1. Діловодна документація Українських державних утворень 1917-1920 рр.

2. Діловодні матеріали, що відклалися на території західноукраїнських земель у міжвоєнні роки.

3. Діловодна документація, що відклалася за часів існування СРСР і радянської України.

4. Діловодна документація сучасної України.

2. Діловодна документація Українських державних утворень 1917-1920 рр.

Комплексних досліджень діловодних документів цього періоду не має. Є окремі статті з історії організації діловодної справи, дисертації В.І.Пилипіва та В.С.Великочия, присвячені аналізу джерел з історії ЗУНР та УНР, а також прикладні дослідження, пов’язані з розробкою історії українських урядів цього періоду.

Центральна Рада. У 1917 р. одночасно з формуванням вищих органів законодавчої та розпорядчої влади в Україні створювалася власна система діловодства.

Із цією метою Центральною Радою створено канцелярію в складі п'яти відділів (загального, кодифікаційного, виробничого, господарського, бухгалтерії) і бібліотеки. Загальний відділ, у свою чергу, мав такі підрозділи: канцелярію, відділ стенографістів, відділ особових справ, адресне й інформаційне бюро, експедицію.

Для здійснення діловодних операцій в апараті управління у складі Генерального секретаріату функціонували секретаріати внутрішніх, фінансових, міжнаціональних, продовольчих, земельних, військових і судових справ. Канцелярії були створені також при всіх секретаріатах. Уведено також посаду генерального писаря, який і відповідав за стан діловодства.

Одним з передових заходів Центральної Ради стало переведення діловодства на українську мову. Перехід на здійснення діловодства українською мовою за тих часів був нелегкою справою через русифікацію державних службовців, що проводилася «делікатним способом» ще з часів становлення Російської імперії. У зв'язку із цим Генеральний секретаріат у листопаді 1917 року підготував звернення до всіх державних і судових установ Української Народної Республіки, в якому вимагав приймати документи, підготовлені тільки українською мовою й попереджав, що буде «слідкувати за тим, щоб права української мови на території України не порушувались».

Ураховуючи інтереси неукраїномовного населення, Центральна Рада ухвалила: «...всі закони, адміністративні приписи і постанови, проголошені українською мовою, повинні друкуватись також російською, єврейською і польською мовами».

У процесі щоденної роботи складалися нові форми й методи діловодства, проте, постійні зміни режимів, обставини революційної боротьби, бойові дії негативно вплинули на поточне діловодство центральних установ.

Діловодна документація керівних установ Центральної Ради зберігається в ЦДАВОВУУ в фондах УЦР, Ради Народних міністрів УНР, а також окремих секретарств УЦР. Це протоколи засідань ЦР, Малої Ради. Вони дають можливість виявити розстановку сил в ЦР в процесі розробки та обговорення різноманітних питань, виявити основні тенденції у виробленні політики ЦР. Нажаль були запротокольовані не всі засідання, частина проколів не збереглася, а частина й досі залишається не розшифрованою та чекає розробки. Журнали засідань ГС та РНМ являють собою «Глухі» протколи – тільки дата і порядок денний. У перелічених фондах також зберігаються розпорядження, накази, відозви. Все це організаційно-розпорядча документація.

На окрему увагу заслуговує стан діловодства Південно-Західного та Румунського фронтів, що опинилося практично без контролю. Ще 11 січня 1918 року на вимогу О. Грушевського (молодшого брата М. Грушевського) військовий міністр видав спеціальний наказ щодо поліпшення організації діловодства у військах і збирання архівних документів з історії світової війни. У наказі докладно розписано всі необхідні для цього види та категорії документів: «журнали військових дій, оперативні накази щодо військових подій оперативного, відчитного і розвідуючого характеру, відчити про санітарне становище військ, суточні та інші картографічні роботи, включаючи матеріали виборчих органів, необхідно здавати в архів».

Українська Держава. П. Скоропадського.

Безпосередньо П. Скоропадському належала чимала заслуга в налагодженні чіткої організації поточного діловодства на вищому рівні державного управління вже в перший місяць роботи уряду. Він приділяв роботі з документами надзвичайну увагу. За свідченням його помічників, гетьман від 23-ї до 3–4-ї години працював зі зверненнями, доповідними, законопроектами й листами. Після перегляду керівником держави документи потрапляли до начальника штабу, який направляв їх до відділів чи управлінь або згідно з резолюцією до відповідних міністерств. У разі потреби складалися доповіді-конспекти для особистої доповіді начальника штабу гетьманові.

На належному рівні була поставлена й організація роботи з документами в Раді міністрів, міністерствах, відомствах. Так, з метою підвищення дієвості виконання рішень Ради міністрів визначено порядок затвердження журналів її засідань. Постановою Ради міністрів від 28 травня 1918 року встановлено, що примірники журналів засідання перед його початком необхідно надавати всім присутнім міністрам чи їхнім заступникам, які протягом доби повинні внести туди зауваження та поставити свій підпис.

Діяльність служб діловодства Державного Сенату чітко регламентувалася нормативними документами та наказами вищих посадових осіб і відповідала логічно побудованій схемі технологічних процесів. При Сенаті знаходився Сенатський архів.

Діловодні документи цього уряду також зберігаються в ЦДАВОВУУ у фондах Ради Міністрів гетьманського уряду, а також МЗС, МВС Міністерства військових справ, Генерального штабу. Це протоколи засідань, дипломатичне листування, акредитаційні посвідчення, оперативні зведення різних підрозділів Генштабу, доповідні записки тощо..

З організацією діловодства пов'язувалося також і започаткування державних архівів. Так, при Міністерстві народної освіти створено архівно-бібліотечний відділ під керуванням видатного українського історика, архівіста В. Модзалевського та за участю відомих учених В. Міяковського, О. Грушевського та Ю. Іванова-Меженка [17]. Останніми напрацьовано ряд документів щодо становлення архівної справи та діловодства. У складі Державної генеральної канцелярії, що підпорядковувалася державному секретареві, 8 травня 1918 року заснований Науковий архів, який був задуманий як зібрання особистих паперів гетьмана.

У цілому можна сказати, що організація діловодства часів Центральної Ради та держави П.Скоропадського ґрунтувалася на поєднанні досвіду Російської імперії і раціональних інновацій, упроваджених керівництвом Українських урядів.

Діловодні матеріали Директорії зберігаються в фондах РНМ УНР, МВС УНР, Канцелярії Директорії УНР, Військового міністерства УНР, Генштабу Армії УНР та ін. Це інструкції, рекомендації, накази, листування, цілий комплекс дипломатичного діловодства – протоколи засідань дипломатичних місй УНР, листування голів закордонних делегацій з членами Директорії та уряду, інформаційні щоденники, особові справи членів дипломатичних місій.