2. Структура власності. Різноманіття форм власності у ринковій економіці

Структура власності може бути розглянута через форми виявлення – приватна, суспільна.

У країнах з ринковою економікою існують два основних типи власності: приватна та державна.

Типи та форми власності можуть існувати у змішаних формах. Приватна власність виступає як індивідуальна, сімейна і своєрідна колективна. Колективна власність може існувати як групова власність господарських об’єднань громадян (наприклад, кооперативна, акціонерна), власність громадських організацій та об’єднань (власність профспілок, політичних партій, інших громадських об’єднань). Суспільна (державна) власність здебільшого існує в таких формах: загальнодержавна(республіканська) і комунальна (власність адміністративно-територіальної одиниці). В державній формі власності є ті сфери економіки, в яких об’єктивно велика потреба в прямому централізованому управлінні, здійсненні державних інвестицій, а орієнтація на прибутковість не є критерієм, достатнім для функціонування у суспільних інтересах.

Державна власність може бути ефективною, оскільки має визначені переваги порівняно з іншими формами власності.

Термін „приватна власність” означав, що все недержавне є приватним. До приватної власності можна віднести:

• домашні господарства як економічні одиниці;

• легальні приватні підприємства, що діють відповідно до законодавства;

• нелегальні приватні підприємства в складі „тіньової економіки”;

• будь-який вид використання приватного майна або особистих заощаджень.

Однією з основних умов розвитку приватного сектора є повна свобода заснування підприємства.

Друга умова – юридичні гарантії щодо виконання умов договорів, укладених між фізичними особами.

Третя умова – абсолютне нормативне забезпечення приватної власності.

Четверта умова потребує, щоб кредитна політика в країні стимулювала приватні капіталовкладення.

В Україні на сьогоднішній день вже сформувалася певна верства людей, спроможних стати приватними підприємцями.

Приватна власність у ході функціонування набуває окремих рис суспільного характеру. Це проявляється у виплаті обов’язкових внесків для соціального страхування, податків у державний і місцевий бюджети, ренти тощо.

Кооперативна форма власності поширена в більшості країн світу. За оцінками, у світі діють близько 1 млн. кооперативних організацій. Принципи кооперативної власності:

• пайова основа формування фондів і коштів кооперативних підприємств.

• участь членів кооперативу в його діяльності своєю працею.

• право вступу до кооперативу і виходу з нього з поверненням належного майна.

Різновидом колективної форми власності є акціонерна власність.

Роздержавлення і приватизація власності: сутність, цілі, завдання.

Роздержавлення – це сукупність заходів з перетворення державної власності, спрямованих на усунення надмірної ролі держави в економіці. Роздержавлення може здійснюватися по таких напрямах:

• роздержавлення процесів присвоєння, визнання кожного працівника і трудового колективу рівноправним учасником привласнення, демонополізація.

• створення різноманітних форм господарювання.

• формування нових організаційних структур, створення нових форм підприємницької діяльності.

Роздержавлення спрямоване на подолання монополізму, розвиток конкуренції і підприємництва. Це – центральна проблема переходу до ринкової економіки.

Приватизація – один з напрямів роздержавлення власності, що полягає в передачі її в приватну власність окремих громадян та юридичних осіб.

Об’єктами приватизації можуть бути: велика промисловість, дрібні і середні підприємства промисловості і торгівлі, підприємства сфери послуг, жилий фон, житлове будівництво, підприємства сільського господарства та ін.