- •Тема 1. Кримінологія як наука, її історія і сучасний стан
- •Тема 2. Методика кримінологічних досліджень
- •Тема 3. Злочинність
- •Тема 4. Причини і умови,
- •Тема 5. Особистість злочинця
- •Тема 6. Причини і умови конкретного злочину
- •Тема 7. Протидія злочинності
- •Тема 8. Міжнародне співробітництво
- •2.Зелинский а.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков, 1996.
- •Тема 9. Організована і професійна злочинність
- •Тема 10. Корислива злочинність і протидія їй
- •Тема 11. Насильницька злочинність
- •Тема 12. Злочини, що вчиняються з необережності
- •Тема 13. Злочинність неповнолітніх
- •Тема 14. Злочини, пов’язані з наркотизмом
- •II. Корисливі і корисливо-насильницькі злочини :
Тема 8. Міжнародне співробітництво
У ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ
ПЛАН
1. Основні напрямки і форми міжнародного співробітництва у протидії
злочинності.
2. Міжнародні договори як правова основа співробітництва у протидії
злочинності.
3. Співробітництво держав у протидії злочинності в рамках 00Н.
4. Міжнародна організація кримінальної поліції "Інтерпол".
ЛІТЕРАТУРА:
1. Криминология: Учебник. Под ред. Лихолоба и Филонова. – Киев, 1997.
2. Шнайдер Г.И. Криминология. – М., 1994.
22
Питання 1. Основні напрямки і форми
співробітництва у протидії
злочинності
Злочинність не обмежується національними кордонами. Розширення свободи пересування
громадян в умовах зростання останнім часом взаємозв'язків між державами Європи і всього світу –
використовується злочинцями все активніше для злочинних цілей. Тому актуально і гостро постає
питання про об'єднання зусиль усіх країн з метою протидії злочинності. Виникнення міжнародних
злочинних організацій загрожує самому існуванню міжнародного правопорядку.
В силу необхідності протидії міжнародним злочинам держави вступають у багатосторонні
міжнародні угоди, які визначають взаємні права і обов'язки учасників відносно протидії
злочинності. Усі визнані на сьогодні міжнародні злочини можна поділити на кілька груп:
І група – злочини, котрі спричиняють шкоду мирному співробітництву і нормальному
здійсненню міжнародних державних відносин. До них відносяться: тероризм, найманство, угон
повітряних суден, незаконні радіопередачі.
II група – злочини, котрі наносять шкоду міжнародному економічному і соціально-
культурному розвитку. Це "викрадення творів мистецтва” конрабанда, поширення і торгівля
наркотиками, підробка грошей і цінних паперів, а також нелегальна еміграція.
ПІ група – злочини, котрі наносять шкоду особі, власності чи моральним цінностям. Це
захват заложників, торгівля людьми, поширення порнографії, піратство.
IV група – злочини усі інші. Наприклад, зіткнення суден у морі, не надання допомоги у морі,
злочини, вчинені на борту повітряного судна.
Взаємодопомога держав у протидії злочинності здійснюється у таких
організованих формах:
1) двостороннього і багатостороннього співробітництва держав у боротьбі із
злочинністю на основі угод по боротьбі із окремими видами злочинів і угод про надання правової
допомоги по кримінальним справам;
2) використання міжнародних організацій, 00Н та інших.
Питання 2. Міжнародні договори як правова основа співробітництва у
злочинності.
протидії
Особливе місце займають багатосторонні угоди стосовно боротьби з міжнародними
злочинами. Основними цілями співробітництва країн згідно з положеннями цих конвенцій, є
запобігання, припинення і покарання злочинців. Здійснюючи співробітництво на основі цих
конвенцій, держави вирішують безпосередньо наступні завдання:
1) визначається особлива небезпечність відповідних діянь, що посягають на
міжнародний і національний порядок;
2) здійснюються узгодження кваліфікацій злочинних діянь, і таким чином, визначається
об'єкт і об'єктивна сторона, а також суб'єкти цих злочинів. Суб'єктивна сторона, як правило, не
визначається, бо це віднесено до національного кримінального законодавства країн-учасниць;
3) конвенції містять норми по встановленню юрисдикції держав над злочинами і
злочинцями;
4) положення конвенцій містять безпосередні зобов'язання країн по координації засобів
діяльності по запобіганню і припиненню міжнародних злочинів;
Сторінка 22 з 39
Київський університет права НАН України - Кримінологія
5) конвенції містять норми про надання широкої правової допомоги у справах,
які виникають у зв'язку з вчиненням міжнародних
До таких конвенцій, зокрема, належать:
23
злочинів.
1. Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків, прийнята 1929 року
(Україна учасниця з 1932 р., ст.79 КК України).
2. Нью-Йоркська конвенція по боротьбі з торгівлею людьми і експлуатацією проституції
третіми особами 1950 р.
3. Женевська конвенція по припиненню поширення порнографічних видань і торгівлі ними
від 1923 р.
4. Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 року.
5. Конвенція про психотропні речовини 1971 року.
6. Конвенція 00Н по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних
речовин 1988 року.
7. Гаагська конвенція по боротьбі з незаконним захватом повітряних суден, 1970 року.
8. Монреальська конвенція по боротьбі з незаконними актами, спрямованими проти безпеки
цивільної авіації 1971 року (ст.2171КК угон повітряних суден).
9. Конвенція про попередження і покарання за злочини проти осіб, які користуються
міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних осіб (в КК України – ст.59).
Україна є учасницею усіх цих конвенцій.
На сьогодні Україною підписані і діють угоди про співробітництво МВС України з МВС
Угорщини, Румунії, Латвії, Литви, Естонії, Польщі та інших країн (усього більше ЗО держав). СНД
окремо – Конвенція 1994 року по цивільних, кримінальних і сімейних справах.
Питання 3. Співробітництво держав у протидії злочинності в рамках 00Н
Одним із напрямків співробітництва між державами у рамках 00Н є обмін досвідом у сфері
попередження злочинності, боротьби з нею і сприяння гуманному поводженню з
правопорушниками. В основному діяльність в цих питаннях здійснюється під егідою Генеральної
Асамблеї та Економічної і Соціальної Ради. Відповідно до статуту 00Н Генеральна Асамблея
розглядає доповіді Генерального Секретаря 00Н, в які включені найважливіші проблеми
міжнародного співробітництва по попередженню злочинності, боротьби з нею і поводженню з
правопорушниками.
Економічна і Соціальна Рада забезпечує діяльність 00Н по боротьбі з злочинністю і
міжнародними злочинами. Рада визначає стратегію і тактику міжнародного співробітництва і
діяльності 00Н в цій сфері: приймає рішення про створення відповідних міжнародних органів,
визначає їх статус, регламент, напрямки діяльності, скликає сесії і конференції, схвалює довго,
середньо та короткострокові програми діяльності 00Н в боротьбі із злочинністю, готує для
Генеральної Асамблеї рекомендації, проекти міжнародних угод з конкретних питань і таке інше.
Економічна і Соціальна Рада складається із численних комісій, що
спеціалізуються по конкретним напрямкам боротьби із злочинністю, та науково-дослідних установ.
Питання 4. Міжнародна організація кримінальної поліції “Інтерпол"
Сьогодні у системі міжнародних юридичних зв'язків функціонують різного профілю і
призначення об'єднання поліцейських систем, установ і працівників: Міжнародна поліцейська
асоціація та інші.
Особливе місце серед них займає Міжнародна організація кримінальної поліції, що має назву
Інтерпол. Це найбільш представницька і ефективна міжнародна поліцейська служба. Україна
була прийнята в організацію "Інтерпол" на 61 сесії її Генеральної Асамблеї в листопаді 1992 року.
Кількість країн-членів Інтерполу досягла 169.
У відповідності із ст.2 Статуту, цілями Інтерполу є:
а) забезпечити і розвивати взаємне співробітництво усіх органів (установ) кримінальної
поліції в рамках існуючого законодавства країн в дусі Загальної декларації прав людини;
б) утворювати і розвивати установи, які можуть успішно сприяти попередженню і
кримінально-правовій боротьбі з загальною злочинністю (крім політичної).
Інтерпол організує співробітництво у боротьбі перш за все зі всіма міжнародними
злочинами, а також зі звичайними злочинами, які мають міжнародний характер (вбивства,
викрадення людей, фальшивомонетництво, наркозлочини, захват заложників, угон літаків,
комп'ютерна злочинність, тероризм, викрадення дорогих автомобілів і т. і.).
Організаційна побудова Інтерполу. Вищим пленарним органом є Генеральна Асамблея.
Вищим адміністративним органом є Виконавчий комітет. Постійно діючий робочий апарат –
Сторінка 23 з 39
Київський університет права НАН України - Кримінологія
24
Генеральний секретаріат на чолі з Генеральним секретарем. Центральне управління
(штаб-квартира) Інтерполу розміщена на даний час у Ліоні (Франція). Серед 4-х відділів
Генерального секретаріату: 1) адміністративного; 2) поліцейського; 3) науково-дослідного; 4)
технічного забезпечення – головним є поліцейський відділ, у якому накопичується і піддається
аналізу уся інформація по злочинам, які вчинені або готуються.
Поліцейський відділ складається з 3-х підвідділів, які займаються відповідно:
1) злочинами проти особи, власності і міжнародним тероризмом;
2) фальшивомонетництвом, економічними і фінансовими злочинами;
3) боротьбою з незаконним поширенням наркотиків. Крім цього у склад відділу входить
особлива група по боротьбі з організованою злочинністю.
Характерною особливістю діяльності Інтерполу є утворення спеціальних органів –
Національних центральних бюро, які діють в межах поліцейських структур держав-учасниць і
одночасно є структурними одиницями Інтерполу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 25 березня 1993 року в МВС України
також утворений спеціальний підрозділ – Центральне Національне Бюро Інтерполу.
Кожне Центральне Національне Бюро збирає у своїй країні інформацію про злочини
міжнародного характеру, за дорученням Інтерполу вони передають поліцейським органам своєї
країни накази про розшук, затримання та арешт злочинців, а також приймають і пересилають в
Інтерпол просьбу своїх країн про розшук і затримання злочинців, що переховуються. Вони також
сприяють запровадженню у життя в своїх країнах рішень і рекомендацій керівних органів
Інтерполу.
Сторінка 24 з 39
Київський університет права НАН України - Кримінологія
