- •Теплонаджодження і тепловтрати без врахування теплоакумулювальної здатності огорож та меблів
- •5.1. Кількість теплоти, вологи і газових (пилових) забрудників, які переміщуються притікально-витікальними повітряними потоками
- •5.2. Теплонадлишки і теплонедостачі приміщення
- •5.2.1. Тепловиділення від людей
- •5.2.2. Теплонадходження від електричного освітлення
- •Питомі тепловиділення від люмінісцентних ламп [4]
- •Частка окремих складових теплонадходжень від освітлювальних приладів в умовно нерухоме внутрішнє повітря є наступною:
- •Номінальне напруження освітленості згідно din 5035 і встановлена потужність освітленості приміщень різного призначення* [5, 9]
- •Номінальне напруження освітленості е згідно din 5035, т (10.79) [25] і показники освітленості місць праці
- •Вентильовані оправи світильників
- •Коефіцієнт теплового навантаження (навантаги) приміщення μв при вентильованих оправах світильників [9]
- •5.2.3. Тепловиділення від електричних машин, механізмів і обладнання
- •Ккд трифазних індукційних електродвигунів за повного їх завантаження [9]
- •Теплонадходження від різного електропобутового обладнання [9]
- •5.2.4. Теплонадходження від нагрітого обладнання [1]
- •Значення коефіцієнтів b і а
- •5.2.5. Тепловиділення від нагрівних приладів системи фонового (чергового) обігрівання
- •5.2.6. Теплонадходження від сонячного випромінення
- •Коефіцієнт пропускання сонячного випромінення gпр різними видами шибок за нормального падіння променів [9,11]
- •Потужність повного сонячного променистого потоку, який проникає через одинарно засклену поверхню в Вт/м2 (величини з vdi 2078 (08.77); т – показник (коефіцієнт) захмарення
- •Частка поверхні скла g* в різних конструкціях віконних блоків [9]
- •Коефіцієнт пропускальності сонячного проміння b для різних типів скла і різних протисонячних заслонів [9]
- •Температура повітря в прилеглих приміщеннях (за відсутності в них ск), і грунту влітку, згідно vdi 2078 (08.77) [ 21 ]
- •Сонячна температура зовнішнього повітря
- •Температури навколишнього (зовнішнього) повітря і сонячні температури повітря
- •Рівноважна еквівалентна різниця температур Δtекв в 0с для освітлених сонцем і затінених стін [9]
- •Рівноважна еквівалентна різниця температур Δtекв в оС для дахів освітлених сонцем і затінених [9]
- •5.2.7. Тепловиділення від страв в приміщеннях підприємств громадського харчування
- •5.2.8. Тепловиділення від зовнішньої поверхні трубопроводів
- •5.2.9. Тепло- і вологовиділення від поверхні нагрітої води
- •5.2.10. Тепло- і вологовиділення за температури випаровування води [24]
- •5.3. Тепловтрати приміщень
- •Розрахунок тепловтрат приміщень, що обігріваються безперервно
- •Додаткові втрати теплоти на нагрівання інфільтраційного повітря
- •Поправний коефіцієнт k на зміну швидкісного тиску вітру
- •Витрати теплоти на нагрівання деревинних матеріялів
- •Витрати теплоти qт на нагрівання залізничного товарного вагона [9,10]
- •Витрати теплоти на нагрівання автомобіля [29,10]
- •5.4. Вологовиділення в приміщення
- •5.4.1. Виділення водяної пари
- •Кількість вологи Мвл.Гор , яка утворюється при згоранні 1 кг палива
- •5.4.2. Випаровування різних речовин
- •Вміст летких розбавників в емалях m, %
- •Вміст летких розріджувачів в шпатлівках і грунтах та клеях m, %
- •5.4.3. Випаровування рідких хімічних речовин з відкритих поверхонь розчинів [24]
- •Молекулярна маса Мр і парціальний тиск р насиченої пари деяких рідких речовин при температурі 20 оС
- •5.5. Газовиділення в приміщення
- •Виділення со2 дорослою людиною
- •Концентрації окремих газових забрудників в газовій суміші, яка утворюється в циліндрах двигуна Сц і в картері Ск, мг/л [1]
- •Газовиділення при роботі автомобільних двигунів [30]
- •Потужності автомобільних двигунів [30]
- •Коефіцієнт ki врахування інтенсивності руху автомобілів [30]
- •Розподілення газовиділень по поверхах в багатоповерхових гаражах [30]
- •Масовий вміст забрудників у спрацьованих газах
- •Час перебування автомобіля в приміщенні з включеним двигуном
- •Кількість летких речовин, які виділяються у внутрішнє повітря при фарбуванні різними методами
- •Значення коефіцієнта с, який враховує вихід по струму металу при електрохімічних процесах
- •Питомий винос забрудника із технологічної ванни [30]
- •Кількість шкідливих газів, які виділяються в приміщення при спалюванні 1 кг палива [30]
- •5.6. Пиловиділення в приміщення
- •Питомі виділення і хімічний склад пилу при зварюванні електродами [30]
- •Питомі виділення пилу і оксидів марганцю [30]
- •Зведена таблиця виділень забрудників в приміщеннях
- •5.7. Вибухливість газових, парових і пилоподібних речовин в сумішах з повітрям
- •Вибухонебезпечні концентрації Свиб газових і парових речовин в повітрі [1]
- •Література до розділу 5
5.2.10. Тепло- і вологовиділення за температури випаровування води [24]
Експериментально встановлено, що швидкість випаровування води з відкритої поверхні пропорційна різниці тисків пари у безпосередній близькості від поверхні води при температурі випаровування і 100 % насиченні р1 і парціальним тиском водяної пари у повітрі р2. За нормального барометричного тиску ця експериментальна залежність має вигляд
![]()
де D/(zF) – кількість пари, що випарувалась з одиниці водної поверхні за одиницю часу, кг/(м2год); z – час випаровування, год; F – поверхня дзеркала води (випаровування), м2; - коефіцієнт випаровування.
Було також встановлено, що швидкість випаровування води у навколишнє повітря є обернено пропорційною до барометричного тиску, тобто
,
де РБ – фактичний барометричний тиск, Па; 101325 – нормальний барометричний тиск, Па.
Чисельне значення коефіцієнта залежить від швидкості і напрямку руху повітряного потоку щодо поверхні рідини, форми поверхні випаровування та інших чинників.
Рідина випаровується, якщо температура її поверхні вища (рис. 5.17,а) або нижча (рис.5.17, б) від температури навколишнього середовища. У першому випадку потік теплоти, що потрібний для випаровування, скерований від поверхні рідини в навколишнє середовище, а у другому випадку – від навколишнього середовища до поверхні рідини.

t1
> t2
t1
< t2
Рис. 5.17. Схеми скерування потоків теплоти у залежності від температур поверхні води t1
і навколишнього середовища: а – тепловий потік скерований від поверхні води в навколишнє середовище; б – те ж від навколишнього середовища до поверхні води
Рівняння теплообміну поверхні води з навколишнім повітрям має вигляд
, Вт/м2
де
- коефіцієнт теплообміну, Вт/(м2К);
;
-
температура поверхні води, оС
(для випадку t1
t2);
t2 – температура
навколишнього середовища (повітря), оС.
Маса води, що випарувалась
,
або
,
де
С1 – концентрація пари при
100 % її насиченні за температури поверхні
води, кг/м3; С2 – концентрація
пари в навколишньому повітрі, кг/м3;
- коефіцієнти масообміну, що віднесені
відповідно до різниці парціальних
тисків і до різниці концентрацій.
Точність визначення
кількісних характеристик тепло- і
масообміну в кожному конкретному випадку
залежить від правильності обрахування
значень коефіцієнтів
і
.
Для цього записують процес тепло- і
масообміну у вигляді залежності
,
де
– критерії, відповідно, Нуссельта,
Архімеда, Рейнольдса, Прандтля, Ломоносова.
Критерій Архімеда застосовують для аналізу руху повітряного потоку спричиненого різницею густин за умов природної конвекції:
,
де
– прискорення сили тяжіння, м/с2;
– визначальний розмір поверхні тепло-
і масообміну, м;
- коефіцієнт кінематичної вязкості
повітря, м2/с;
і
– густини повітря відповідно в
приграничному (межовому) шарі і на
довільній відстані від нього, кг/м3.
Якщо теплообмін не супроводжується масообміном, то за умов природної конвекції можна замість критерія Ar застосувати критерій Грасгофа (Gr), у якому густини повітря заміняються температурами:
,
де
– температури поверхні рідини (води) і
навколишнього повітря, оС;
.
Критерій Рейнольдса
(
)
характеризує гідродинамічну подібність
процесу:
,
де - середня швидкість повітряного потоку над поверхнею води, м/с.
Критерій Прандтля
(
)
характеризує процеси теплообміну
(процес тепловіддавання):
,
де
– коефіцієнт температуропровідності,
м2/с.
Критерій Прандтля
дифузійний (
)
характеризує процеси масоперенесення
( в т.ч. і в процесах випаровування):
,
де D – коефіцієнт дифузії, м2/с.
Критерій Ломоносова (Lo) характеризує співвідношення природної і вимушеної конвекції:
.
Нестеренко А.В. і Петровим Л.В. [26] запропоновані залежності для процесів тепло- і масообміну за неізотермічних умов випаровування води:
при Re
2
104 і Ar
6
107,
;
(5.47)
; (5.48)
при
і
,
(5.49)
. (5.50)
В формулах (5.47) –
(5.50) відповідно
і
– критерії Нуссельта термічний і
дифузійний.
Критерій Нуссельта (термічний) визначає подібність температурних полів
. (5.51)
Критерій Нуссельта (дифузійний) визначає подібність полів парціальних тисків
. (5.52)
В формулах (5.51) і
(5.52)
– коефіцієнт конвективного теплообміну,
Вт/(м2К);
- коефіцієнт теплопровідності, Вт/(мК);
-
коефіцієнт масообміну, м/год або м/с; D
- коефіцієнт дифузії, м2/год або
м2/с;
- визначальний розмір джерела тепло- і
масообміну, м;
– площа поверхні тепло- і масообміну,
м2.
Кількість теплоти
Q і масу випаруваної води
можна визначити скориставшись критеріями
Нуссельта:
;
Вт (5.53)
, кг/год (5.54)
де
– температури відповідно поверхні
рідини і навколишнього середовища, оС;
– парціальні тиски пари на поверхні
рідини і в навколишньому середовищі,
Па;
– коефіцієнт дифузії, що віднесений до
градієнта парціальних тисків.
Формулу (5.54) можна також записати у вигляді
(5.55)
де
– концентрації пари на поверхні рідини
і в навколишньому середовищі, кг/м3.
Коефіцієнт
конвективного теплообміну,
із врахуванням геометричного чинника
,
визначається за формулою
,
де
- коефіцієнт
теплопровідності повітряно-парової
суміші, який залежить від середньої
температури води і навколишнього
повітря;
– розмір посудини з водою у напрямку
руху повітряного потоку;
– термічний критерій Нуссельта;
-
геометричний чинник, який враховує
вплив відстані від поверхні рідини до
країв водної місткості
на інтенсивність випаровування.
Термічний критерій Нуссельта визначають за формулами (5.47) і (5.49).
Геометричний
чинник
визначають за рівністю
,
де
– відстань по вертикалі від поверхні
рідини до країв місткості.
Кількість теплоти, що виділяється від поверхні води випромінюванням, можна визначити за формулою
,
де
– приведений коефіцієнт випромінювання,
Вт/(м2К4);
F - площа поверхні води,
м2;
– температури відповідно поверхні води
і навколишнього повітря, К;
- кутовий коефіцієнт взаємоопромінення
поверхні води з навколишніми поверхнями
теплообміну.
Приклад 5.11. Визначити кількість явної теплоти, яка виділяється в приміщення з відкритої водної поверхні ванни.
Розміри ванни b l = 1,2 1 м, температура води в її товщі tводи=35 оС, рівень води знаходиться на відстані h=0,08 м від верхніх країв ванни. Параметри навколишнього середовища: tв=18 оС; в = 50 %, точка роси tр = 7,5 оС. Повітряний потік скерований вздовж сторони ванни l = 1 м, а середня швидкість цього потоку над поверхнею ванни = 1 м/c.
Розв’язування.
Визначаємо коефіцієнт конвективного теплообміну між поверхнею води і повітряним потоком
![]()
де = 2,63 10-2 Вт/(мК) – теплопровідність повітря; l = 1 м.
Обраховуємо значення критеріїв Рейнольдса, Архімеда і Ломоносова:
;
,
де о – густина навколишнього повітря, кг/м3; пов – густина повітря безпосередньо над поверхнею води, яка приймається для його температури, що на 2 оС нижча від температури в товщі води, тобто:
оС.
Тоді значення критерія Ломоносова буде рівним
![]()
Критерій
Прандтля
;
при температурі
оС,
.
Оскільки
і
,
то процес теплообміну відбувається за
переважального
впливу
вимушеної конвекції. Тому для визначення
критерію Nu
скористаємось формулою (5.49):
![]()
Коефіцієнт конвективного теплообміну
,
де
![]()
Тоді
Вт/(м2К),
а конвективні тепловиділення від поверхні води
Вт.
Кількість променистої теплоти, яка виділяється від поверхні води

де прийнято рівним 0,9 ; 5,6 – приведений коефіцієнт взаємоопромінення поверхні води і поверхонь огорож верхньої зони приміщення.
Визначаємо явні тепловиділення від поверхні води в приміщення
Вт.
Приклад 5.12. Визначити кількість води, яка випаровується в приміщення з відкритої водної поверхні ванни.
Розміри ванни b l =1,2 1 м, температура води в її товщі tрід=35 оС, рівень води на відстані h = 0,08 м від верхніх країв ванни. Параметри навколишнього середовища: tв = 18 оС; в = 50 %; точка роси tр =7,5 оС. Повітряний потік скерований вздовж сторони ванни l = 1 м, а швидкість цього потоку над поверхнею ванни = 1 м/с. Барометричний тиск атмосферного повітря РБ = 745 мм.рт.ст = 99308 Па. Парціальний тиск водяної пари в навколишньому повітрі рп1 = 7,74 мм.рт.ст =1031,7 Па (при t = 7,5 оС).
Розв’язування.
Попередньо знайдемо: середню температуру поверхні випаровування води і навколишнього повітря tсер (тобто середню температуру повітряно-парової суміші); коефіцієнт кінематичної в’язкості повітряно-парової суміші , який залежить від tсер і РБ ; коефіцієнт дифузії D; густини навколишнього повітря в і повітряно-парової суміші в приграничному шарі п, критерії Pr*, Re, Ar, Lо.
Орієнтовно
приймаємо температуру поверхні рідини
на 2 оС
нижчою
від
температури її товщі, тобто
оС.
Цій температурі відповідає тиск насиченої
водяної пари
мм рт.ст = 5029,4 Па.
Визначаємо
tсер
із врахуванням того, що температура
поверхні води на 2 оС
нижча від температури в її товщі
оС.
Температурі
25,5 оС
відповідають:
коефіцієнт кінематичної в’язкості
м2/с
і
;
Вт/(мK)
ккал/(мгодoC);
(Pr
– одна із величин для визначення виду
формули, за якою розраховується критерій
Nu).
З врахуванням поправки на барометричний тиск коефіцієнт
м2/с.
Значення коефіцієнта дифузії обраховуємо за формулою
,
де Тсер – температура повітряно-парової суміші, К;
м2/год.
Густину вологого повітря в приграничному шарі обраховуємо за формулою
;
кг/м3;
кг/м3.
Знаходимо значення критеріїв:
![]()
![]()
![]()
![]()
Оскільки
і
(див. умови використання формул для
визначення Nu),
то визначаючи
критерій
Nu*
скористаємось формулою:
![]()
Визначаємо
величину геометричного чинника
,
який впливає
на швидкість випаровування:
![]()
Тоді
![]()
Визначаємо концентрації водяної пари в приграничному шарі Cп і в навколишньому повітрі Св:
кг/м3;
кг/м3.
Зробимо перевірку попередньо прийнятої температури поверхні випаровування (tпов=33 оС) за формулою Л.Петрова [24]:
, (5.56)
де А і Б – характеристичні величини [24];
ккал/(мгодoC)
,
ккал/(мгод);
де - коефіцієнт теплопровідності повітря, ккал/(мгод0С) ; r – повна (прихована) теплота пароутворення, ккал/кг; m – коефіцієнт пропорційності, кг/(м30С); D – коефіцієнт дифузії, м2/год ; tрід – температура в товщі води, оС; tпов – температура поверхні води, оС; l - визначальний розмір; b* – коефіцієнт гідродинамічних умов.
Величина b* залежить від гідродинамічних умов протікання процесу і має такі значення:
при
і
; при
і
![]()
Визначаємо коефіцієнт пропорційності m за співвідношенням
кг/(м3оС).
Повна (прихована) теплота пароутворення при tпов= 33 оС
кДж/кг
= 672,6
Вт/кг.
Обраховуємо значення характеристичних величин А і Б:
ккал/(мгодоС);
![]()
![]()
![]()
Підставивши значення А і Б в формулу (5.56) отримуємо


Отримана величина підтверджує правильність розрахунків за tпов=33 оС, яку прийнято попередньо.
Визначаємо коефіцієнт масообміну
,
де
– параметр Стефана, який можна визначити
за формулою
.
Обраховуємо
значення
:
![]()
Тоді значення коефіцієнта масообміну буде рівним
м/год.
Визначаємо масообмін, тобто кількість води, яка випаровується з ванни
кг/год.
Знайдемо
кількість повної (прихованої) теплоти
,
яка надходить в повітря приміщення з
водяною парою
Вт
