1.2. Часткові теорії міжнародних відносин як наукова основа конкретних проблем сучасних міжнародних відносин

Виходячи із різноманіття проблем і аспектів міжнародних відносин, не можна говорити про визначену кількість часткових теорій міжнародних відносин, бо кожна з них своїм предметом має лише один бік, один аспект, один підхід, специфічну методику тощо, тому зосередимо увагу на короткому огляді тільки деяких з них.

Теорія міжнародних систем виходить із загальної теорії систем і застосовує її до вивчення й аналізу проблем міжнародних відносин. її автори розглядають теорію систем не тільки як засіб системного емпіричного аналізу, а й створюють моделі міжнародних систем, розкривають за їх допомогою закони і закономірності розвитку міжнародних відносин та класифікують їх.

Без сумніву, теорія міжнародних систем має суттєве значення як для пізнання реальних міжнародних відносин у їх взаємозв'язках і взаємообумов-леностях, так і для практики міжнародної діяльності, є однією з основоположних підвалин системного підходу до вивчення, аналізу та оцінки міжнародних відносин.

Звертаючи увагу на аналогію між елементами системи, теорія міжнародних систем не достатньо враховує відмінності між ними та індивідуальну роль елементів системи. Так, наприклад, якщо розглядати НАТО як міжнародну систему, то рівноцінними (за формальними ознаками) є усі її елементи -країни, що є членами Альянсу. Водночас ніхто не має сумніву, що у реальній системі відносин роль і значення елементів не рівноцінні. Крім цього, якщо розглядати процеси виживання, інтеграції чи дезінтеграції міжнародних систем, керуючись загальною теорією систем, то ця теорія не враховує внутрішньої еволюції елементів системи. У тому ж НАТО останнім часом саме внаслідок внутрішньої еволюції елементів спостерігається загострення протиріч між інтеграційними і дезінтеграційними процесами. Загалом теорія систем досить ефективно "спрацьовує" у галузі технічних наук, може використовуватися у пізнанні міжнародних відносин, але постійно треба мати на увазі, що елементи міжнародних систем самі є складними субсистемами, що перебувають у постійній еволюції.

Теорія інтеракцій аналізує міжнародні відносини з точки зору дій і протидій, акцій і реакцій їх учасників (за принципом виклику і відповіді у процесі гри міжнародних сил). Теорія інтеракцій оперує такими, на перший погляд абстрактними, поняттями: актор, категорія акторів, цілі, засоби, ситуація діяльності, поведінка акторів тощо. Основні категорії, на яких будується теорія інтеракцій, - держава і міждержавна політика.

Теорія інтеракцій є досить досконалим інструментом аналізу конфліктних ситуацій і пошуку шляхів їх розв'язання. Логіка теорії інтеракцій полягає в тому, що у міжнародних відносинах діють актори (держави та їх об'єднан-

13

ня), вектори яких не тільки не співпадають, а часто бувають діаметрально протилежними, тому завжди один актор здійснює дію, яка з іншого боку викликає протидію, один здійснює акцію, що з іншого боку викликає реакцію (відповідь). Ця теорія має суттєве методологічне значення для аналізу конфліктних ситуацій, зокрема, для пошуку причин кожного конкретного конфлікту.

Сьогодні, коли світ перебуває у стані перманентних конфліктів, теорія інтеракцій набуває особливо актуального значення. Не будемо робити категоричних висновків, але задаймося питанням: вияви тероризму - це є акція представників ісламської культури (якщо йдеться про ісламський тероризм) чи їх реакція на дії інших акторів? Логічною є відповідь: якщо це акція, то причини треба шукати в самій ісламській культурі, якщо реакція - треба шукати актора, який своїми діями викликав таку відповідь. З цього логічно випливає: боротися треба не з явищем, а з причинами, що його викликають, -якщо не нейтралізувати причину, явище знову і знову буде відроджуватися.

Теорія конфліктів є специфічним варіантом теорії інтеракцій, але вона спрямована на визначення та вимір суперечностей і напруження між державами та їх об'єднаннями, що породжують конфлікти. Особливо популярною теорія конфліктів була в 60-ті роки XX ст., коли холодна війна досягла свого найбільшого загострення. Практичне значення теорії конфліктів на той час полягало в тому, що постійний вимір суперечностей і напруження між двома світовими системами дозволив утримати світ у межах мирного співіснування.

Теорія національного інтересу має основною категорією теорії міжнародних відносин державу. Головна ідея теорії національного інтересу полягає в обгрунтуванні й аргументації пріоритету національного інтересу перед наднаціональними і міжнародними інтересами. Національний інтерес вважають головною цінністю в усіх системах міжнародних відносин, при цьому розуміють його як об'єктивне (кінцевий і логічний елемент виживання) і суб'єктивне (таке, що враховує цілі, засоби, методи реалізації зовнішньої політики держав) явище. З аналітичної точки зору мова йде про співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в розумінні національного інтересу й аргументації їх впливу на ініціативи держав. На відміну від національного інтересу, що несе в собі органічну єдність об'єктивного і суб'єктивного, наднаціональний (міжнаціональний) інтерес не має об'єктивної основи і може змінюватись під впливом різноманітних факторів.

Ця теорія є корисною при розгляді діяльності держав як носіїв національного інтересу і визначенні основних напрямів розвитку міжнародних відносин. Історичний досвід переконує, що стабільною і плідною може бути тільки та система міжнародних відносин (дво- і багатосторонні міждержавні утворення), яка не зазіхає на обмеження національного інтересу. Обмеження національного інтересу може бути тільки свідомим, добровільним і взаємовигідним самообмеженням.

14

Теорія інтеграції є своєрідною противагою теорії національного інтересу, обґрунтовуючи закономірність процесу денаціоналізації урядових функцій і переходу до універсалізації. Розробники теорії інтеграції аргументують свої погляди реальними процесами європейської та євроатлантичної інтеграції. Виступаючи за подолання територіального і політичного поділу світу, вони намагаються довести, що саме шляхом функціоналізму міжнародних організацій можна подолати відсталість, злидарство, нерівність та міжнародні суперечності.

Теорія інтеграції, без сумніву, має раціональне зерно, суть якого полягає у тому, що світ дійсно стає більш взаємозв'язаним і взаємозалежним, з одного боку, констатуючи реальний стан, а з іншого - визначаючи один з напрямів подальшої свідомої діяльності людей у сфері міжнародних відносин. На основі цієї теорії сформувалася концепція глобалізації, котра уже вийшла за межі науково-теоретичних дискусій і втілюється в практику міжнародних відносин у вигляді глобалістичних і антиглобалістичних тенденцій і практичних рухів.

У цьому контексті важливо зауважити, що будь-яка теорія, якщо її беруть на озброєння ті чи інші суспільні сили, сама перетворюється в суспільну силу. Тенденція глобалізації світового політичного процесу об'єктивна, її не можна оцінювати з позицій добра чи зла, прогресивності чи реакційності. Внаслідок такої ж закономірної диференціації національних, корпоративно-групових чи регіональних інтересів її реалізація набуває різноманітного змісту і відіграє неоднозначну роль у загальному поступі світового співтовариства. Під гаслом глобалізації може розгортатися закономірний і, безумовно, прогресивний процес глибокої взаємодії між країнами і народами, взаємопід-тримки і взаємодопомоги, але під цим же гаслом може йти процес формування нової всесвітньої імперії, де метрополією буде якась "сімка", "вісімка", "двадцятка" чи якась інша арифметична величина, а весь інший світ буде її обслуговувати. У кожному конкретному випадку при аналізі реальних інтеграційних чи дезінтеграційних процесів у міжнародних відносинах необхідно враховувати інтереси сил, що намагаються активізувати ці процеси.

Теорія неприєднання виникла в 60-ті роки XX ст. для теоретичного обґрунтування реального руху неприєднання, що виник як реакція на тенденцію розподілу післявоєнного світу на воєнно-політичні блоки держав. Основними положеннями теорії неприєднання є: визнання неприєднання до воєнно-політичних альянсів, що є закономірною рисою сучасного світового політичного процесу; неприєднання - зразок тих правил міжнародної гри, які стануть домінуючими в майбутньому, після ліквідації загрози ядерної війни; система країн, що не приєдналися, має спільні риси з країнами, що входять до воєнно-політичних блоків, і нові риси, що є зразком тих, які будуть пріоритетними після розпаду блокової системи; блокова система - явище тимчасове, а неприєднання і суверенність - вічні.

15

Теорія неприєднання є однією з найбільш недосконалих сучасних часткових теорій міжнародних відносин, тому що орієнтована на заперечення блокової системи і не досліджує закономірностей і механізмів ефективного функціонування руху неприєднання, але її окремі положення є вагомими аргументами проти абсолютизації блоково-корпоративного розподілу світу, наприклад, те, що блокова система перешкоджає природній інтеграції і глобалізації світового політичного процесу.

Теорія інституційного розгляду міжнародних відносин полягає в тому, що система міжнародних відносин визначається наявними офіційними інститутами, які функціонують у цій системі.

Одним з провідних інститутів міжнародних відносин визнаються міжнародні організації.

Основними напрямами досліджень теорії міжнародних організацій є:

мотивація діяльності членів міжнародних організацій, потреб і цілей як окремих суб'єктів міжнародних відносин, так і динамічної системи міжнародних організацій;

аналіз об'єктивного і суб'єктивного в процесі еволюції міжнародної організації, простеження динаміки національних інтересів членів організації та об'єктивних потреб самої організації;

визначення місця і ролі міжнародних організацій у розвитку видів, типів та форм міжнародних відносин, взаємного впливу національних та наднаціональних факторів на функції конкретної міжнародної організації.

Теорія міжнародних організацій активно використовується у процесі управління сучасними міжнародними організаціями. Так, у Північноатлантичному альянсі, Європейському та Західноєвропейському союзах, інших міжнародних організаціях функціонують спеціальні центри наукового обгрунтування управлінських рішень. До слабких місць теорії міжнародних організацій належать вияви своєрідної фетишизації ролі міжнародних організацій і недостатня увага до того, що міжнародні організації є похідними від первинних суб'єктів міжнародних відносин і тільки виражають, а не формують взаємозалежності учасників міжнародних відносин.

Теорія міжнародних ролей похідна від загальносоціологічної теорії ролей, її основна суть полягає в аналізі ряду станів (ситуацій) одних держав порівняно з іншими державами та закономірностей еволюції цих станів (ситуацій). Теорія міжнародних ролей грунтується на власній концепції міжнародної ролі держави як первинного суб'єкта міжнародного права і міжнародних відносин, крім цього, досліджує джерела забезпечення тієї чи іншої ролі держави у системі міжнародних відносин. На цій основі теорія міжнародних ролей аналізує надані ролі зовнішні фактори і визначає можливі вияви ролі в різних типах і видах міжнародної поведінки держав.

Виходячи з такого аналізу, теорія міжнародних ролей класифікує типи і ранги міжнародних ролей і розкриває механізми їх функціонування. У сучас-

16

них умовах теорія міжнародних ролей широко використовується в дослідженнях внутрішніх і зовнішніх факторів диференціації міжнародних ролей як окремих держав, так і міжнародних систем, у визначенні факторів прогресивної еволюції міжнародних відносин.

Таким чином, були розглянуті тільки деякі загальні і часткові теорії міжнародних відносин. Плюралізм цих теорій зумовлений плюралістичним характером самої системи міжнародних відносин, тому жодна із загальних чи часткових теорій міжнародних відносин не може претендувати на всезагальність, але кожна з них розкриває одну з багатогранного комплексу міжнародних відносин і пізнання сучасної системи реальних міжнародних відносин як цілісності, що вимагає комплексного використання даних усіх наявних теорій, а також готовності до сприйняття нових поглядів і підходів, що будуть виникати на нових етапах розвитку самої системи міжнародних відносин.

'^— Запитання для перевірки знань -

1. Теорія міжнародних конфліктів та реальні міжнародні конфлікти в сучасному світі.

2. Теоретичні і практичні аспекти глобалізації і регіоналізації в сучасному світовому політичному процесі.

3. Теорія міжнародних організацій та її значення для аналізу реальних міжнародних відносин.

4. Теорія інтеракцій і її роль в дослідженні сучасних міжнародних конфліктів.