Запитання до самоперевірки

1. У чому полягає сутність позамовного методу обліку витрат і яка сфера його застосування?

2. У чому полягає сутність попередільного методу обліку витрат і яка сфера його застосування?

3. У чому полягає сутність простого (однопередільного) методу обліку витрат і яка сфера його застосування?

4. Назвіть основні елементи методу однорідних секцій.

5. За якими принципом формуються секції?

6. Поясніть сутність методу нормативного розподілу постійних витрат.

7. Як і для чого обчислюється коефіцієнт нормативного розподілу постійних витрат?

8. Чим відрізняється безнапівфабрикатний варіант попередільного методу від напівфабрикатного?

9. Для якого з варіантів зведеного обліку витрат характерна наявність у складі: калькуляційних статей статті «Напівфабрикати власного виробництва»?

10. У яких випадках застосовується рахунок 25 «Напівфабрикати власного виробництва»?

11. Як співвідносяться витрати звітного періоду з собівартістю випущеної за цей період продукції?

12. Яким чином розподіляються витрати звітного періоду між товарним випуском і залишками незавершеного виробництва?

13. Як здійснюється оцінка залишків незавершеного виробництва на кінець місяця?

14. Чим відрізняється виробнича собівартість випущеної (товарної) продукції від виробничої собівартості реалізованої продукції?

15. За якою ознакою відрізняються розподілені постійні загальновиробничі витрати від нерозподілених?

16. Що включається до складу «Інших прямих виробничих витрат»?

17. У чому полягає сутність методу «стандарт-кост»?

18. Які методи визначення норм (стандартів) застосовуються у зарубіжній практиці?

19. Яка різниця між калькуляційними об’єктами і калькуляційними одиницями?

20. З якою метою здійснюють зведений облік витрат?

Змістовий модуль 13. Облік фінансових результатів по центрах відповідальності

Заняття 17. Облік фінансових результатів по центрах відповідальності

Запитання до обговорення

1. Центри витрат, відповідальності і прибутку. Принципи організації обліку і звітності по центрах відповідальності.

2. Облік і оцінка діяльності центрів витрат.

3. Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.

Методичні вказівки

Концепцію центрів відповідальності, на якій базується сучасний підхід до організації управління витратами на підприємстві, вперше було сформульовано Джоном А. Хігінсом. На початку 50-х років ХХ ст. вона поширюється в США, а згодом і в інших країнах.

Поява концепції центрів відповідальності в цілому пов’язана з потребою ефективнішого управління підприємством в умовах ринкової економіки, а конкретніше — з потребою посилення контролю за використанням ресурсів. У подальшому ідеї концепції центрів відповідальності розвиваються і знаходять своє втілення в методах ТГМ (тариф — година —машина), «SIT» (System-in-time, тобто вчасно). Результати досліджень психологічних аспектів поведінки людини приводять до того, що з часом значний акцент за побудови управління за центрами відповідальності починають робити на формуванні механізму самоконтролю працівників підприємства (керівників, спеціалістів, робітників) під час здійснення ними своїх обов’язків.

Не залишаються осторонь від зазначеної проблеми й вітчизняні вчені. Вони пропонують ідею обліку витрат за окремими виробничими дільницями. Наприкінці 1940-х років на багатьох підприємствах започатковують практику відкриття особових рахунків економії — провісників центрів відповідальності. А на початку 70-х років В. Б. Івашкевич формулює принципи обліку витрат за центрами відповідальності.

За сучасним тлумаченням центром відповідальності є сегмент діяльності підприємства, який очолює певна особа, що несе персональну відповідальність за встановлені показники роботи за даним сегментом.

Формування центрів відповідальності можна розглядати за ознаками обсягу повноважень і відповідальності, за функціональною та територіальною ознаками.

За першою ознакою серед центрів відповідальності звичайно виділяють:

• центри витрат (контролюються лише витрати);

• центри прибутку (керівник центру відповідає за доходи і витрати);

• центри інвестицій (керівник центру відповідає за витрати, надходження та інвестиції).

Функціональний і територіальний аспекти побудови центрів відповідальності унаочнює рисунок 4.3.

Рисунок 4.3 Функціональний і територіальний аспекти формування центрів відповідальності

Створення центрів витрат за побудови управління витратами на підприємстві на засадах персональної відповідальності здійснюється за відповідними місцями витрат, тобто за сегментами їх формування. Первинним місцем витрат є робоче місце. Як місце витрат може розглядатися й сукупність організаційно поєднаних робочих місць (дільниці, відділення тощо). Отже, центри відповідальності за витрати (центри витрат) — це місце витрат або організаційна єдність декількох місць, за якими контролюються витрати і встановлено персональну відповідальність за їх рівень.