Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення розумової відсталості залежно від ступеня|міри| її вираженості|виказаний,висловлений|.

2 Які причини прояву|вияву| розумової відсталості у|в,біля| дітей?

3. У чому особливості соціальної адаптації осіб|облич,лиць| з|із| розумовою відсталістю?

8. Геронтопсихіатрія.

Тема 6. Соціальна допомога геронтопсихіатричним хворим.

1.Психічні зміни в період старіння.

2.Психічні розлади пізнього віку.

3.Судинні захворювання головного мозку.

4.Соціальні аспекти психічних захворювань пізнього віку.

1.Психічні зміни в період старіння.

|

Проблема психічного здоров'я в пізньому віці значуща не тільки|не лише| для індивідів, організаторів медичної і соціальної допомоги, але і для суспільства|товариства| в цілому|загалом|. Це обумовлено декількома чинниками|факторами|. По-перше, літній і старечий вік складають практично половину життя сучасної людини. Зміни у віковому складі населення більшості країн виявляються не тільки|не лише| збільшенням середньої тривалості життя, але і помітним зростанням частки|долі| немолодих|літніх| і людей похилого віку у суспільстві|товаристві|. У Росії особи|обличчя,лиця| старше 60 років складають 25%.

По-друге, до особливостей літнього і старечого віку слід віднести підвищений ризик розвитку психічних розладів. Це пов'язано як безпосередньо з фізіологічними і психічними особливостями старіння, так і з|із| дією соціально-психологічних чинників|факторів|, зокрема тих, які характерні|вдача| для другої половини життя (вихід|догляд| на пенсію, обмеження соціальних контактів, смерть рідних і друзів, соціальну самність|самітність,самотність| і т.д.). Згідно з даними епідеміологічними дослідженнями, серед населення старших вікових груп частота психічних розладів швидко збільшується — від 40—50% серед п'ятидесятирічних до 70 % серед осіб|облич,лиць| у віці 90 і більше років. Сюди відносяться і ті захворювання, які виникли в молодості і тривають до глибокої старості (шизофренія), і ті, які характерні|вдача| саме для літнього віку (психічні розлади судинного генезу, старечі деменції). Основна частка|доля| (85 %) психічних порушень носить легкий, непсихотичний|характер|вдачу|. Тому в допомозі психіатра мають потребу приблизно тільки|лише| 40 % осіб|облич,лиць|, що мають психічні розлади, інші можуть спостерігатися і одержувати|отримувати| необхідне лікування у|в,біля| терапевта або невропатолога.

Визнаючи, що зростання|зріст| чисельності літніх людей означає, ймовірно|певно,мабуть|, і збільшення частоти випадків психічних розладів, слід пам'ятати, що багато в літньому віці, а іноді|інколи| і до глибокої старості зберігають хороше|добре| психічне здоров'я. Психологи говорять про певний етап розвитку особи|особистості| в цей період, оскільки продовжує відбуватися|походити| формування нових уявлень|вистав,подань,представлень|, понять, перебудова внутрішнього світу і взаємин|взаємостосунків|, виявлення компенсаторних можливостей|спроможностей|, сприяючих адаптації до змін в навколишньому світі і в собі самому. У старості вирішальну|ухвальну| роль грають характер|вдача| і спосіб життя, який людина вела раніше, структура особи|особистості| і досвід|дослід| реагування на стресові ситуації. Ступінь|міра| збереження психіки, стан і працездатність мозку багато в чому визначають якість довголітнього життя.

Психічні зміни в період старіння. До закономірностей старіння можна віднести цілий ряд|лаву,низку| змін у вищих психічних процесах, порушення емоційної|емоціональної| сфери, пониження резистентності відносно психічних і соціальних травмуючих чинників|факторів|. Цьому сприяють також наростання фізичної немічності і розвиток багатьох соматичних захворювань. Перераховані чинники|фактори| готують грунт для виникнення психічних розладів.

Однією з характерних|вдача| рис|меж| старіючої психіки є|з'являється,являється| зниження темпу психічної активності, що виявляється в уповільненні психомоторних реакцій, звуженні об'єму|обсягу| сприйняття, погіршенні кмітливості, підвищеній схильності до відволікання|, ослабленні|ослабінні| пам'яті. Літні люди скаржаться на забудькуватість і неуважність, утруднення|скрути| в засвоєнні нової інформації. Прагнучи подолати|здолати| труднощі запам'ятовування, вони намагаються,|пробують| перш за все,|передусім| усвідомити смисл|зміст,рацію| нової інформації, кілька разів повторити її, усвідомити суть того, що відбувається|походить|. Сповільненість психічних реакцій і сприйняття буває пов'язаним із ослабленням|ослабінням| слуху|чутки| і зору. В період старіння все важче|скрутніше| орієнтуватися у новій обстановці, міняти|змінювати,замінювати| життєві стереотипи і набувати|придбавати| нових навичок|навичок|.

Психологічні зміни виявляються в підвищеній ранимості, образливості, дратівливості, концентрації уваги на обмеженому колі|колі| афективно заряджених уявлень|вистав,подань,представлень|. Настрій у|в,біля| літніх людей стає нестійким, переважають знижений фон і песимізм, незадоволеність|невдоволення| оточуючим. Легко виникають почуття|почуття| тривоги і страху.

У оптимальному варіанті психічного старіння передбачається|припускається| тривале існування у позиції спокійного споглядання, із|із| зваженими думками, зосередженістю на головному, неупередженою оцінкою явищ і мудрими рішеннями|розв'язаннями,вирішеннями,розв'язуваннями|. Прихильності і емоції стають вибірковими|вибірковими|, але|та| глибокими і стійкими, значно зростає потреба у взаєморозумінні, визнанні|зізнанні|.

Проте|однак| нерідко|незрідка| відбувається|походить| наростання суперечливих|суперечних| особистісних рис|меж| — сензитивності| і емоційної|емоціональній| ригідності, консерватизму разом з|поряд з,поряд із| підвищеною вимогливістю, нетерпимістю до поглядів і вчинків оточуючих і зниженням критичності до власної поведінки. У таких випадках людина сприймається як уперта|впертий| і незгідлива, а сама вона переживає глибокий конфлікт між самооцінкою і оцінкою іншими людьм и.

У зв'язку з ригідністю мислення літні люди ніби застряють на емоційно|емоціонально| негативно забарвленій|пофарбованій| ситуації, знову й|знову,щойно| знову|знову,щойно| осмислюють пережиту подію. Відзначається неадекватність реакції на зовнішні і внутрішні чинники|фактори|. Незначна|, з погляду людини середнього віку, образа, нанесена|завдана| літній людині, може привести до емоційного|емоціонального| зриву і декомпенсації її психічного стану. Будь-яка, навіть незначна помилка, нетактовність, неповага і черствість з боку оточуючих в літньому віці сприймаються як важка|тяжка| психічна травма. Стара людина починає|розпочинає,зачинає| відчувати себе небажаною, непотрібнолю, самотньою. Емоційний|емоціональний| зацікавленість в оточуючих слабшає, наростають егоцентризм, недовірливість, контакти стають вужчими і формальнішими. Такі характерологічні| зміни викликають|спричиняють| ускладнення|скруту| у спілкуванні і сприяють виникненню міжособових конфліктів, в першу чергу|передусім,насамперед| у власній сім'ї, з|із| дітьми.

У іншому варіанті, навпаки, відбувається|походить| згладжування раніше|до| виступаючих|вирушаючих| рис|меж| характеру|вдачі|. У найбільш сприятливому випадкуі|виді| — це досягнення більшої врівноваженості|урівноваженості|, поступливості. Крайнє вираження нівелювання особистісних рис|меж|, найбільш характерні|вдача| для старечого віку, виявляються втратою індивідуальних відмінностей і наростаючою схожістю між собою осіб|облич,лиць|, що доживають до глибокої старості. Ці ж прояви|вияви| можуть бути передвісниками психічних відхилень і захворювань у|в,біля| немолодих|літніх| і людей похилого віку.

Нерідко|незрідка| домінуючого значення в літньому віці набувають питання здоров'я. Літні люди стають іпохондричними|, фіксують увагу на фізичних відчуттях, багато часу приділяють|уділяють,наділяють| медичним обстеженням і лікуванню численних|багаточисельних| недуг.

Перераховані зміни ускладнюють соціально-психологічну адаптацію до нових життєвих умов або подій. Багато соціальних чинників|факторів|, характерних|вдача| для літнього і старечого віку, такі як втрата або серйозне захворювання близької людини, погіршення власного соматичного здоров'я, сімейні|родинні| конфлікти, самотність,|самітність,самотність| вимушена|змушена| зміна звичного способу життя, можуть викликати|спричинити| декомпенсацію психічного стану, стати причиною розвитку психічного захворювання.

Душевна рівновага визначається багато в чому тим, як літні люди реагують на зміни|перерви,переміни| в своєму соціальному становищі|становищі|, які неминуче є супроводом старіння. Стурбованість такого роду нерідко|незрідка| виникає ще до настання|наступу| старечого віку. Когось більше хвилюють фізіологічні ознаки старіння, для інших найбільш чутливим моментом є|з'являється,являється| припинення професійної діяльності, відхід|догляд| на пенсію, втрата престижного становища|становища| у професійному середовищі|середі|, керівній|провідній| ролі в сім'ї. Для більшості значущим є погіршення фінансового становища.|становища|.

Тому літні люди, що навіть не мають явних ознак психічного захворювання, потребують психологічної допомоги і корекції, соціальної підтримки. Робота з|із| літніми людьми повинна бути спрямована|спрямована| на ті сторони їх життя, в яких найчастіше виявляється соціальна дезадаптація. Необхідно допомогти літній людині ствердитись в новій для неї соціальній ролі, зуміти подолати|здолати| соціальну ізоляцію, що посилюється|підсилюється|, подолати відчуття|почуття| самотності і|самітності,самотності| набути нових|набути| інтереси і друзів. Соціальна допомога і емоційна|емоціональна| підтримка необхідні людям, що потрапили|попали| в складну життєву ситуацію, через смерть близької людини і крах надій, при вирішенні|розв'язанні,розв'язуванні| соціально-економічних і психологічних проблем, вирішенні сімейних|родинних| конфліктів.

Окрім|крім| психологічних моментів чинниками|факторами|, сприяючими розвитку психічних порушень у|в,біля| літніх і старих людей, є|з'являються,являються| соматичні захворювання. У літньому віці часто є поширеними серцево-судинні захворювання, захворювання внутрішніх органів, ендокринні захворювання, що як правило, супроводжуються|супроводяться| порушеннями у сфері психічного здоров'я. У старості будь-яке гостре або інфекційне захворювання, наприклад пневмонія, порушення функції нирок|бруньок|, перелом кісток нижньої кінцівки|скінченності|, можуть викликати|спричинити| розвиток психозу.

2.Психічні розлади пізнього віку.

Класифікація психічних розладів, що виникають у|в,біля| осіб|облич,лиць| літнього і старечого віку, часто являє собою|уявляє| значні труднощі. Багато дослідників навіть говорять, що психічні захворювання пізнього віку не задовольняють критеріям нозологічного діагнозу з погляду принципів його визначення (встановлення специфічних для даної нозологічної форми клініко-психопатологічної картини, перебігу, етіопатогенезу|). Геронтопсихіатричні симптоми і синдроми значною мірою є неспецифічними Кожен синдром є комплексом нозологічних елементів відповідно до різноманітних|всіляких| причин, які можуть його викликати|спричинити| у|в,біля| індивіда, — органічне захворювання, ендогенний процес, психогенія|, соматогенія|. Життєва ситуація і особистіть|особистість| перестарілої людини з|із| усіма її особливостями, рисами|межами| і попереднім досвідом|дослідом|, деструктивні зміни мозку, стан фізичного здоров'я формують своєрідність клінічної картини захворювань, відомих і в інших вікових групах. Саме у цьому сенсі|змісті,рації| вживаються терміни «старечі депресії», «шизофренія пізнього віку».

Для літнього віку характерними|вдача| є|з'являються,являються| такі симптоми і синдроми, як тривога, страх, фіксація на стані власного здоров'я і тілесних відчуттях (сенесто-іпохондричні| розлади). Часто виникають депресивні синдроми і підвищена суїцидальність|. Для клінічної картини психічних розладів в старості характерною є|вдача| тенденція до нівеляції синдромів, звуження кола|кола| переживань|вболівань|, слабка|слаба| систематизація і спрощеність маячних|маячних| ідей. Часто виникають галлюцинаторні| розлади, стани сплутаної|спутаної| свідомості і когнітивні порушення.

Психічні захворювання, які спостерігаються в пізньому віці, можуть бути розділені на дві великі групи. Першу складають ті, які можуть зустрічатися в будь-якому віці. До них відносяться ендогенні — шизофренія, афективні розлади і екзогенні — у вигляді пізніх соматогенних психозів, травматичного ураження головного мозку і багато інших. Друга група — власне вікові психічні розлади пізнього періоду що не мають аналогів серед захворювань більш ранніх вікових періодів. По суті, це хвороби старіння, представлені|уявлені| органічними захворюваннями (судинними, атрофічними|) головного мозку або власне віковими функціональними психозами.

У клінічній картині функціональних психозів старості спостерігаються різні проміжні форми між маячними|маячними| психозами і непсихотичними| особистісними реакціями. Маячні|маячні| ідеї обмежуються вузькою областю життєвих інтересів, відрізняються дрібномасштабністю| і повсякденністю, стосуються осіб|облич,лиць| з|із| близького оточення — сусідів, родичів («квартирний параноїд|») і здаються|видаються| цілком|сповна| реальними і зрозумілими. Зміст|вміст,утримання| маячні|маячні| — ідеї збитку|шкоди|, псування речей, отруєння, переслідування з метою позбавитися хворих і оволодіти їх житловою площею. Ситуаційні і психогенні чинники|фактори| грають істотну|суттєву| патогенетичну або провокуючу роль. Початковий етап маячні|маячні| пов'язаний з властивою людям похилого віку підозрілістю і віковими змінами сенсорного апарату, погіршенням пам'яті. Матеріал для утворення маячні| хворі беруть з|із| суб'єктивних соматичних відчуттів. Зміна смаку їжі, відчуття гіркоти ліків, що приймаються, запах диму хворі пов'язують з головним болем та іншими нездужаннями. Помилки пам'яті сприяють зародженню ідей крадіжки. Поза|зовні| сферою маячні|маячні| хворі зберігають звичні|звичні| соціальні зв'язки, обслуговують себе, повністю орієнтуються в побутових питаннях.

Одиничні|поодинокі| ілюзії і рудиментарні галюцинації можуть виникати у|в,біля| психічно здорових літніх людей. З|із| віком число галюцинаторних| розладів неухильно росте|зростає|. Спостерігається переважання слухових і зорових галюцинацій, чому сприяють розлади слуху|чутки| і зору. Рідше турбують|непокоять| тактильні і нюхові обмани. Напливи галюцинацій відрізняються яскравістю образів|зображень|, повторюваністю і проекцією в реальний простір. Галюцинаціям властиво посилюватися|підсилюватися| вечірньої пори, тоді критичне ставлення|ставлення| до них хворих втрачається. Галюцинації можуть бути самостійними або поєднуватися|сполучатися| з|із| маячнею|маячнею|.

3.Судинні захворювання головного мозку.

Ця група розладів в «МКХ—10|» віднесена до класу «Органічні, в тому числі симптоматичні, психічні розлади». Вони найбільш поширені в літньому і старечому віці. Психічні розлади судинного генезу складають приблизно третю частину|частку| від усіх психічних порушень в цей віковий період.

Психічні розлади при судинних захворюваннях головного мозку — це група патологічних станів, що розвиваються унаслідок|внаслідок| порушень мозкового кровообігу різної етіології і патогенезу. Атеросклероз, гіпертонічна хвороба, інсульт та інші захворювання можуть супроводжуватися|супроводитися| порушенням психічного здоров'я.

Клінічна картина психічних розладів судинного генезу досить|дуже| різноманітна|всіляка|. Частіше вони мають невротичний рівень, але|та| не виключені психози і деменція. Розвиток і результат|вихід| психічних порушень багато в чому визначаються власне судинним процесом, а також впливом екзогенних і ендогенних чинників|факторів|. Зазвичай,|звично| психічні зміни наростають поволі|повільно|, на початкових етапах хвороби вони носять м'який характер|вдачу|, з|із| неглибоким ураженням|ураженням| психіки, часто самим хворим і його оточенням трактуються як звичайні|звичні| прояви|вияви| старіння. Ці розлади можуть бути суб'єктивно надто |дуже| обтяжливими, болісними, вони погіршують якість життя, але,|та| зазвичай,|звично| не несуть загрози|погрози| пам'яті і розуму. В більшості випадків такі хворі є|з'являються,являються| пацієнтами лікарів|лікарок| загальної|спільної| практики і до психіатра звертаються|обертаються| тільки|лише| при виражених|виказаних,висловлених| порушеннях психіки. Після|потім| перенесених гострих розладів мозкового кровообігу (інсульт) часто розвиваються психотичні| стани і деменція.

Основним і провідним психопатологічним синдромом при судинних порушеннях є|з'являється,являється| психоорганічний. Він характеризується підвищеною стомлюваністю, фізичною і психічною виснажуваністю, емоційною|емоціональною| лабільністю, підвищеною дратівливістю і нетриманням|недержанням| афекту (слабодухістю|легкодухістю|). Хворі пред'являють скарги на головні болі, шум в голові, запаморочення. Відзначається підвищена образливість, ранимість, зниження реактивності на стрес, у зв'язку з чим у|в,біля| хворих спостерігаються часті| емоційні|емоціональні| зриви, депресивні і тривожні реакції на життєві події, зміну звичної обстановки.

Можуть спостерігатися розлади сну. У одних випадках утруднено засинання, в інших — сон стає поверхневим|поверховим,зверхнім|, переривчастим|переривчастим|, з|із| болісними яскравими сновидіннями, з|із| відчуттям неспокою|занепокоєння| і тривоги, неможливістю знову|знову,щойно| заснути.

Погіршення кровопостачання головного мозку унаслідок|внаслідок| склерозу мозкових судин|посудин| поступово призводить|призводить,наводить| до ослаблення|ослабіння| пам'яті і загальної|спільної| загальмованості психічної діяльності. Проте,|однак| не завжди навіть після|потім| обширних|величезних| інсультів спостерігаються виражені|виказані,висловлені| розлади пам'яті. Дуже багато що залежить від зони ішемічного| ураження мозку, тобто місця крововиливу або спазму судин|посудин|. Слабкість пам'яті в цих випадках стстується, у першу чергу.|передусім,насамперед| процесів запам'ятовування і відтворення необхідного, поєднується|сполучається| з|із| порушенням уваги і загальною|спільною| сповільненістю мови|промови| і мислення.

Іноді|інколи| ішемія мозку відбувається|походить| зовні|зовнішньо| безсимптомно, без гострих проявів|виявів| і|із| паралізації, але|та| явними стають психічні порушення. Їх поява і ступінчасте|східчасте| наростання пов'язана з повторними розладами мозкового кровообігу, нерідко|незрідка| «німими», тобто малопомітними. Можуть спостерігатися розлади орієнтування, які, як правило, незначні і стосуються в основному датування подій. Орієнтування в місці і власній особистості|особистості| зберігається тривало. Під час гострих порушень мозкового кровообігу (гіпертонічних криз|, інсультів) відзначається затьмарення|потьмарення| свідомості. До нього відносяться оглушення (з|із| утрудненим сприйняттям оточення) і сплутаністю|спутана|. Їх глибина і тривалість є|з'являються,являються| одним з показників важкості|тягаря| порушення мозкового кровообігу.

Ступінь|міра| вираженості|виказаний,висловлений| сплутаної свідомості|спутаної| коливається|вагається| від легкого, коли хворі дещо загальмовані або метушливі, розгублені, до глибокої. Вона виявляється руховим неспокоєм|занепокоєнням|, збудженням, дезорієнтацією в оточенні, хворі переживають|відчувають| уривчаті|уривчасті| зорові або слухові галюцинації, спостерігається зрушення|зсув| свідомості в область минулого. Затьмарення|потьмарення| свідомості частіше виникають або загострюються|загостряються| у вечірній і нічний час, в період загострення соматичних захворювань і мають схильність до рецидивування|.

До іншого виду виражених|виказаних,висловлених| транзиторних психічних розладів відноситься Корсаковській синдром. При цьому стані спостерігається амнестична дезорієнтація, в якій переважають розлади пам'яті на події сьогодення при збереженні її на події минулого. Хворі не знають, де вони знаходяться|перебувають|, не пізнають|упізнають,взнають,пізнають| оточуючих, зокрема своїх рідних, не можуть знайти свою палату, не пам'ятають, про що вони тільки що говорили. При цьому вони пам'ятають, що відбувалося|походило| до хвороби. Іноді|інколи| у|в,біля| них виникають конфабуляції (помилкові спогади). Під час конфабуляцій| хворі розповідають|розказують| про події, які в дійсності не відбувалися|походили|.

Судинні психози спостерігаються рідко. Вони виявляються у вигляді складних станів, що разом з|поряд з,поряд із| маренням|маячнею| і га|люцинаціями| являють собою афективні розлади і епізоди затьмарення|потьмарення| свідомості.

Деменція при церебральних судинних порушеннях виникає на пізніх стадіях захворювання або після|потім| гострих, особливо повторних, порушень мозкового кровообігу. Причин розвитку недоумства|слабоумства| багато, і не завжди можна з|із| точністю їх визначити. Окрім|крім| судинних порушень недоумство|слабоумство| можуть спровокувати хронічні інфекційні захворювання, порушення функції печінки і кишечника, виражене|виказане,висловлене| зниження слуху|чутки| або зору, обмеження рухливості, депресія, перебування в середовищі|середі|, дуже|занадто| бідному на необхідні стимули. Такі види деменції| мають зворотній перебіг| при умові надання|виявленні| цілеспрямованої медичної і соціальної допомоги.

Старечі деменції. Існує ряд|лава,низка| атрофічних захворювань головного мозку, які призводять|призводять,наводять| до незворотного|незворотного,безповоротного| і вираженого|виказаного,висловленого| недоумства|слабоумства|. Їх об'єднують в клас старечої деменції, куди входять хвороба Альцгеймера і інші хвороби альцгеймерівського| типу. Цей тип деменції властивий старим людям — якщо серед осіб|облич,лиць| 65 років деменція спостерігається у 5% випадків, то у віці 80 років і старше — у|в,біля| кожного четвертого-пятого|.

Хвороба починається поволі з порушень процесів запам'ятовування і короткочасної пам'яті на поточні події. З'являються|появляються| труднощі|скрути| при виконанні звичної роботи, хворий може заблукати в знайомому для нього місці. На початковому етапі разом з|поряд з,поряд із| ослабленням|ослабінням| пам'яті відбуваються|походять| зміни незворотного|незворотні,безповоротні| характеру|вдачі| з|із| втратою індивідуальності, згасанням інтересів, проявом|виявом| в одних випадках нівеляції особистісних рис|меж|, емоційного|емоціонального| огрублення — хворі стають егоїстичними, емоційно|емоціонально| черствими, злобними|злісними|, буркотливими, в інших — спостерігається загострення притаманних раніше характерологічних| особливостей, наприклад, ощадливість переходить в скупість, акуратність — в безглуздий педантизм. Коло|коло| інтересів різко звужується, аж до задоволення інстинктів. Часто такі хворі стають неохайними, скупими, у|в,біля| них розгальмовуються потяги|спричинення|, з'являється|появляється| обжерливість, сексуальна розгальмованість|. Ці зміни тігнуть за собою порушення поведінки в соціумі. Хворі конфліктують з|із| оточуючими, побираються, жебракують|старцюють|, риються в сміттєвих баках, крадуть, можливі сексуальні збочення|перекручення|.

У розгорнутій стадії хвороби характерною є|вдача| дезорієнтація в часі, місці, ситуації і навіть власній особистості.|особистості|. Хворі не розуміють того, що відбувається|походить|, не знають поточного року, числа місяця, дня тижня, забувають події свого життя, нерідко|незрідка| «живуть у минулому», називають себе дівочим прізвищем або вказують|вказують| адресу мешкання у далекому минулому. Вони не пам'ятають свого віку, адреси, не пізнають|упізнають,взнають,пізнають| добре знайомих облич і предметів. Порушення когнітивних функцій супроводжуються|супроводяться| прогресуючими порушеннями мови|промови|, письма, руховими розладами. Спочатку хворі втрачають професійні знання, пізніше втрачають|розгублюють| побутові навички|навички| і навички|навички| самообслуговування, стають неохайні із сечею і калом.

Хворі не в змозі самостійно одягнутися, не можуть користуватися столовими приладами. Поступово вони стають все більш безпорадними, вимагають сторонньої допомоги в одяганні, годуванні, дотриманні гігієни, миття, не ориєнтуються| у власному домі|домі,хаті|, перестають впізнавати|упізнавати,взнавати,пізнавати| рідних. Дуже характерниим є |вдача| симптом — це прагнення збирати речі, зв’яязувати |зв'язати| їх у вузли, «збиратися на роботу або їхати додому». У поведінці при цьому спостерігається метушливість, неспокій|занепокоєння|, особливо в нічний час.

У фіналі захворювання наступає|настає| повний|цілковитий| розпад психіки і різке фізичне виснаження, не дивлячись на|незважаючи на| часто властиву цим хворим ненажерливість. Захворювання тягнеться роками, часто більше десяти|десятеро| років.

На тлі|на фоні| недоумства|слабоумства| і без нього в старості можуть розвиватися психози — деліриозні, галлюцинаторні|, маячневі|маячні|, депресивні. Для маячних|маячних| психозів пізнього віку характерною є |вдача| особлива їх тематика — з|із| ідеями збитку|шкоди|, крадіжки, отруєння, ревнощів. Хворі можуть звинувачувати сусідів або рідних в тому, що вони псують або крадуть їх речі, намагаються|пробують| оволодіти їх квартирою, для чого через отвори в стіні пускають отруйні гази, отруюють|труять| їжу. Вісімдесятирічний старий|старик| може звинувачувати свою дружину|жінку| в зрадах і вживати усіх заходів, щоб вона не могла це робити|чинити|, аж до вбивства.

4.Соціальні аспекти психічних захворювань пізнього віку.

Психічно хворі літнього віку мають потребу в соціальній допомозі через як фізичу їнемічність, так і через психічні порушення. Соціальна допомога може полягати в про|веденні роботи з|із| сім'єю хворого, спряимованою|спрямованою| на усунення конфліктів, досягнення з боку близьких відношення|ставлення|, що підтримує відчуття|почуття| власної гідності|чесноти,достоїнства| літньої людини, запобігання хворим чинникам|факторам|, що дезадаптують, наприклад приїзду на шкільні канікули галасливих|шумливих,шумних| внуків|онуків|, які повністю дезорганізовуватимуть звичний ритм життя. Деяким хворим можна допомогти досягти незалежності в самообслуговуванні, у відновленні втрачених навиків|навичок| при веденні домашнього|хатнього| господарства, в соціальних контактах.

Важче інвалідизованим| хворим потрібна допомога у веденні домашнього|хатнього| господарства, придбанні|надбанні| життєво необхідних речей. Може виявитися корисною поведінкова терапія, призначена для усунення розладів прийому пищи, нетримання сечі, дезорієнтації у просторі та часі, тренування когнітивних функцій. Для допомоги по догляду|догляду| за дементним| хворим необхідно залучати|приваблювати,залучати,притягати| членів сім'ї, навчати|виучувати| їх правильній поведінці з|із| хворим, обговорювати з|із| ними виникаючі проблеми, давати поради щодо|відносно| госпіталізації і різних форм соціальної підтримки.

Прояви|вияви| психічної хвороби у|в,біля| людей похилого віку важкі|тяжкі| не тільки|не лише| для самих хворих, але і складають велику життєву проблему для родичів. У перші роки хвороби, поки|доки| хворі ще зберігають відносну самостійність, для родичів дуже обтяжливим є спостерігати і переживати зміни, що відбуваються|походять|, в їх характері|вдачі| з|із| наростанням егоцентризму, зачерствіння|, апатії, з|із| втратою здатності до діяльності, правильної оцінки зовнішніх і сімейних|родинних| подій. Часто викликає|спричиняє| роздратування повторення хворими одних і тих же питань, забування теми розмови, необхідність перевіряти дії хворих, що втратили навички|навички| поводження з побутовими приладами, і т.ін.

На віддаленіших стадіях хвороби все важче стає тягар фізичного догляду за цими людьми, які нерідко|незрідка| наполегливо чинять опір при митті, одяганні. Особливо це важко|тяжко| для подружжя того ж самого похилого віку, далеко не завжди фізично міцних і здорових. Відомо, що найбільш ретельний доглядд|догляд| забезпечують дочки хворих або невістки, але і для них, що ще не досягли пенсійного віку, постає проблема скорочення робочого часу або передчасного залишення роботи з витікаючими звідси наслідками матеріального і психологічного плану. Багаторічне|багатолітнє| проживання поряд з|поряд із| хворими, страждаючими недоумством|слабоумством|, завдає шкоди і нервово-психічному здоров'ю осіб|облич,лиць|, що залишаються за ними, викликаючи|спричиняючи| стресові реакції і пригнічений настрій з|із| почуттям|почуттям| безвихідності і безпорадності у прагненні допомогти своєму родичеві. Загальновідомою є проблема моральної змістуі, що стосується прийняття|прийняття,приймання| рішення про поміщення|помешкання| хворих родичів в інтернат, особливо якщо йдеться про батьків.

Тому в ситуації з|із| дементними| хворими допомога лікарів|лікарок| і медичного персоналу необхідна не тільки|не лише| самим пацієнтам, але і особам|обличчям,лицям|, що проживають з|із| ними і здійснюють за ними догляд|догляд|.

За відсутності у|в,біля| хворих близьких родичів, які можуть допомогти соціальним працівникам у догляді|догляді| за хворим, необхідний пошук добровільних помічників або оформлення хворих до спеціалізованих установ. Поведінкова психотерапія для хворих з|із| церебральною недостатністю набуває все більшого значення. Вона допомагає зберегти у|в,біля| хворих здатність|здібність| поводитися адекватно. Для цього під час занять необхідно стимулювати елементарні можливості|спроможності| навчальної активності|виучуваної|, вирівнювання дефіцитів. Крім того, з|із| успіхом використовуються когнітивні психотерапевтичні методи. При знаходженні літніх людей в стаціонарних установах особливого значення набуває терапія навколишнім середовищем. У установі організаційні структури і процеси взаємодії| співробітників з|із| літніми людьми повинні бути побудовані|споруджені| таким чином і так відрегульовані, щоб одночасно виявити психічну дезинтеграцію і активізувати хворого, допомогти йому мобілізувати психологічні і фізичні ресурси, щоб подолати|здолати| психічну недугу.

Питання для самоконтролю

1 Охарактеризуйте особливості психічного здоров'я осіб|облич,лиць| літнього і старечого віку.

2. Які клінічні прояви|вияви| функціональних психозів пізнього віку?

3. Які психічні розлади спостерігаються при судинних захворюваннях головного мозку?

4. B чому особливості соціальної адаптації хворих із|із| старечою деменцією?

Тема 7. Організація соціальної допомоги психічно хворим.

Розвиток в Україні соціальної допомоги і реабілітації психічно хворим.

Зарубіжний досвід соціальної допомоги психічно хворим. Основні організаційні моделі соціальної допомоги.

Тема 8.Соціальна допомога в системі охорони психічного здоров’я.

Концепція розвитку соціальної допомоги психічно хворим. Принципи забезпечення соціальної допомоги психічно хворим.

Тема 9. Організація соціальної допомоги психічно хворим в структурі закладів психіатричної служби.

Психіатричні лікарні. Денний стаціонар і стаціонар та напівстаціонар на дому. Амбулаторні форми лікування психічно хворих та лікувально-трудові майстерні.

Тема 10. Соціальна реабілітація психічно хворих.

1.Основні категорії і поняття.

2. Медична реабілітація.

3 Соціально - психологічна і педагогічна реабілітація..

4.Соціально - побутова, соціально - середовищна та професійна реабілітація.