3.6. Рекомендована література

1, с. 26-37; 2, с.91-121; 18, с. 133-142, 190-192, 208-213.

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

Мета вивчення теми: з’ясувати сутність поняття «економічний потенціал»; зрозуміти передумови формування національного багатства, познайомитись з основними його елементами – основного капіталу, природно-ресурсного потенціалу; людського потенціалу, потенціалу розвитку науки та інноваційних технологій.

4.1. Методичні поради до вивчення теми

Вивчаючи цю тему, необхідно зрозуміти, що економічний потенціал країни характеризує здатність суспільства виробляти товари і послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення потреб населення, поліпшення якості його життя.

Найважливішою характеристикою, що визначає потенційні можливості країни з виробництва товарів і послуг є національне багатство. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто сукупність нагромаджених засобів виробництва й предметів споживання. Крім того, національне багатство включає також нематеріальні, духовні цінності, такі як виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності тощо. Важливим компонентом національного багатства є природні багатства – корисні копалини, ліси, вода, земля. Названі матеріальні компоненти національного багатства разом із духовними цінностями являють собою можливості суспільства в розвитку виробництва і задоволенні особистих потреб населення. Тому раціональне, ефективне їх використання є важливим фактором економічного розвитку. Причому сучасний прогрес суспільства супроводжується підвищенням ролі і значення нематеріального багатства. Загальноекономічна тенденція полягає в тому, що у міру прогресу матеріального виробництві створюються умови для розвитку соціальної сфери, а отже і дедалі більшого зосередження тут матеріальних і духовних цінностей. Проте це не заперечує того факту, що розвиток суспільного виробництва визначається обсягом і високими технічними характеристиками основного та оборотного капіталу – основних та оборотних фондів, який разом з кадрами робітників, інженерно-технічних працівників становить економічний потенціал країни. Він виражає здатність держави забезпечити той чи інший рівень виробництва і добробуту суспільства.

Елементами національного багатства є основний капітал, природно-ресурсний потенціал; людський потенціал, потенціал розвитку науки та інноваційних технологій.

Національне багатство (національний капітал) відображає величину накопичення в країні матеріальних і нематеріальних цінностей, створених для виробництва и споживання, золотовалютних запасів, боргів інших країн і власності даної країни в інших країнах.

4.2. Термінологічний словник

Економічний потенціал характеризується величиною національного багатства, кінцевого продукту, національного продукту, вартості основних фондів та ін.

Національне багатство – це сума матеріальних та духовних благ, які є в розпорядженні суспільства.

Природно-ресурсний потенціал – це здатність природних систем без шкоди для себе (а, отже і для людей) віддавати необхідну для людства продукцію або виконувати корисну роботу.

Людський капітал – виробничі знання, уміння і професійна підготовка, якими володіє окрема людина. Мається на увазі вартість, яка створюється в результаті затрат на навчання, освіту, зміцнення здоров'я.

Науковий потенціал – система продукування наукових знань, яка охоплює такі складові, як чисельність наукового персоналу і резерв наукових кадрів.

Інноваційна діяльність – діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

Науково-технічна політика держави – складова соціально-економічної політики, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Економічна безпека – це такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім’ї, суспільства, держави.

Економічна безпека країни – складна багатофакторна категорія, яка характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потреб власного населення держави на якомусь визначеному рівні, з метою протистояння дестабілізуючій дії різноманітних чинників, внутрішніх та зовнішніх, а також з метою забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання.

Стратегія економічної безпеки країни – це чітке обґрунтування основної мети і довготермінова політика та план дій держави щодо усунення загроз існуванню та розвитку народного господарства країни.

Тактика забезпечення економічної безпеки країни – це конкретні способи досягнення такої безпеки, короткотермінової дії інституційних та організаційних структур держави залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх умов.