Тема 8. Міжнародне співробітництво

У ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ

ПЛАН

1. Основні напрямки і форми міжнародного співробітництва у протидії

злочинності.

2. Міжнародні договори як правова основа співробітництва у протидії

злочинності.

3. Співробітництво держав у протидії злочинності в рамках 00Н.

4. Міжнародна організація кримінальної поліції "Інтерпол".

ЛІТЕРАТУРА:

1. Криминология: Учебник. Под ред. Лихолоба и Филонова. – Киев, 1997.

2. Шнайдер Г.И. Криминология. – М., 1994.

22

Питання 1. Основні напрямки і форми

співробітництва у протидії

злочинності

Злочинність не обмежується національними кордонами. Розширення свободи пересування

громадян в умовах зростання останнім часом взаємозв'язків між державами Європи і всього світу –

використовується злочинцями все активніше для злочинних цілей. Тому актуально і гостро постає

питання про об'єднання зусиль усіх країн з метою протидії злочинності. Виникнення міжнародних

злочинних організацій загрожує самому існуванню міжнародного правопорядку.

В силу необхідності протидії міжнародним злочинам держави вступають у багатосторонні

міжнародні угоди, які визначають взаємні права і обов'язки учасників відносно протидії

злочинності. Усі визнані на сьогодні міжнародні злочини можна поділити на кілька груп:

І група – злочини, котрі спричиняють шкоду мирному співробітництву і нормальному

здійсненню міжнародних державних відносин. До них відносяться: тероризм, найманство, угон

повітряних суден, незаконні радіопередачі.

II група – злочини, котрі наносять шкоду міжнародному економічному і соціально-

культурному розвитку. Це "викрадення творів мистецтва” конрабанда, поширення і торгівля

наркотиками, підробка грошей і цінних паперів, а також нелегальна еміграція.

ПІ група – злочини, котрі наносять шкоду особі, власності чи моральним цінностям. Це

захват заложників, торгівля людьми, поширення порнографії, піратство.

IV група – злочини усі інші. Наприклад, зіткнення суден у морі, не надання допомоги у морі,

злочини, вчинені на борту повітряного судна.

Взаємодопомога держав у протидії злочинності здійснюється у таких

організованих формах:

1) двостороннього і багатостороннього співробітництва держав у боротьбі із

злочинністю на основі угод по боротьбі із окремими видами злочинів і угод про надання правової

допомоги по кримінальним справам;

2) використання міжнародних організацій, 00Н та інших.

Питання 2. Міжнародні договори як правова основа співробітництва у

злочинності.

протидії

Особливе місце займають багатосторонні угоди стосовно боротьби з міжнародними

злочинами. Основними цілями співробітництва країн згідно з положеннями цих конвенцій, є

запобігання, припинення і покарання злочинців. Здійснюючи співробітництво на основі цих

конвенцій, держави вирішують безпосередньо наступні завдання:

1) визначається особлива небезпечність відповідних діянь, що посягають на

міжнародний і національний порядок;

2) здійснюються узгодження кваліфікацій злочинних діянь, і таким чином, визначається

об'єкт і об'єктивна сторона, а також суб'єкти цих злочинів. Суб'єктивна сторона, як правило, не

визначається, бо це віднесено до національного кримінального законодавства країн-учасниць;

3) конвенції містять норми по встановленню юрисдикції держав над злочинами і

злочинцями;

4) положення конвенцій містять безпосередні зобов'язання країн по координації засобів

діяльності по запобіганню і припиненню міжнародних злочинів;

Сторінка 22 з 39

Київський університет права НАН України - Кримінологія

5) конвенції містять норми про надання широкої правової допомоги у справах,

які виникають у зв'язку з вчиненням міжнародних

До таких конвенцій, зокрема, належать:

23

злочинів.

1. Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків, прийнята 1929 року

(Україна учасниця з 1932 р., ст.79 КК України).

2. Нью-Йоркська конвенція по боротьбі з торгівлею людьми і експлуатацією проституції

третіми особами 1950 р.

3. Женевська конвенція по припиненню поширення порнографічних видань і торгівлі ними

від 1923 р.

4. Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 року.

5. Конвенція про психотропні речовини 1971 року.

6. Конвенція 00Н по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних

речовин 1988 року.

7. Гаагська конвенція по боротьбі з незаконним захватом повітряних суден, 1970 року.

8. Монреальська конвенція по боротьбі з незаконними актами, спрямованими проти безпеки

цивільної авіації 1971 року (ст.2171КК угон повітряних суден).

9. Конвенція про попередження і покарання за злочини проти осіб, які користуються

міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних осіб (в КК України – ст.59).

Україна є учасницею усіх цих конвенцій.

На сьогодні Україною підписані і діють угоди про співробітництво МВС України з МВС

Угорщини, Румунії, Латвії, Литви, Естонії, Польщі та інших країн (усього більше ЗО держав). СНД

окремо – Конвенція 1994 року по цивільних, кримінальних і сімейних справах.

Питання 3. Співробітництво держав у протидії злочинності в рамках 00Н

Одним із напрямків співробітництва між державами у рамках 00Н є обмін досвідом у сфері

попередження злочинності, боротьби з нею і сприяння гуманному поводженню з

правопорушниками. В основному діяльність в цих питаннях здійснюється під егідою Генеральної

Асамблеї та Економічної і Соціальної Ради. Відповідно до статуту 00Н Генеральна Асамблея

розглядає доповіді Генерального Секретаря 00Н, в які включені найважливіші проблеми

міжнародного співробітництва по попередженню злочинності, боротьби з нею і поводженню з

правопорушниками.

Економічна і Соціальна Рада забезпечує діяльність 00Н по боротьбі з злочинністю і

міжнародними злочинами. Рада визначає стратегію і тактику міжнародного співробітництва і

діяльності 00Н в цій сфері: приймає рішення про створення відповідних міжнародних органів,

визначає їх статус, регламент, напрямки діяльності, скликає сесії і конференції, схвалює довго,

середньо та короткострокові програми діяльності 00Н в боротьбі із злочинністю, готує для

Генеральної Асамблеї рекомендації, проекти міжнародних угод з конкретних питань і таке інше.

Економічна і Соціальна Рада складається із численних комісій, що

спеціалізуються по конкретним напрямкам боротьби із злочинністю, та науково-дослідних установ.

Питання 4. Міжнародна організація кримінальної поліції “Інтерпол"

Сьогодні у системі міжнародних юридичних зв'язків функціонують різного профілю і

призначення об'єднання поліцейських систем, установ і працівників: Міжнародна поліцейська

асоціація та інші.

Особливе місце серед них займає Міжнародна організація кримінальної поліції, що має назву

Інтерпол. Це найбільш представницька і ефективна міжнародна поліцейська служба. Україна

була прийнята в організацію "Інтерпол" на 61 сесії її Генеральної Асамблеї в листопаді 1992 року.

Кількість країн-членів Інтерполу досягла 169.

У відповідності із ст.2 Статуту, цілями Інтерполу є:

а) забезпечити і розвивати взаємне співробітництво усіх органів (установ) кримінальної

поліції в рамках існуючого законодавства країн в дусі Загальної декларації прав людини;

б) утворювати і розвивати установи, які можуть успішно сприяти попередженню і

кримінально-правовій боротьбі з загальною злочинністю (крім політичної).

Інтерпол організує співробітництво у боротьбі перш за все зі всіма міжнародними

злочинами, а також зі звичайними злочинами, які мають міжнародний характер (вбивства,

викрадення людей, фальшивомонетництво, наркозлочини, захват заложників, угон літаків,

комп'ютерна злочинність, тероризм, викрадення дорогих автомобілів і т. і.).

Організаційна побудова Інтерполу. Вищим пленарним органом є Генеральна Асамблея.

Вищим адміністративним органом є Виконавчий комітет. Постійно діючий робочий апарат –

Сторінка 23 з 39

Київський університет права НАН України - Кримінологія

24

Генеральний секретаріат на чолі з Генеральним секретарем. Центральне управління

(штаб-квартира) Інтерполу розміщена на даний час у Ліоні (Франція). Серед 4-х відділів

Генерального секретаріату: 1) адміністративного; 2) поліцейського; 3) науково-дослідного; 4)

технічного забезпечення – головним є поліцейський відділ, у якому накопичується і піддається

аналізу уся інформація по злочинам, які вчинені або готуються.

Поліцейський відділ складається з 3-х підвідділів, які займаються відповідно:

1) злочинами проти особи, власності і міжнародним тероризмом;

2) фальшивомонетництвом, економічними і фінансовими злочинами;

3) боротьбою з незаконним поширенням наркотиків. Крім цього у склад відділу входить

особлива група по боротьбі з організованою злочинністю.

Характерною особливістю діяльності Інтерполу є утворення спеціальних органів –

Національних центральних бюро, які діють в межах поліцейських структур держав-учасниць і

одночасно є структурними одиницями Інтерполу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 25 березня 1993 року в МВС України

також утворений спеціальний підрозділ – Центральне Національне Бюро Інтерполу.

Кожне Центральне Національне Бюро збирає у своїй країні інформацію про злочини

міжнародного характеру, за дорученням Інтерполу вони передають поліцейським органам своєї

країни накази про розшук, затримання та арешт злочинців, а також приймають і пересилають в

Інтерпол просьбу своїх країн про розшук і затримання злочинців, що переховуються. Вони також

сприяють запровадженню у життя в своїх країнах рішень і рекомендацій керівних органів

Інтерполу.

Сторінка 24 з 39

Київський університет права НАН України - Кримінологія