаль­ник;

6)права суб'єктів угоди. Банк залишає за собою право вимагати дострокового погашення кредиту у випадку порушень умов кредитної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит; 7)санкції за порушення умов угоди. Порушення з боку позичальника умов кредитної угоди ка­рається шляхом стягнення пені, яка нарахо­вується на суму боргу або на суму кредиту, або на суму порушення.

58. Оцінка банком кредитоспроможності позичальника.

Під кредитоспроможністю позичальника банк розуміє те реальне, правове та та фін-гос-ке станов. позич. яке склалося на певний час і виходячи з оцінки якого банк приймає рішення про погашення кред-ня або про припинення кредитних взаємовідносин з позичальником.

Згідно положення НБУ всі позичальники в залежності від рівня кредитоспроможності поділяються на 5 груп (класів): А,Б, В,Г,Д.

Кожен банк має свою методику оцінки кредитоспроможності однак всі вони мають певні схожі етапи:

вивчення структури, сфери д-ті та ділової репутації позичальника, вивчення суб’єктивних та об’єктивних факторів, які впливають на прийняття рішення про кредитування або про припинення кредитних взаємовідносин з позичальником.

оцінка фінансового стану позичальника за 4-ма напрямками:

оцінка ліквідності;

оцінка фін. стійкості;

оцінка ділової активності;

оцінка прибутковості та рентабельності.

визначення рейтингу позичальника.

59. Застава, заклад як методи забезпечення повернення позичок.

Застава — спосіб забезпечення зобов'язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена догово­ром, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це угодою з кредитором.

Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це означає, що договір застави не має самостійного характеру, тобто його не можна укладати поза договором, виконання якого він забезпечує.

Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.

Заставне майно мусить мати: високу ліквідність; здатність до тривалого зберігання; стабільні ціни; низькі витрати щодо зберігання і реалізації; легкий доступ для контролю.

Кредитор-заставодержатель має право ре­алізувати заставне майно, якщо забезпечене ним зобов'язання не буде виконано. Кредитор має право у разі невиконання боржником-заставодав­цем забезпеченого заставою зобов'язання отри­мати задоволення з вартості заставного майна раніше інших кредиторів боржника.

Застава повинна забезпечити не тільки повер­нення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички.