Процеси пам’яті

Окрім видів пам’яті виділяють також її процеси. При цьому за основу беруться саме різні функції, які пам’ять виконує в житті та діяльності людини. До процесів пам’яті відносять: запам’ятання, відтворення, збереження і збування матеріалу. У вказаних процесах особливо яскраво виявляється зв’язок пам’яті з діяльністю, а також перебіг її актів як особливих самостійних (мнемічних) діях.

Запам’ятання

Процес пам’яті, який полягає у закріпленні нової інформації через пов’язування її з тією, яка вже є в індивідуальному досвіді людини.

Збереження

Процес пам’яті, який полягає в утриманні інформації в індивідуальному досвіді людини до того моменту, коли її необхідно використати в діяльності. Якщо при необхідності використання інформації людина не може її пригадати, то це свідчить про те, що стосовно цього матеріалу відбувся процес забування.

Відтворення

Процес пам’яті, який полягає в актуалізації закріпленої раніше інформації через витягування її з довготривалої пам’яті та переводу в оперативну.

Характеристика процесу запам’ятання

1. Запам’ятання має вибірковий характер, тобто у пам’яті людини закріплюється далеко не все, що впливає на її органи чуття. Вибір інформації, яку буде збережено визначається потребами, мотивами, цілями людини.

2. Запам’ятання є закономірним продуктом дії суб’єкта з об’єктом, тобто людина краще запам’ятовує ту інформацію, з якою вона працює (використовує у своїй діяльності, переробляє, аналізує тощо), оскільки при цьому закріплюється не тільки матеріал, але й власні дії з цим матеріалом.

3. Запам’ятання відбувається за законом «краю» (Г.Еббінгауз), тобто з потоку інформації краще запам’ятовуються її крайні масиви – початок і кінець.

4. Запам’ятовуються краще ті дії, які не були доведені до завершення, та пов’язаний з ними матеріал (ефект незакінченої дії (Б.В.Зейгарнік)). Це пояснюється тим, що в процесі виконання дії інформація, що використовується, регулюється оперативною пам’яттю. Її особливість така, що ця інформація вважається необхідною лише до моменту досягнення мети. Якщо дію перервано, тобто мету не досягнуто, то ця інформація вважається ще актуальною, тому зберігається на рівні оперативної пам’яті.

5. За видами запам’ятання може бути:

• Мимовільним або довільним.

• Механічним, асоціативним або смисловим (логічним).

6. Процес довільного логічного запам’ятання визначається наявністю спеціальних мнемічних дій:

• Усвідомлення мети запам’ятання.

• Розуміння смислу матеріалу, що запам’ятовується.

• Аналіз матеріалу.

• Виділення в матеріалі найбільш суттєвих положень.

• Узагальнення цих положень.

• Запам’ятання цього узагальнення.

Характеристика процесів збереження і забування

1. Збереження інформації в індивідуальному досвіді людини визначається такими факторами:

• Організація процесу запам’ятання цієї інформації. Якщо інформацію було закріплено на довільному рівні з використанням логічних мнемічних дій, то її збереження буде тривалішим і більш точним.

• Дозування інформації при запам’ятанні. Частка збереження матеріалу після певного проміжку часу знаходиться у зворотній пропорційній залежності до об’єму цього матеріалу.

• Установка на збереження, тобто прогнозування людиною віддаленості моменту, коли їй цей матеріал буде необхідний. Чим більш віддаленим буде вважати людина цей момент, тим більш тривалим буде збереження.

2. Збереження інформації в пам’яті супроводжується певними змінами цієї інформації: краще зберігаються основні суттєві положення, менш повно зберігаються окремі смислові одиниці, найменш зберігаються текстуальний зміст. Тому матеріал, що зберігається у пам’яті, з часом набуває все більш узагальненого характеру.

3. Збереження інформації визначається тим, як часто і систематично використовується вона у діяльності людини. Якщо ця інформація не використовується людиною протягом тривалого часу, то вона забувається.

4. Забування відбувається нерівномірно («крива забування» Г.Еббінгауза): особливо інтенсивно забування відбувається відразу після заучування, а потім уповільнюється.

5. Забування визначається наступними факторами:

• Невикористання людиною інформації в діяльності.

• Інтерференція при запам’ятанні – негативний вплив попередньої діяльності (проактивне гальмування, тобто таке, що діє наперед) або, навпаки, наступної діяльності на зв’язки, що склалися у попередній діяльності (ретроактивне гальмування, тобто таке, що діє назад). Гальмування особливо виявляється тоді, коли попередня або наступна діяльність була складною чи схожою за змістом з теперішньої діяльністю, або потребувала великих вольових та емоційних зусиль.