2.3. Засоби, методи та форми реалізації цілей реабілітації

дітей з обмеженими можливостями

До засобів реабілітаційного впливу відносяться різні види діяльності (ігрова, навчальна, трудова та інші), психологічної допомоги (профілактична та просвітницька робота, психологічне консультування, психокорекція та психотерапія), спеціальної допомоги (ігротерапія, арттерапія або терапія мистецтвом – музикотерапія, бібліотерапія, танцювальна терапія, проекційний малюнок, казкотерапія, куклотерапія).

Процес соціальної реабілітації діє лише в діяльності. Вона забезпечує пізнання дитиною навколишнього середовища, породжує нові потреби, стимулює виникнення у дитини почуттів, активізує волю, є джерелом досвіду взаємовідносин та поведінки. Основними видами діяльності дитини, в яких вона найбільш розвивається, є гра, навчання та праця.

Гра – це форма діяльності в умовах якої відтворюються типові дії та взаємодії людей. Для дитини гра є формою реалізації активності та сферою життєдіяльності, де вона отримує задоволення. Предмети, образи та іграшки які використовуються під час гри допомагають дитині пізнати навколишній світ, навчитися цілеспрямованій діяльності, сприяє розвитку мислення, пам’яті, мови та емоцій. Особливе значення для дитини має рольова гра. Спілкуючись з іншими, відповідно до своєї ролі, дитина

освоює соціальну поведінку, вчиться взаємодіяти.

Навчання – це форма діяльності, дії якої спрямовані на отримання знань, навичок та вмінь. Дитина не тільки засвоює попередній досвід, а й вчиться керувати своїми психічними процесами, вибирати, організовувати та спрямовувати свої дії та операції, навички та досвід відповідно з завданням. Навчання готує дитину до трудової діяльності.

Трудова діяльність – це форма, яка спрямована на виробництво продуктів (цінностей), які задовольняють потреби людини. Різновидами дитячої праці є побутова праця, праця в майстерні, праця в самообслуговуванні та інші [1].

На практиці завжди виникають ситуації, коли дитина не може впоратися з проблемою і їй необхідна відповідна допомога, яку може надати фахівець.

Поняття "психологічна допомога" включає в себе слідуючи види: профілактична та консультативна допомога, психологічна корекція та психотерапія.

Профілактика переслідує ціль збереження, укріплення та покращення психічного здоров’я дитини, до її різновидів відносяться: консультування, корекція та психотерапія.

Консультація включає в себе такі значення, як порада, піклування і спрямовано на орієнтацію дитини у виборі правильного рішення будь-якої проблеми. По ступені впливу воно може носити інформаційний характер або бути спрямовано на зміну відношення дитини до себе.

Корекційні заходи спрямовані на відповідні психологічні структури з ціллю забезпечення розвитку та функціонування дитини. Це може бути корекція пізнавальної, афективно-вольової сфери, поведінки особистості або взаємовідносин.

Психотерапія – це система медико-психологічних засобів, для лікування різних хвороб. Ціллю психотерапії є надання допомоги в процесі становлення та розвитку особистості.

Широке призначення також мають спеціальні види допомоги, такі як ігротерапія та арттерапія. Ігротерапія - метод корекційного впливу на дитину з використанням гри. Ефект досягається завдяки встановленню позитивного емоційного контакту між дітьми та дорослими. Гра знімає напруження, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, розширює здібності дитини до спілкування, збільшує діапазон доступних дитині дій з предметами.

Арттерапія – терапія мистецтвом, ціллю якої є гармонізація розвитку дитини,

через розвиток здібностей самовираження. Найважливішою технікою арттерапії є активне уявлення, яке спрямовано на те, щоб зіткнути обличчями свідоме і несвідоме з ціллю примирення їх між собою. До основних видів арттерапії відносяться: малювання, музикотерапія, бібліотерапія, танцювальна терапія, казкотерапія та куклотерапія.

Малювання – творча дія, яка дозволяє дитині відчути та зрозуміти самого себе, вільно та самостійно висловлювати свої мрії та бажання .

Музикотерапія – це метод, який використовує музику в якості корекції (прослуховування музичних витворів, індивідуальна та групова гра на музичному інструменті). Вона активно використовується у корекції емоційних відхилень, страхів, рухових чи мовних порушень, відхилень у поведінці та ін.

Бібліотерапія – це спеціальний корекційний вплив на дитину за допомогою читання спеціально підібраної літератури з ціллю нормалізації або оптимізації психічного стану дитини.

Танцювальна терапія використовується в груповій роботі з людьми які мають емоційні розлади, порушення в спілкуванні з іншими людьми. Ціллю є відчуття власного тіла, формування позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування.

Казкотерапія – метод, який використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширювання її свідомості, удосконалює взаємодії з оточуючим світом.

Куклотерапія як метод будується на процесі ідентифікації дитини з улюбленим героєм мультику, казки або з улюбленою іграшкою. Вона широко використовується для покрашення соціальної адаптації, при корекційній роботі зі страхами, заїканням, порушенням поведінки, а також для роботи з дітьми, які зазнали емоційну травму. [19,14]

Методи соціальної реабілітації – це способи професійної взаємодії фахівця з дитиною-інвалідом з ціллю вирішення соціально-реабілітаційних завдань. Їх можливо розділити на три групи:

1. Методи організації соціально-реабілітаційного процесу та пізнавальної діяльності дитини, такі як: словесні (розповідь, бесіда, робота з книжкою), наочні (метод прикладу) та практичні (вправа, привчання та ін.) методи.

В практиці соціальної реабілітації найбільш відомим є метод вправа. Вправа – це планомірно організована діяльність, яка передбачає багаторазове повторювання будь-яких дій з ціллю формування навичок та вмінь. Спочатку діти спираються на такий метод як привчання, який являє собою організацію певних дій з ціллю перетворювання їх у звичні форми поведінки (звички). особливо ефективно це на ранніх етапах розвитку дітей, але при цьому необхідно врахувати проходження трьох взаємозв’язаних етапів: відтворення дій згідно зі зразком; використання засвоєних дій у нових умовах та виконання вправ творчого характеру.

2. Методи стимулювання мотивації та активності дітей в реабілітаційному процесі. Будь-яка діяльність є ефективною, якщо у дитини є бажання її виконувати, маються мотиви, які спонукають її бути активною. Для цього використовуються різні методи стимулювання, такі як: змагання, заохочування та покарання.

Змагання – метод, в основі якого прагнення дитини к суперництву та самоствердженню. При цьому в процесі соціальної реабілітації діти вступають у боротьбу заради досягнення найліпших результатів, це в свою чергу, стимулює в них бути активними, ініціативними та відповідальними. Однак для дітей-інвалідів дуже важливо, щоб в ході змагань вони пережили успіх, тому необхідно відбирати такі завдання, з якими вони змогли справитися.

Заохочування – спосіб вираження позитивної оцінки поведінки або діяльності дитини чи групи дітей. Покарання може бути зауваженням, яке потребує від фахівця певної майстерності та такту, щоб не зашкодити дитині.

3. Методи контролю ефективності соціально-реабілітаційного процесу. Контроль спрямовано на отримання інформації о результатах реабілітаційного впливу на дитину за певний проміжок часу. Він необхідне для того, щоб внести корективи в програму соціальної реабілітації. Найбільш поширеним є метод спостереження за діяльністю дітей та методи психодіагностики. [14,107]

Основна форма організації соціальної реабілітації дітей це реабілітаційне (корекційне) заняття, яке проводиться в умовах реабілітаційного центру і воно може здійснюватися в індивідуальній (тобто взаємодія відбувається сам на сам) чи груповій (коли фахівець працює одразу з усією групою) формах.

Крім реабілітаційних занять, котрі можуть проводитися у формі тренінгу, учбового заняття, в реабілітаційній практиці використовуються ще й інші форми: проведення різних зустрічей, вечорів, гуртки, секції та ін.

Всі ці засоби, методи та форми організації занять з дітьми-інвалідами допомагають фахівцям більш вірно вирішувати поставлені завдання та проблеми дітей-інвалідів [1].

Потрібно на практиці подивитися на діяльність та роботу спеціалізованих центрів соціальної реабілітації дітей – інвалідів.

2.4. Порівняльний аналіз діяльності спеціалізованих центрів соціальної реабілітації дітей - інвалідів в Україні.

Як свідчить практика на зміну ізольованому інтернатному вихованню дітей-інвалідів повинно прийти інтегроване навчання та виховання. Реабілітаційні заходи стосовно дітей-інвалідів мають розширюватися за рахунок розвитку сфери соціальної реабілітації, яка повинна починатися досить рано, щоб діти-інваліди в ранньому віці могли максимально розвинути свої природні здібності без відриву від сім’ї і в подальшому своєчасно та найбільш повно інтегруватися в суспільство [12].

Нині в Україні вже працюють більше 128 дитячих реабілітаційних центрів та відділень соціально-медичного напрямку, консультативних пунктів.

У Донецькому регіоні у 1994 р. було створено соціально-психологічний Центр "Мрія", із проблем аутизму. Основною метою Центру стало діагностування дітей, створення умов сенсорно-психологічного профілю для кожної дитини і розробка на наукових засадах індивідуальних програм навчання та соціальної корекції кожної дитини.

Кількість осіб, які одночасного перебувають та проживання в данному центрі дорівнюють 16. Вікова категорія осіб, яким надаються реабілітаційні послуги від 1 до 18 років. Середня кількість осіб, що проходять реабілітацію в рік – 59. Середній термін перебування дітей з обмеженими можливостями в реабілітаційній установі дорівнює 6 місяцям.

До складу Центру увійшли: творча майстерня Світ чудес; клас для дітей - аутистів і дітей із подібними порушеннями; клас адаптації до школи; школи батьківської підтримки.

Спеціалісти Центру у своїй роботі використовують курси розвиваючих ігор, спрямованих на розвиток уваги, здорового сприйняття, наочного способу мислення, мовленнєвого спрямування.

Батькам запропоновано інформаційно-методичний матеріал із детальним і доступним описом аутизму, в якому акцентується увага саме на правах, які мають хворі з таким діагнозом.

На заняттях з психологом матері вчаться спостерігати за психічним станом за допомогою використання методики "кольоропис настрою".

Центр "Надія", також використовує різноманітні корекційні методики, які орієнтовані в основному на навчання матерів, як головних вихователів у сім’ї.

Основними напрямками діяльності Центру є психологічна діагностика, корекційно-педагогічна реабілітація, дослідницька робота з проблем індивідуальної діагностики та методів колекційної роботи, консультативна допомога батькам та їхнім дітям.

Основними формами роботи є індивідуальні, групові та масові.

В м. Києві на базі школи-дитячого садка "Паросток" був створений Центр залучення дітей із проблемами розвитку та збереженим інтелектом до звичайних груп, класів.

Залучення корисне і для дітей, які не мають розладів. Завдяки спільному навчанню вони вчаться сприймати як належно людей з індивідуальними відмінностями та зручно почувати себе під час взаємодії з ними.

Робота будується на постійному контакті з батьками, щоб вони вдома продовжували навчання, розпочате у класі, групі.

Здорові діти – постійні гості в цій групі. Вони надають допомогу в оформленні кімнати, підготовці до свят, організовують вистави тощо.

За ініціативи Тернопільського обласного центру ССМ створено громадську організацію "Товариство батьків дітей, хворих на цукровий діабет "Буратіно".

Основним видом діяльності стало проведення спеціалізованих таборових змін соціально-психологічної реабілітації дітей, хворих на цукровий діабет, створений клуб спілкування "Буратіно".

Почала діяти програма "Соціальна підтримка дітей, хворих на цукровий діабет в Буратіно", яка сприяє подоланню комплексу неповноцінності у дітей, підвищенню їхньої соціальної активності; нормалізації мікроклімату у сім’ях, де є хворі на цукровий діабет; створенню і розширенню системи роботи з дітьми, хворими на цукровий діабет; формуванню позитивних настанов громадськості щодо дітей хворих на цукровий діабет, і проблем інвалідності в цілому.

Проводяться тренінги комунікативного та корекційного характеру, заняття з елементами казкотерапії як діагностично-корекційного методу, що передбачає цільове спостереження за внутрішнім світом дитини і допомагає встановити емоційний контакт із нею.

Центри ССМ Дніпропетровщини через спеціалізовані служби "Родинний дім" організовують надання соціальної допомоги дітям і молоді з вадами здоров’я. Працівники ЦССМ допомагають їм подолати соціальну ізоляцію, обмеженість у спілкуванні, організовують їхнє дозвілля, навчання, разом відшукують можливості заробітку, іноді вирішують проблеми соціально-економічного характеру тощо[7].

В Запоріжжі у 1995 році на базі ТЦ Жовтневого району створено Центр соціальної адаптації і реабілітації дітей з розумовими та фізичними вадами. Мета Центру – забезпечення інтеграції дітей-інвалідів у соціум, шляхом надання комплексної соціально-педагогічної, психологічної та медичної допомоги за місцем проживання дітей та батьків. Девіз Центру – "Разом сила". Діти та їхні батьки є не просто клієнтами, тобто пасивними споживачами послуг, а й активними учасниками і партнерами всієї роботи.

Завдання Центру: створення позитивного іміджу інвалідів у суспільстві; корекційно-розвиваюча робота з дітьми-інвалідами; розвиток у дітей творчих навичок і умінь у різних видах творчої діяльності; формування у дітей-інвалідів досвіду стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища; створення оптимальних умов для спілкування, організації відпочинку і дозвілля; психологічна підтримка батьків, організація системи само- та взаємодопомоги батьків, які виховують дітей-інвалідів;

Зміст та форми роботи Центру: група денного перебування з метою організації корекційних занять, ігрової діяльності; гурток комп’ютерної грамотності – на заняттях діти оволодівають елементарними навичками користування WORD з використанням комп’ютерних розвиваючих програм; консультативний пункт з психологічних та медичних питань; батьківський клуб спілкування.

У Центрі обладнані – кабінет психолога, кабінет ЛФК, масажу, кімната побутової реабілітації. Використовуються вітчизняні та зарубіжні методики реабілітації дітей з фізичними та розумовими вадами, у тому числі музикотерапія, ігротерапія, педагогіка Монтесорі тощо.

Запорізький обласний центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів є структурним підрозділом Хортицького навчально-реабілітаційного багато профільного центру м. Запоріжжя.

Основними напрямками реабілітації у центрі є рання соціальна та соціально-психолого-медико-педагогічна. В основу реабілітаційного процесу покладена модель інтеграції дітей-інвалідів у суспільство шляхом їх ранньої соціальної реабілітації, організації їх навчання. Використовуються реабілітаційно-педагогічні технології, соціально-адаптаційні методики, методики фізичної реабілітації.

Режим роботи Центру цілодобовий. Реабілітаційне обслуговування проводиться у стаціонарній, амбулаторній, консультативній формах. У Центрі функціонують кабінети: матері та дитини, кінезотерапії для корекційної та лікувально-профілактичної роботи, теплолікування, гідротерапії, фізіотерапії, кабінет для фітотерапії та сольових інгаляцій.

Центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Бердянськ, та входить до складу центру соціальної допомоги та реабілітації "Турбота".

Види реабілітаційних програм: соціальна адаптація та реабілітація дітей-інвалідів, медична, психологічна, консультативна, підготовка батьків дітей-інвалідів до продовження реабілітаційного процесу з дітьми-інвалідами за межами центру.

Основна методика, яка покладена в основу реабілітаційного процесу: процес раннього втручання і здійснення медико-соціальної реабілітації, набуття первинного досвіду суспільного життя, навчання, профорієнтація.

У Центрі передбачено денне перебування дітей, для яких проводиться корекційно-відновлювальні заняття, заняття з ЛФК, сенсорної інтеграції, логопедії, ритміки, соціально-побутової, просторової орієнтації, розвитку комунікативної діяльності, розширенню досвіду соціально-психологічної адаптації та трудової реабілітації.

Отже, реабілітаційні центри не дублюють роботу один одного, оскільки використовують різні форми й методики, приймають дітей із функціональними обмеженнями внаслідок різних причин, із різними ознаками та рівнем захворювань. А це вимагає від кожного із реабілітаційних центрів відбір та створення власних технологій соціальної допомоги дітям з обмеженими можливостями.

Виходячи з вище сказаного можна додати деякі рекомендації щодо удосконалення процесу вирішення проблем дітей з обмеженими можливостями.