59. Комунальний кредит у зарубіжних країнах

Муніципальний (комунальний) кредит — це система відносин між двома юридичними особами з поворотної, платної і строкової передачі фінансових ресурсів, одна з яких — орган місцевого самоврядування [19, с. 201]. Комунальний кредит має такі основні форми:облігаційні позики; безоблігаційні позики; комунальний банківський кредит; комерційний комунальний банківський кредит; комунальний кредит державних банків; взаємний комунальний кредит.

Комунальний кредит як форма участі місцевих органів самоврядування у фінансово-кредитних відносинах має перспективи розвитку в Україні. Участь місцевих органів влади у кредитних відносинам поширена в більшості зарубіжних країн.

В деяких країнах — Данії, Фінляндії, Німеччині, Італії, Нідерландах, Португалії, Швеції, Швейцарії — доступ органів місцевого самоврядування до ринку позичкового капіталу вільний і не обмежується державою. В інших країнах цей доступ можливий за умови дозволів держави (в Австрії, Бельгії, Великобританії, Греції, Ірландії, Норвегії, Іспанії). У законодавстві практично всіх зарубіжних країн міститься вимога про спрямування запозичених фінансових ресурсів виключно на інвестиції. За рахунок позичок в європейських країнах формується, як правило, 10–15% доходів місцевих бюджетів. Найвищий показник у Сан-Марино, він становить 69%, у Нідерландах — 19, у Бельгії — 13, на Кіпрі — 12, у Чехії — 11, в Іспанії, Франції — 10% муніципальних доходів

У Росії найбільшого розвитку програми муніципальних боргових запозичень на фондовому ринку набрали в Москві і Санкт-Петербурзі. Основою такої програми в Москві є Концепція управління муніципальним боргом та використання позикових коштів у міському бюджеті .Цю стратегію реалізовано у вигляді цілісної інвестиційно-позикової системи, в рамках якої всі операції із залучення, обслуговування та погашення боргових зобов’язань міста здійснюються єдиним позичальником. Його функції щодо формування і контролю фінансових потоків виконує спеціалізований орган виконавчої влади — Комітет державних запозичень міста Москви. Для організації та забезпечення ефективного функціонування інфраструктури інвестиційно-позикової системи, а також вирішення технологічних завдань у рамках управління державним боргом міста створено спеціалізоване державне унітарне підприємство “Мосфинагентство”, яке не має на ринку власних інтересів і організаційно-правова форма якого дає змогу Уряду Москви здійснювати повний контроль за його діяльністю.

.

60. Державна регіональна політика України і місцеві фінанси

Державна регіональна фінансова політика – це складова державної регіональної економічної політики.

Державна регіональна фінансова політика - це сис­тема заходів, що здійснюються центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу й використання фінансових ресурсів у регіонах та в інших ад­міністративно-територіальних одиницях.

Головним елементом у системі заходів державної ре­гіональної фінансової політики є систематичне надання центральною владою допомоги владним органам тих те­риторій, котрі не мають достатніх ресурсів для виконання по­кладених на них функцій.

Цілі державної регіональної фінансової політики:

• зближення рівнів соціально-економічного розвитку окремих регіонів;

• надання фінансової допомоги територіям, які не ма­ють достатніх ресурсів для виконання покладених на них функцій і обов'язків;

• створення умов для надання громадських послуг за єдиними стандартами на всій території країни;

• подолання відставання в розвитку соціально-культурної сфери та соціальної Інфраструктури в ма­лих містах, селах і селищах;

• забезпечення комплексного економічного й соціально­го розвитку територіальних одиниць:

• зменшення й подолання диспропорцій територіально­го розміщення виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенне й екологічно не­безпечних виробництв в окремих регіонах;

• реструктуризація економічної та соціальної сфери депресивних територій і регіонів першої хвилі індустріалізації;

• створення умов для ефективного й раціонального використання природних і ресурсних можливостей територій;

розширення можливостей використання територіальних факторів економічного зростання на основі фінансової автономії місцевої влади, її ініціативи та підпри­ємливості, зміцнення фінансових основ місцевого са­моврядування як інституту суспільного розвитку і саморегуляції;

• створення умов для розвитку міжкомунального і між­регіонального співробітництва як фактора підвищенняділової активності в країні.