§ 25. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників

І. Присвійні прикметники

Присвійні прикметники означають належність предмета особі. Вони утворюються від назв осіб за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): батьків, сестрин, Коваленків, Сергіїв, Софіїн.

В українській мові належність особі може позначатися не тільки присвійними прикметниками, а й іменниками у родовому відмінку, наприклад: братова квартира — квартира брата, Іванів "Моск­вич'" — "Москвич" Івана, Марусина донька — донька Марусі. Наве­дені словосполучення кваліфікуються як синтаксичні синоніми, але стилістично вони не рівноцінні. У науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях можливі лише конструкції з родовим на­лежності. Присвійні прикметники побутують переважно у фольк­лорі, розмовному та художньому мовленні, як-от: Текла річечка через батьків двір. Через батьків двір та й на поговір (нар. пісня); Сотників кінь летів у напрямі Батурина (Б. Лепкий); В кухні дружина коопера- торова кінчала останні господарські справи перед тим, як іти на по­саду (В. Підмогильний).

Просторічне забарвлення мають сполучення двох присвійних прикметників, а також поєднання присвійного прикметника і родо­вого належності: Бачу, тут лежить бабин Марусин одяг і твій ле­жить (Є. Гуцало); І він вийняв з книги портрет Тарасів Шевченків та й його почепив, поруч з Оуеном, у рямцях за склом (Б. Грінченко); тітки Ольжина скриня, у дядька Михайловій майстерні і под.

ІІ. Присвійно-відносні прикметники

До цього розряду належать прикметники, утворювані від назв осіб за допомогою суфіксів -ськ-, -ач, -ий, а також від назв тварин, птахів за допомогою суфіксів -ин (-їн), -ов (-ев), -ач та нульового (з безпосереднім приєднанням прикметникових закінчень до твірної основи). Присвійно-відносні прикметники означають групову на­лежність і властивість предмета за зв'язком з особою або твариною, а отже, поєднують у семантиці посесивну і відносну ознаку, наприк­лад: студентський гуртожиток (гуртожиток для студентів), студен­тський фестиваль (фестиваль студентів), студентський загін (загін, який складається зі студентів); бджолина сім'я (сім'я бджіл), бджоли­ний мед (мед, зібраний бджолами); кроляча клітка (клітка для кро­лів), кроляча шапка (шапка з кролячого хутра); норковий розплідник (розплідник для вирощення норки), норковий комір (комір із норко­вого хутра).

Прикметники із суфіксами -яч та нульовим можуть означати на­лежність одній тварині (при поєднанні з назвою частини тіла): вовчий хвіст, заяча лапа, коняча голова. Індивідуальну належність виража­ють у деяких випадках і прикметники із суфіксом -ськ-: Мотря впи­валася запахом квіток серед зими і п'яніла від гетьманських слів (Б. Лепкий); Поштар сватачів до тебе хоче прислати та прийшов дізнатися, що ти на се скажеш. Ми вже дали свою згоду — будь і ти розумна, ґаздинею поштарською станеш! (О. Маркуш).

Присвійно-відносні прикметники можуть метафоризуватися, на­буваючи якісного значення, порівняйте: ведмежий барліг, вовчий кап­кан, черепашачий панцир, курячі сліди, піратський корабель (при­свійно-відносне значення) і ведмежа хода, вовчий апетит, черепаша­ча швидкість, курячий мозок, піратська поведінка (якісне значення). Значення переносно вжитих присвійно-відносних прикметників пе­редається за допомогою порівняльних зворотів: дитяча наївність — наївність як у дитини, собачий нюх — нюх як у собаки, мишачий ко­лір — колір як у миші.

III. Відносні прикметники

Відносні прикметники відтворюють ознаку за відношенням пред­мета до іншого предмета, дії, обставини. Словосполучення з віднос­ними прикметниками мають, як правило, паралельні синтаксичні конструкції з іменником у непрямому відмінку. Синонімізуються з прийменниково-відмінковою формою, наприклад, такі прикметни­ки, що означають:

а) ознаку предмета щодо матеріалу: дерев'яна ложка — ложка з дерева, кришталевий келих — келих з кришталю, солом'яний капе­люх — капелюх із соломи;

б) ознаку предмета щодо місця і простору: центральні вулиці — вулиці у центрі, київські парки — парки у Києві, присадибна ділянка — ділянка біля садиби, степова криниця — криниця у степу;

в) ознаку предмета щодо часу і тривалості у часі: травневі дощі — дощі у травні, тижневе відрядження — відрядження на тиждень, річний план — план на рік, недільні розваги — розваги у неділю;

г) ознаку предмета за призначенням: журнальний столик — сто­лик для журналів, ялинкові прикраси — прикраси для ялинки, картинна рама — рама для картини;

ґ) ознаку предмета за належністю іншому предметові: універси­тетський клуб — клуб університету, інститутський стадіон — ста­діон інституту, заводська їдальня — їдальня заводу.

Прикметники у переносному значенні не мають паралельних іменниково-відмінкових форм, наприклад, такі: сердечні (стосунки), бархатний (голос), золоте (серце), медові (слова), кам'яне (обличчя), свинцеве (небо) і под.

IV. Вибір синтаксичного варіанта

У конкретних умовах мовлення перевага віддається одній з пара­лельних конструкцій залежно від її семантичних, синтаксичних, сти­лістичних особливостей. Враховується, наприклад, те, що сполучен­ня з прикметником мають загальніше значення, ніж сполучення з іменником у ролі неузгодженого означення: материнські почуття — це почуття матері і почуття, пройняті любов'ю і турботою; журналь­на стаття — це і конкретна стаття в журналі, і вид статті; заводські робітники — це робітники конкретного заводу і робітники усіх за­водів.

Семантико-синтаксичною особливістю словосполучення із двох іменників є те, що іменник у непрямому відмінку (на відміну від прикметника) може мати при собі пояснювальні слова, які допома­гають точніше, конкретніше висловити думку, пор.: взуттєвий мага­зин — магазин жіночого взуття, студентський відпочинок — відпочи­нок студентів Харківського університету, вуличні ліхтарі — ліхтарі на львівських вулицях.

Сполучення іменника з іменником належать до стилістично нейт­ральних конструкцій, сполучення з прикметником-означенням мо­жуть мати стилістичні обмеження. Наприклад, конструкції з при­свійними прикметниками використовуються лише в розмовному і художньому мовленні.

ЗАЙМЕННИК