2.3. Консенсуальні та реальні правочини.

Залежно від моменту, з якого правочини вважаються укладеними, вони поділяються на консенсуальні й реальні.

Консенсуальним є правочин, у якому для настання правових наслідків достатньо досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов. З моменту досягнення згоди правочин вважається укладеним. У його сторін виникають відповідні права і обов'язки. Так, досягнення сторонами договору купівлі-продажу згоди щодо предмета й ціни породжує обов'язок продавця передати річ у власність покупця і зустрічний обов'язок покупця сплатити певну грошову суму.

Для укладення реального правочину однієї домовленості сторін недостатньо. Необхідною є також передача речі. Поки вона не відбудеться, правочин не вважається укладеним. Прикладом реальної угоди є договір позики (див. Додаток № 1). Доки гроші не передані позичальнику, права і обов'язки у сторін не виникають. Отже, обіцянка дати гроші у позику не означає, що потенційний позичальник набуває права вимагати виконання цієї обіцянки.

Потрібно звернути увагу на те, що оскільки в консенсуальних правочинах момент укладення і момент виконання не збігаються, а в реальних – збігаються, то консенсуальні договори завжди є взаємними, а реальні – односторонніми.

2.4. Каузальні та абстрактні правочини.

Залежно від значення підстави (цілей) правочину для його дійсності правочини поділяються на каузальні та абст­рактні.

Правочини, дійс­ність яких залежить від наявності конкретної підстави-цілі, є кау­зальними, а правочини, для дійсності яких підстава-ціль не має значення, є абстрактними. Дійсність каузального правочину зале­жить від його підстави-цілі, яка вбачається з нього. Ціль повинна бути законною та досяжною¹ Наприклад, ціллю договору позики є передача у власність позичальникові грошо­вих коштів. Більшість правочинів є каузальними (наприклад, договір купівлі-продажу або майнового найму). На відміну від каузаль­них правочинів, правочини, дійсність яких не залежить від їх цілі, мають абстрактний характер (наприклад, вексель, оскільки з нього не вбачається, на підставі чого його держатель має право вимагати сплати грошових коштів, або гарантія, зобов'язання за якою не зале­жить від основного зобов'язання). Абстрактні правочини є дійсними за умови прямої вказівки закону на їх абстрактний характер.

2.5. Умовні та безумовні правочини.

Правочини поділяються на умовні та безумовні.

Умовним є правочин, в якому виникнення прав та обов'язків ставиться сторонами у залежність від обставини, яка може наступити або не насту­пити в майбутньому.

Обставина, яка може бути передбачена сторонами як умова, мо­же бути вільно обрана сторонами, але не повинна суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. Такою обставиною може бути подія або дія осіб. До умовних правочинів за­кон відносить ті, що вчиняються з відкладальною або скасувальною обставиною (ст. 212 ЦК України).

За правочином, вчиненим з відкладальною обставиною на мо­мент його вчинення, права та обов'язки не виникають, а їх настан­ня відбувається при наступі відкладальної обставини, наприклад, укладення договору найму (оренди) житла, за яким виникнення прав та обов'язків наступає при вступі фізичної особи (наймача) у шлюб. На відміну від цього, за правочином, вчиненим із скасу­вальною обставиною, права та обов'язки настають при його вчинен­ні й існують до наступу скасувальної обставини, наприклад, фізич­на особа (наймодавець) за договором найму житла надає наймачеві житло за умови, що права та обов'язки за цим договором припиня­ться у випадку приїзду до наймодавця на постійне проживання його сина.

Вищезазначені обставини характеризуються в цілому такими ри­сами: наступ обставин має бути об'єктивно можливим; сторонам не повинно бути відомо, наступить така обставина чи ні; обставина мо­же настати у майбутньому, однак вона може існувати і на час вчи­нення правочину за умови, що сторони не знали цього.

Однак слід зазначити, що обставина вважається такою, що на­стала, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сто­рона, якій це вигідно. У свою чергу, якщо настанню обставини не­добросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважаєть­ся такою, що не настала. Зазначені наслідки не наступають, якщо настання чи ненастання обставин викликано добросовісними діями однієї зі сторін (наприклад, фізична особа уклала договір купівлі-продажу меблів за умови, що продавець протягом двох місяців змо же придбати собі інший меблевий гарнітур відповідного виробника. Покупець, використавши свої можливості, допоміг продавцю при­дбати такий гарнітур). Оскільки недобросовісності у діях сторони, яка була зацікавлена в цьому, не було, відкладальна обставина в та­кому випадку вважається такою, що настала.

Правочини, що не містять відкладальних або скасувальних умов, є безумовними.

Також науковці виокремлюють з ряду видів правочинів такі як строкові та безстрокові.