37. Диференціація доходів і необхідність їх перерозподілу. Крива Лоренца та коефіцієнт Джіні
Доходи учасників ринкової економіки розподіляються за факторами виробництва (земля, праця, капітал, здібності до підприємництва). У ринковій економіці вважається нормальним і припустимим будь-який доход, який отримується в результаті участі у вільній конкуренції на ринках товарів і послуг, капіталів і робочої сили. Тут визначаються і високі доходи тих, хто має успіхи у підприємницькій діяльності, і низькі доходи тих, хто зазнав у ній невдачі. Причому низький доход може бути наслідком недостатніх трудових зусиль тих чи інших підприємців, працівників найманої праці, а також результатом змін кон'юнктури ринку. Основними каналами доходів населення є:
ü трудові доходи робітників (заробітна плата, премія і т.д.);
ü доходи від підприємництва (прибуток);
ü доходи від власності (рента, відсотки і т.д.);
ü доходи від індивідуальної трудової діяльності;
ü інші надходження (спадщина, аліменти, гонорар).
Отже, під доходами населення розуміємо суму грошових засобів і матеріальних благ, які отримані або створені громадянами за певний проміжок часу. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від рівня доходів. Їх можна поділити на грошові і натуральні доходи.
Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію. Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца (рис. 4), при побудові якої по осі абсцис відкладена кількість сімей (в відсотках від загального їх числа), а на осі ординат - їх дохід (у відсотках).
На стадії виробництва розподіл національного доходу проявляється в тому, що створюється необхідний і додатковий продукт, котрий розпадається на первинні доходи – це доходи які підкреслюють, що суб’єкти, які їх одержують беруть безпосередню участь у створенні національного доходу. На стадії обліку відбувається утворення вторинних доходів – це пенсії, стипендії, допомоги різного виду. На стадії споживання розподіл національного доходу відбувається між споживачами благ та послуг.
Перерозподіл національного доходу відбувається офіційними і не офіційними командами.
Національний дохід утворює два фонди:
- фонд споживання;
- фонд нагромадження.
Фонд споживання – це частина національного доходу, яку в вигляді особистих доходів громадян використовують для задоволення їх споживчих потреб.
Фонд нагромадження – це частина національної
о доходу, яка у вигляді капіталовкладень використовується для розширення виробництва.
Нагромадження поділяють на виробничу і невиробничу.
Виробнича – використовується для будівництва підприємств та купівлю засобів праці.
Невиробнича – використовується для будівництва житлових будинків, закладів освіти, охорони здоров’я, культури.
В умовах ринкових відносин розподіл національного доходу відбувався за рахунок створення, розподілу та використання грошових доходів та накопичень. До числа таких доходів відносяться, перш за все, державні доходи, доходи підприємств та об’єднань, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, а також доходи населення. Значна частина національного доходу поступає в бюджет шляхом прямого перерозподілу – оподаткування державних, приватних та комерційних підприємств. Розподіл частини національного доходу через державний бюджет обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для розширеного відтворення та задоволення інших сукупних потреб суспільства, шляхом перерозподілу коштів між галузями виробничої та невиробничої сфер життєдіяльності суспільства, а також між економічними районами країни.
Перерозподіл національного доходу між галузями, об’єднаннями, фірмами через державний бюджет обумовлено головним чином необхідністю передачі частини чистого доходу із однієї галузі суспільного виробництва в іншу у відповідності з планами економічного та соціального розвитку країни, з програмами радикальних економічних перетворень суспільства, для проведення перебудови структури суспільного виробництва і т.д.
Такий перерозподіл в значній мірі визваний різним рівнем технічного оснащення, нерівномірністю розміщення та виявлення нових природних багатств, діючою системою ціноутворення і тим, що при переході до ринкових відносин необхідна підтримка із сторони держави перспективних галузей виробництва. Перерозподіл національного доходу, як між галузями так і в середині галузей здійснюється за рахунок державних інвестицій та пріоритетного фінансування окремих видів виробництв, високих технологій, інноваційних процесів. Важливим направленням перерозподілу національного доходу є виділення частини коштів на розвиток невиробничої сфери. В умовах ринкових відносин це перш за все стосується підтримки державою таких сфер життєдіяльності суспільства, як освіта, здоров’я, наука та культура.
«Крива Лоренца» - це метод графічного зображення рівня концентрації явища. Для її побудови на обидві осі координат наносять відсоткову масштабну шкалу (від 0 до 100%). Для точок кривої абсцисами служать одиниці сукупності, а ординатами - значення ознаки. Рівномірний розподіл ознаки буде представлено в такому випадку діагоналлю, званої «лінією рівномірного розподілу», а нерівномірне - «лінією Лоренца», відхилення якої від діагоналі і характеризує ступінь нерівномірності .
Таким чином, якщо прийняти величину доходу і чисельність населення за 100%, то пряма ОА покаже абсолютно рівномірний розподіл сукупного доходу між всіма групами населення. Однак реальний розподіл завжди буде характеризуватися відхиленням від цієї прямої. Абсолютно нерівномірний розподіл співпало б з осями координат. Але оскільки «надбідних» і «надбагаті» завжди становлять незначну частину ринкового суспільства, то перед нами буде деяка крива («крива Лоренца»), відхилення якої від діагоналі наочно покаже ступінь нерівномірного розподілу доходів.
Для розрахунку конкретного рівня нерівності в розподілі доходів поступають таким чином. Площа, утворену лініями рівномірного і нерівномірного розподілу доходів (вона на графіку заштрихована), відносять до площі трикутника ОАВ. Отриманий результат і є «коефіцієнт Джині».
Коефіцієнт Джині — показник нерівності розподілу деякої величини, що приймає значення між 0 і 1, де 0 означає абсолютну рівність (величина приймає лише одне значення), а 1 позначає повну нерівність. Найбільш відомим коефіцієнт є як міра нерівності доходів домогосподарств деякої країни чи регіону. Коефіцієнт Джині для доходів домогосподарств є найбільш популярним показником економічної нерівності в країні.