Інструкція щодо заходів безпеки при проведенні стрільб у тирі (на стрільбищі)

З метою якісного виконання стрільб та виконання заходів безпеки необхідно дотримуватися таких правил:

до стрільби допускаються особи, що здали залік по знанню матеріальної частини зброї, умов та правил виконання вправ стрільб, заходів безпеки при стрільбі та вивчили цю інструкцію;

кожний стріляючий повинен своєчасно та точно виконувати всі правила та заходи безпеки при стрільбі, а також усі команди старшого керівника стрільби (керівника стрільби на ділянці);

відповідальність за підготовку до стрільб особового складу, підтримання порядку в тирі (на стрільбищі), своєчасне та точне виконання заходів безпеки покладається на командирів (начальників) підрозділів, що стріляють та старших керівників стрільби;

усі стрільби проводяться під керівництвом посадових осіб, що призначені наказом начальника військового університету;

стрільби дозволяється проводити з особистої штатної чи спортивної зброї;

усі дії зі зброєю виконувати за командами старшого керівника стрільби (командира підрозділу);

при затримках або невпевненості в своїх діях під час стрільби, не змінюючи положення зброї, припинити натиск на спусковий гачок та негайно доповісти керівнику стрільби на ділянці (старшому керівнику стрільби);

при отриманні патронів особисто перевірити їх кількість та впевнитись, що серед них не має несправних, навчальних або холостих;

після стрільби обов’язково здати на пункт бойового постачання гільзи та патрони, які залишилися;

без дозволу старшого керівника стрільби (командира підрозділу) не передавати свою зброю іншим і не брати чужої;

стрільбу виконувати по мішеням, які передбачені умовами вправи;

мішені закріплюються тільки у визначених для цього місцях;

під час зміни мішеней зброя повинна бути розрядженою (зі спущеним курком або відкритим затвором).

Суворо забороняється:

допускати до стрільби осіб, які не засвоїли правил поводження зі зброєю та боєприпасами, а також заходів безпеки при стрільбі;

проводити стрільбу з несправної або не приведеної до нормального бою зброї;

заряджати зброю бойовими чи холостими патронами до команди „Заряджай”;

починати стрільбу без команди „Вогонь”;

прицілюватись та направляти зброю у людей, у бік чи тил тиру (стрільбища), незалежно від того заряджена вона чи ні;

проводити стрільбу за директрисою тиру;

знаходитись на рубежі відкриття вогню, окрім зміни, яка стріляє;

залишати вогневий рубіж із зарядженою зброєю;

залишати де-небудь заряджену зброю.

Стрілець, який порушив вимоги цієї інструкції або не виконав наказ старшого керівника стрільби від подальшої стрільби усувається.

Правила збереження, догляду і транспортування зброї

Культура поводження зі зброєю має давнє коріння. Це і зрозуміло – вміст арсеналів завжди був предметом гордощів чоловічої половини людс­тва. І як би не була прикрашена зброя: золотом і дорогоцінним камінням, як у знаті, або невибагливим карбуванням і різьбою, як у простої людини, зав­жди залишалася одна неодмінна умова – зброя вимагала постійного до­гляду. Зберігати в будинку зламаний і недоглянутий ствол у козака, напри­клад, вважалося справою ганебною. Добрий воїн завжди береже свою зброю, «пестить» її. На війні боєць не поїсть, не помиється і не ляже спати, доки не почистить зброю і не підготує її до бою. У стрільця складається ні­би культ шанування зброї, у всякому разі, ставлення подібне ставленню до розумної істоти, до друга. Тому другою основною частиною культури по­водження зі зброєю є правила збереження, догляду і транспортування зброї:

1. Зброю треба берегти від бруду та ударів! Не дивіться на неї як на "шматок металу", якому все будь-що. Перед тим, як потрапити у ваші руки, вона пройшла нелегкий цикл заводських і приймально-здавальних іспитів – її купали у багнюці і залишали замерзати; кидали з висоти на бетонну під­логу, а після цього вели вогонь, перевіряючи безвідмовність роботи її систем. Так, зброя може потрапити в екстремальні обставини, але зберігати її треба завжди чистою і трохи змащеною. Зброя повинна регулярно змащуватися, але шар мастила повинен бути максимально тонким.

2. Проводьте регулярний огляд і чищення вашої зброї! Перед початком чищення переконайтеся, що зброя розряджена. До зброї ставтеся з повагою, зі всією ретельністю і старанністю, на які ви здатні, і вона віддячить вам сторицею в найкритичніші моменти. Недбалого ставлення до себе зброя ніколи й нікому ще не прощала, і це засвідчує досвід усіх попередніх війн. Та й у мирний час люди, життя яких залежить від безвідмовності їхньої зброї, можуть підтвердити вірність цього правила.

3. Зброя, яка знаходиться на зберіганні, повинна бути розряджена, а курок спущений! Запам'ятайте модель і номер своєї зброї. Зберігайте зброю окремо від боєприпасів. Перед заняттями зі стрільбою або виходом на службу, насухо протріть канал ствола, перевірте справність зброї і спо­рядження до неї. Особливо пересвідчіться в тому, що в стволі немає сто­ронніх предметів.

Усі ці вимоги знаходять відображення у третій основній частині культури поводження зі зброєю. Вона містить у собі методи максимально ефективного застосування зброї, які будуть розглянуті у наступних розді­лах.

Культура поводження зі зброєю не є раз і назавжди складений звід правил. Це гнучка система, яка удосконалюється разом із розвитком стрілець­кої зброї і методів її використання. Правила культури поводження зі зброєю не догма, а керівництво діяльністю. Їх ефективність напряму залежить від чіткого і бездоганного дотримання цих правил.

Розділ 5

Боєприпаси до стрілецької зброї

Бойовий патрон складається з кулі, гільзи, порохового заряду і капсуля (рис. 5.1, 5.2).

5,45-мм патрони випускаються зі звичайними і трасуючими кулями. Головна частина трасуючої кулі пофарбована в зелений колір. Для імітації стрільби використовуються холості (без кулі) патрони, стрільба якими ведеться з застосуванням спеціальної втулки.

Звичайна куля (рис. 5.3, а) призначена для ураження живої сили противника, розташованої відкрито і за перешкодами, що пробиваються кулею.

Звичайна куля складається із сталевої, вкритої томпаком, оболонки і сталевого сердечника. Між оболонкою і сердечником є свинцева сорочка.

Трасуюча куля (рис. 5.3, б) призначена для ураження живої сили противника. Крім того, при польоті кулі в повітрі її палаючий трасуючий склад на дальностях стрільби до 800 м залишає світний слід, що дозволяє проводити коректування вогню і цілевказівку. В оболонці трасуючої кулі в головній частині вміщено свинцевий сердечник, а в донній – шашка пресованої трасуючої суміші. Під час пострілу полум'я від порохового заряду запалює трасуючу суміш, яка при польоті кулі дає світний слід.

9-мм куля до ПМ (рис. 5.2) складається із біметалевої (плакірованої) оболонки, в яку впресовано сталевий сердечник. Між кулею і сталевим сердечником є свинцева сорочка.

Гільза служить для з'єднання всіх частин патрона, запобігання зовнішнім впливам на пороховий заряд, і для усунення прориву порохових газів в бік затвора. Вона має корпус для вміщення порохового заряду, дульце (в 5,45-мм патроні) для закріплення кулі і дно. Ззовні біля дна гільзи зроблена кільцева проточка для зачепа викидача. В дні гільзи є гніздо для капсуля, наковальня, на якій бойком розбивається капсуль, і два затравочні отвори, через які полум’я від ударної суміші капсуля проникає до порохового заряду.

Пороховий заряд служить для надання кулі поступального руху; він складається з пороху сферичного зернення.

Капсуль служить для запалювання порохового заряду. Він складається з латунного ковпачка, впресованої в нього ударної суміші і фольгового кружальця, прикриваючого ударну суміш.

Укупорка 5,45-мм патронів проводиться в дерев'яні ящики. В ящик укладається дві герметично закриті металеві коробки по 1080 патронів у кожній; патрони в коробках упаковані в картонні пачки по 30 штук. Всього в ящику вміщується 2160 патронів.

На бокових стінках ящиків, в яких укупорені патрони з трасуючими кулями, нанесена зелена смуга. В кожному ящику є ніж для розкриття коробки.

9-мм патрони до ПМ укупорюються в штатні патронні дерев’яні ящики по 2560 штук у кожному. У кожному ящику – дві залізні закатані або запаяні оцинковані коробки, в які вкладено патрони в картонних пачках, по 16 штук у пачці. В одній залізній коробці – 80 картонних пачок.

На бокових стінках дерев’яних ящиків є надписи, що позначають номенклатуру патронів, які вкладені в ці ящики: номер партії патронів, місяць і рік виготовлення патронів і пороху, завод-виготовлювач, марку і партію пороху, кількість патронів у ящику.

Розділ 6

РУЧНІ ОСКОЛКОВІ ГРАНАТИ

Класифікація гранат

Гранати за своїм призначенням умовно можна поділити на два класи бойові і спеціального призначення (рис. 6.1). Перші (протипіхотні та протитанкові) призначені для ураження живої сили, деяких видів техніки і оборонних споруд. До гранат спеціального призначення належать димові, запалювальні, сигнальні, хімічні (наприклад, наповнені сльозоточивим газом) тощо.

Бойові		Спеціального призначення
Протипіхотні (осколкові, осколково-фугасні)		Запалювальні
		Димові
		Освітлювальні
Протитанкові (кумулятивні, фугасні)		Хімічні
		Сигнальні, тощо

Рис. 6.1. Класифікація ручних гранат

Залежно від дальності розльоту осколків ручні осколкові гранати поді­ляються на наступальні та оборонні, а від того, з яким запалом вони вико­ристовуються, – на дистанційні та ударно-дистанційні (рис. 6.2).

Ручні осколкові гранати РГД-5, РГ-42, РГН, РГО, Ф-1 призначені для ураження осколками живої сили противника в ближньому бою при атаці (обороні), в окопах, сховищах, населених пунктах, в лісі, в горах і т.п.

На озброєнні ЗС України знаходяться ручні осколкові гранати дистан­ційної дії (РГД-5 і РГ-42 – наступальні, Ф-1 – оборонна) (рис. 6.3, а, б, в) і ударно-дистанційної дії (РГН – наступальна, РГО – оборонна) (рис. 6.3, г, д).

Влаштування деталей і механізмів ручних гранат

Ручна осколкова граната РГД-5 (рис. 6.3, а) – граната дистанційної дії, призначена для враження живої сили противника в наступі та в обороні. Кидання гранати здійснюється з різних положень при діях у пішому порядку та на бронетранспортері (автомобілі).

Ручна осколкова граната РГД-5 (рис. 6.4) складається з:

корпуса з трубкою для запалу;

розривного заряду;

запалу.

Корпус гранати служить для розміщення розривного заряду, трубки для запалу, а також для утворення осколків при вибуху гранати. Він складається з 2-х частин: верхньої та нижньої.

Верхня частина корпуса складається із зовнішньої оболонки, яка називається ковпаком, і вкладиша ковпака. До верхньої частини за допомогою манжета приєднується трубка для запалу. Трубка служить для приєднання запалу до гранати і для герметизації розривного заряду в корпусі.

Для збереження трубки від забруднення в неї вгвинчується пластма­сова пробка. При підготовці гранати до кидання замість пробки в трубку вгвинчується запал.

Нижня частина корпусу складається з зовнішньої оболонки, яка називається піддоном, і вкладиша піддона.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

Запал гранати – уніфікований запал ручної гранати модернізований (УЗРГМ), призначається для вибуху розривного заряду.

Ручна осколкова граната РГ-42 (рис. 6.3, б) – граната дистанційної дії, призначена для враження живої сили противника в наступі та в обороні. Кидання гранати здійснюється з різних положень при діях у пішому порядку та на бронетранспортері (автомобілі).

Ручна осколкова граната РГ-42 складається з (рис. 6.5):

корпуса з трубкою для запалу;

металевої стрічки;

розривного заряду;

запалу.

Корпус гранати служить для розміщення розривного заряду, металевої стрічки, трубки для запалу, а також для утворення осколків при вибуху гранати. Корпус циліндричний, має дно і кришку. До кришки приєднується трубка з фланцем для приєднання запалу до гранати і для герметизації розривного заряду в корпусі. При збереженні і переве­зенні гранати трубка закривається пластмасовою пробкою або металевим ковпачком.

Металева стрічка служить для утворення осколків при вибуху грана­ти, вона звернута в 3-4 шари всередині корпусу. Для збільшення числа осколків поверхня стрічки посічена на квадратики.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

Запал гранати (УЗРГМ) призначається для вибуху розривного заряду гранати.

Ручна осколкова граната Ф-1 (рис. 6.3, в) – граната дистанційної дії, призначена для враження живої сили переважно в обороні. Кидати гранату можна з різних положень та лише із-за укриття, із бронетранспортера чи танка.

Ручна граната Ф-1 складається з (рис. 6.6):

корпуса;

розривного заряду;

запалу.

Корпус гранати служить для розміщення розривного заряду і запалу, а також для утворення осколків при вибуху гранати. Корпус гранати чавунний, з повздовжніми та поперечними борознами, по яким граната звичайно розривається на осколки. В верхній частині корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і переносі гранати в цей отвір завернута пластмасова пробка.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

Запал гранати (УЗРГМ) призначається для вибуху розривного заряду гранати.

Ручні осколкові гранати РГН і РГО (рис. 6.7) складаються з:

гранати без запалу;

запалу.

Граната без запалу складається із корпуса і детонаторної шашки.

Корпус призначений для розміщення вибухової суміші і утворення осколків при вибуху гранати.

У РГН корпус складається з двох алюмі­нієвих півкуль. У РГО корпус складається з двох зовнішніх і двох внутрішніх сталевих півкуль. На нижній зовнішній півкулі нанесені насічки, котрі є відмінною особливістю гранат РГО.

В корпусі є стакан з різьбою і манжета.

Детонаторна шашка призна­чена для передачі детонації від запала до вибухової суміші, котра служить для розриву гранати на осколки.