25.Як здійснюється стикування функціональних діаграм за допомогою icom-кодів?

Коди ICOM гарантують стикування діаграмГарна методологія структурного аналізу, що дозволяє створювати окремі діаграми, повинна гарантувати правильне з’єднання всіх діаграм для утворення погодженої моделі. IDEF0-діаграми мають зовнішні стрілки – стрілки, що ніби виходять назовні і ведуть до краю сторінки. Ці стрілки є інтерфейсом між діаграмою та іншою частиною моделі. IDEF0 вимагає, щоб всі зовнішні стрілки діаграми були погоджені з стрілками, що утворюють границю цієї діаграми. Інакше кажучи, діаграма повинна бути “стикована” зі своєю батьківською діаграмою. Це означає, що зовнішні дуги погоджені по числу і найменуванню (але не обов’язково по розташуванню) з дугами, що торкаються декомпозованої роботи батьківської діаграми.В IDEF0 прийнята система позначень, що дозволяє аналітикові точно ідентифікувати і перевіряти зв’язки по стрілках між діаграмами. Ця схема кодування стрілок –“ICOM” – одержала назву за першими буквами англійських еквівалентів слів вхід (Input), керування (Control), вихід (Output), механізм (Mechanism). Коди ICOM надзвичайно ефективні, оскільки вони дозволяють аналітику швидко перевіряти погодженість зовнішніх стрілок діаграми із граничними стрілками відповідної роботи батьківської діаграми. Вони також забезпечують погодженість декомпозиції, оскільки всі стрілки, що входять у діаграму та виходять із неї, повинні бути враховані.ICOM (від Input, Control, Output та Mechanism) – коди, призначені для ідентифікації граничних стрілок. Код ICOM має префікс, який відповідає типу стрілки (I, C, O або M) та порядковий номер. Вони потрібні для перевірки цілісності моделі і можуть бути корисні, коли порядок розташування стрілок на декомпозованій діаграмі відрізняється від порядку їх розташування на батьківській діаграмі. BPwin вносить ICOM-коди автоматично.

26. Обґрунтувати необхідність застосування механізму тунелювання стрілок на функціональній діаграмі.

Тунелювання може бути використане для зображення малозначущих стрілок. Якщо на якій-небудь діаграмі нижнього рівня необхідно зобразити малозначущі дані або об’єкти, які не оброблюються або не використовуються роботами на поточному рівні, то їх необхідно спрямувати на вище розташований рівень (на батьківську діаграму). Якщо ці дані не використовуються на батьківській діаграмі, їх потрібно направити ще вище і т.д. В результаті малозначуща стрілка буде зображена на всіх рівнях та ускладнить читання всіх діаграм, на яких вона присутня. Виходом є тунелювання стрілки на самому нижньому рівні. Таке тунелювання має назву „не-в-батьківській-діаграмі”.Іншим прикладом тунелювання може бути ситуація, коли стрілка механізму мігрує з верхнього рівня на нижній, причому на нижньому рівні цей механізм використовується однаково у всіх роботах без виключень. (Передбачається, що не потрібно деталізувати стрілку механізму, тобто стрілка механізму на дочірній роботі іменована до розгалуження, а після розгалуження гілки не мають власного імені). У цьому випадку стрілка механізму на нижньому рівні може бути видалена, після чого на батьківській діаграмі вона може бути затунельована, а у коментарі до стрілки або в словнику можна вказати, що механізм буде використовуватись у всіх роботах дочірньої діаграми декомпозиції. Таке тунелювання має назву „не-в-дочірній-роботі”.