2.3. Стиль досягти довіри.

Той, до кого ви звертаєтеся з промовою, повинен вірити всьому, що ви говорите. Помітна будь-яка нещирість, будь-який сумнів у власній правоті. Непорушність позиції, інтонації, голос - все повинно працювати на довіру.

Прикладом може слугувати випадок, коли адвокату довелося вдатися до додаткового зовнішнього фактора довіри.

З матеріалів справи він дізнався, що підсудні, брати-близнюки, обвинувачені у вбивстві через неотримання кредиту, перераховували значні суми на сільський церковний прихід. Тоді адвокат звернувся за допомогою до священика тієї церкви, парафіянами якої були брати-близнюки. Священикові запропонували виступити в ролі громадського захисника. Церковний прихід дав згоду. Процесуально повноваження були оформлені належним чином. І в залі судового засідання з'явився отець Володимир.

Присяжні з цікавістю розглядали рясу і важкий позолочений хрест на грудях батька Володимира, він не ставив запитань. Його промова була дуже короткою (потім він говорив, що легше відслужити десять молебнів, ніж виступати в дебатах), але присутність його явно викликало довіру до всього, що говорили підсудні, що говорив сам батько, що доводили до уваги присяжних адвокати.

Є непорушне правило: щоб викликати довіру, потрібно обов'язково дивитися прямо в очі тому, до кого звертаєшся е промовою. Важко впіймати погляд всіх присяжних, але не можна обходити своєю увагою нікого. Присяжні іноді нарікають на те, що адвокат дивиться в очі тільки одному старшині. Якщо хочеш викликати довіру, не полінуйся і підійди ближче, намагайся не кричати, не поспішати, не запобігати.

Довіра до виступаючого може бути підірвана, якщо головуючий перерве адвоката посиланням, наприклад, на те, що той стосується недосліджених обставин. Важко, звичайно, починати знову перервану мову, але тут доречно нагадати вислів древніх: "Мене ви можете зупинити, але мою думку зупинити неможливо".

Зараз техніка стрімко вривається в наше життя. Вже важко уявити сучасної ділової людини без мобільного телефону, пейджера. Ці кошти, дуже зручні у повсякденному житті, в процесі, а особливо при проголошенні захисної промови, повинні бути відключені.

Одного разу прокурором у справі була молода дівчина, недавно закінчила університет. Вона чекала якогось важливого для неї телефонні дзвінки, тому що в перервах постійно дзвонила по своєму мобільному телефону, що у неї знаходився в сумочці, що лежить на прокурорському столі. І ось під час найбільшого напруження у своєму виступі, коли вона метала громи і блискавки на голови підсудних, з сумочки долинуло характерне попісківаніе. Прокурор не очікувала, тому зніяковіла і, вибачившись, вибігла в коридор суду. Побачивши, що присяжні неодмінно хитають головами, адвокат досить тихо, але так, щоб чули присяжні, сказав: "Знову у неї тамагочі запитав в туалет Присяжні заусміхалися. Коли через хвилину прокурор повернулася в зал, усмішки присяжних стали ще ширше. Довіра було геть підірвано. І що б потім не казала прокурор, як би вона не намагалася переконати присяжних щирістю своїх слів, все пішло нанівець.