- •Питання для самоконтролю
- •1. Основні завдання й методологічні основи курсу.
- •2. Сутність поняття культура. Культура і цивілізація.
- •3. Мистецтво як центральний елемент художньої культури. Функції мистецтва.
- •4. З історії формування знань про українську культуру.
- •5. Концепція ментальності як один із підходів у вивченні історії культури.
- •6. Факторі формування ментальності (на прикладі українського етносу).
- •7. Витоки української культури. Найдавніші етнічні спільноти на теренах України (трипільська культура, скіфські впливи тощо).
- •8. Найдавніші слов’янські археологічні культури.
- •9. Особливості міфологічних уявлень сло’вян. Міф. Міфологічна модель світу. Відбиття міфологічних уявлень українців у символіці.
- •10. Відображення ранніх релігійних вірувань в українському фольклорі й сучасній культурі.
- •11. Історична трансформація первісних ритуалів і табу. Її відбиття в усній народній і календарній обрядовості українців.
- •12. Чинники культурного розвитку.
- •13. Своєрідність середньовічного світогляду давніх русичів. Її відбиття в літературі.
- •14. Храмове будівництво у Київській Русі. Софія Київська з позиції втілення релігійних уявлень і проявів художньої майстерності.
- •15. Прояви середньовічного канону у давньоруських пам’ятках монументального й станкового живопису. Своєрідність цих пам’яток.
- •16. Ідеал людини, вироблений давньоруською книжною традицією
- •17. Розвиток освіти й книжкової справи у Київській Русі.
- •18. Культура Галицько-Волинського князівства.
- •19. Особливості культурного процесу в Україні у XV-XVI ст.
- •20. Витоки драматичного мистецтва в Україні. Найдавніші жанри (інтермедія, вертеп).
- •21. Влияние идей Ренессанса и Реформации на развитие украинской культуры.
- •22. Деятельность украинских учёных гуманистов.
- •23. Деятельность братств.
- •24. Развитие книгопечатания и образования в Украине в 15-16 веках.
- •25. Історичні умови культурного розвитку України у 17-18 ст.
- •27. Прояви стилю бароко в літературі.
- •28. Бароковий іконопис в Україні.
- •29. Барокова архітектура в Україні.
- •30. Виды парсуны в украинском искусстве.
- •31. Дума як оригінальний жанр народної творчості українців.
- •32. Народна картина «Козак Мамай». Її зміст та символічність образів.
- •33. Розвиток освіти. Києво-Могилянська академія.
- •34. Рококо і класицизм в українському мистецтві.
- •35. Історичні умови культурного розвитку в Україні у 20 ст.
- •36. Доба романтизму в українській культурі.
- •37. Реалізм як творчий метод: умови виникнення, характерні риси, провідні майстри.
- •38. Імпресіонізм в українській культурі.
- •39. Становлення професійного театру в Україні (19 ст.)
- •40. Історичні умови культурного розвитку в Україні у 20 ст.
- •41. Стильові напрямі в українському мистецтві 20 ст. (модерн, авангард, соціалістичний реалізм, постмодернізм).
- •42. Культурне відродження 20-х-почю 30-х рр. 20 ст.
- •43. Театральна діяльність Леся Курбаса.
- •44. Шістдесятництво як культурне явище.
- •45.Основні історичні етапи розвитку музики в Україні.Сучасна музична культура.
- •46.Основні етапи розвитку української літератури. Сучасна українська література. Жанри,представники.
- •47. Україна в сучасному світовому культурному контексті
33. Розвиток освіти. Києво-Могилянська академія.
Києво-Могилянська академія та її внесок у розвиток української культури.
Києво-Могилянська академія виникла у 1632 році в результаті злиття Київської братської та Лаврської шкіл, коли за заповітом знатної київської шляхтянки Галшки Гулевичівни був заснований Братський Богоявленський учительний монастир і при ньому Братська школа - попередниця Академії. Це був перший національний навчальний заклад, який відповідав потребам духовного життя українців в період радикальних світоглядних та суспільно-політичних змін, народно-визвольних війн, формування держави. Він розвивав освітні ідеї, започатковані в Острозькій Академії (1576 - 1636 р.р.). Петро Могила зорієнтував систему освіти на західний манер, приділивши великої уваги вивченню мов, які відкривали для студентів можливість знайомитися з іноземними досягненнями культури і науки. Цей заклад став іменуватися Києво-Могилянською академією на честь свого благодійника і опікуна Петра Могили. Важливою особливістю колегії була доступність освіти для всіх станів населення.Національна наука веде свій початок з цих стін. В Академії сформувались власні філософська, політична, поетична, музична, архітектурна, історична, живописна школи, зародився і став професійним театр. Тут започатковуються природничі науки - астрономія, біологія, мінералогія, зоологія. Повний термін навчання становив 12 років, у всіх класах навчалися один рік, у класі філософії – два роки, богослов’я – чотири роки. Навчальний план передбачав вивчення "семи вільних мистецтв", слов’янської, грецької, латинської і польської мов. З кінця XVIII ст. вивчали німецьку, французьку і староєврейську мови. Викладання велося спочатку лише слов’янською мовою, а дещо пізніше філософію вивчали латинню.Складовою частиною навчального процесу були диспути, коли один студент обґрунтовував думку, а інші її заперечували. Активізації навчальної діяльності учнів сприяли також своєрідні змагання у написанні кращих творів, віршів, промов і їх виголошенні.
Керівництво колегії складали ректор, префект – перший помічний ректора з навчальної роботи, суперінтендант – наглядав за умовами проживання учнів. Національна політична, культурна, державна еліта вперше була вихована і сформована в стінах Академії. Привілеїв вищого навчального закладу Києво-Могилянській академії було надано в 1658 році. В Києво-Могилянській Академії навчались, окрім українців, росіяни, білоруси, молдавани, волохи, серби, боснійці, чорногорці, болгари, греки, італійці. Випускники Києво-Могилянської Академії засновували школи, семінарії, друкарні, бібліотеки, сприяли розвиткові мистецтва, літератури, музики, театру в Україні, майже в усіх великих містах Росії, а також у Білорусії, Сербії.
Києво-Могилянська колегія була загальноосвітнім всестановим закладом, в якому вчилися діти місцевої знаті, козаків, духівництва, міщан і селян. Тут вчилися український філософ, поет і педагог Григорій Сковорода, російський вчений Михайло Ломоносов, радник Петра I з питань освіти Феофан Прокопович і ін. видатні діячі. Колегія готувала не лише національні наукові кадри, але й стала кузнею діячів науки для всієї Росії і інших слов’янських країн. За період з 1701 по 1762 рр. в Московську Академію з Києво-Могилянської були запрошені і виїхали 95 чоловік. Найбільш відомими українськими діячами, які зробили великий внесок у справу розвитку освіти Російської держави, є Ф.Прокопович, С.Яворський, В.Татищев і ін.Завдяки щедрій фінансовій підтримці І. Мазепи Києво-Могилянська академія стала визначним культурним і науковим центром православного світу. В ній відбувалося становлення української літературної мови, складалася поетична школа. Вихованці академії Л. Баранович, І. Максимович, Ф. Прокопович, С. Яворський, Д. Туптало, Є. Славинецький, С. Полоцький, Г. Сковорода були не лише гордістю української літератури, а й зробили значний внесок у розвиток культур інших слов'янських народів. Під впливом ідей гуманізму і реформації в академії сформувався один із центрів філософської, історичної і суспільно-політичної думки, що відстоював ідею незалежності українського народу (Й. Горбацький, І. Газель, І. Кроковський, С. Яворський, Ф. Прокопович та ін.)
Завдяки ідейній спрямованості всієї системи навчання в Києво-Могилянській академії її прогресивні професори прагнули спиратися на доктрини, які суперечили б не лише схоластизованому арістотелізмові, томізмові, а й вченням представників іншої схоластики. У своїх пошуках вони натрапляли на візантійську патристику, італійський гуманізм, вчення епохи Відродження, на філософію і науку Нового часу. Відбувається зміна ціннісних орієнтацій усієї вітчизняної філософії, зумовлена зародженням нового суспільного ладу.
Офіційний статус академії своїм указом надав 1701 року Петро I. Це робить її першим офіційно визнаним вищим навчальним закладом в Україні. Але ще й до надання їй цього статусу Києво-Могилянська колегія нічим не поступалася перед західноєвропейськими університетами. З 1753 р. навчання в академії проводилося лише російською мовою. Тема. Києво-Могилянська академія - центр освіти і науки
З другої половини 17 ст. після заснування університетів у Харкові й Москві, Києво-Могилянська академія природньо почала втрачати пріоритетне становище єдиної вищої школи, хоча продовжувала гідно підтримувати свої досягнення й традиції. Прихильники Академії роблять непоодинокі спроби перетворити її на Університет, тобто відкрити додаткові факультети, зокрема правничий, медичний, математичний. Але, незважаючи на всі прохання й докази необхідності цього акту добитися згоди й матеріальної підтримкм від Катерини II та вінценосних наступників не вдалося. Проводячи ворожу політику щодо України, спрямовану на знищення її бодай будь-яких ознак автономії й історичної пам'яті, позбавляючи її таких демократичних національних надбань як гетьманство, Запорізька Січ, козацький адміністративний устрій, російський царизм знищив й Києво-Могилянську академію - осередок української освіти, культури й ментальності.За розпорядженням уряду, указом Синоду від і 14.08.1817 р. Академію було закрито.
