21.Приобретение статуса предпринимателя и прекращение его деят-ти.

Для проведения государственной регистрации физическое лицо, имеющее намерение стать предпринимателем и имеет идентификационный номер, или уполномоченное им лицо (далее - заявитель) должна подать лично (направить заказным письмом с описанием вложения) или через уполномоченное лицо государственному регистратору по месту жительства следующие документы:

     заполненную регистрационную карточку на проведение государственной регистрации физического лица - предпринимателя;

     копию справки о включении заявителя в Государственный реестр физических лиц - плательщиков налогов и др. обязательных платежей;

     документ, подтверждающий внесение регистрационного сбора за проведение государственной регистрации физического лица - предпринимателя;

     нотариально удостоверенное письменное согласие родителей (усыновителей или попечителей, или органа опеки и попечительства, если заявителем явл-ся физическое лицо, достигшее шестнадцати лет и имеет желание заниматься предпринимательской деят-тью

При отсутствии оснований для отказа в проведении государственной регистрации физического лица - предпринимателя государственный регистратор должен внести в Единый государственный реестр запись о проведении государственной регистрации физического лица - предпринимателя на основании сведений регистрационной карточки на проведение государственной регистрации физического лица - предпринимателя.

Срок государственной регистрации физического лица - предпринимателя не должен превышать два рабочих дня с даты поступления документов для проведения государственной регистрации физического лица - предпринимателя.

Основаниями для отказа в проведении государственной регистрации физического лица - предпринимателя явл-ся:

     несоответствие сведений, указанных в регистрационной карточке на проведение государственной регистрации физического лица - предпринимателя, сведениям, указанным в документах, представленных для проведения государственной регистрации;

     наличие ограничений на занятие предпринимательской деят-тью, установленных з-ом, относительно физического лица, к-ое намеревается стать предпринимателем;

наличие в Едином государственном реестре записи, что заявитель явл-ся предпринимателем.

Государственная регистрация прекращения предпринимательской деят-ти физического лица - предпринимателя производится по:

     принятии физическим лицом - предпринимателем решения о прекращении предпринимательской деят-ти;

     смерти физического лица - предпринимателя;

     постановления судебного решения об объявлении физического лица умершим или признания безвестно отсутствующим;

     постановления судебного решения о признании физического лица, являющегося предпринимателем, недееспособным или об ограничении его гражданской дееспособности;

     постановления судебного решения о прекращении предпринимательской деят-ти физического лица - предпринимателя.

     2. Основаниями для вынесения судебного решения о прекращении предпринимательской деят-ти физического лица – предпринимателя явл-ся:

     признания физического лица - предпринимателя банкротом;

     осущ-ие им предпринимательской деят-ти, запрещенной з-ом;

     непредставление в течение года органам государственной налоговой службы налоговых деклараций, документов финансовой отчетности в соответствии с з-ом.

3. Физическое лицо лишается статуса предпринимателя с даты внесения в Единый государственный реестр записи о государственной регистрации прекращения предпринимательской деят-ти физического лица - предпринимателя.

Срок государственной регистрации прекращения предпринимательской деят-ти физическим лицом - предпринимателем не должен превышать два рабочих дня с даты поступления документов для проведения государственной регистрации прекращения предпринимательской деят-ти физическим лицом - предпринимателем.

Государственный регистратор не позднее следующего рабочего дня с даты государственной регистрации прекращения предпринимательской деят-ти физическим лицом - предпринимателем должен выдать или прислать заявителю копию свидетельства о государственной регистрации физического лица - предпринимателя со специальной отметкой о государственной регистрации прекращения предпринимательской деят-ти физическим лицом - предпринимателем.

22. Правовой статус предприятий с иностранными инвестициями и иностранных предприятий.

підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10відсотків.

Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Особливе правове регулювання мають іноземні інвестиції, тобто цінності, що вкладаються іноземними інвесторами (юридичні особи, створені відповідно до законодавства, іншого ніж законодавство України; фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України — ст. 390 ГК) в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Такі цінності згідно зі ст. 391 ГК можуть інвестуватись у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна).

Правове регулювання іноземних інвестицій здійснюється нормами Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р., Закону України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10 вересня 1991 р. Але в цій сфері існує подвійність джерел правового регулювання[1], серед яких неабияку роль відіграють міжнародні договори, причому як багатосторонні (наприклад, Угода СНД «Про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності» від 24 грудня 1993 р.), так і двосторонні (наприклад, Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Португальською Республікою про сприяння та взаємний захист інвестицій» від 26 грудня 2002 р.).

Під іноземним інвестором розуміється фізична і юридична особа або держава, які мають постійне місцезнаходження (проживання) за межами території України та приймають рішення про переміщення вільних або залучених коштів у економіку України

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:

— часткової участі в підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств. Підприємство отримує статус підприємства з іноземними інвестиціями, якщо воно створюється у будь-якій організаційно-правовій формі відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше від 10 відсотків (ч. 2 ст. 63,ст. 116 ГК);

— створення підприємств, що цілком належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

— придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності, способом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— придбання самостійно чи за участі українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

— придбання інших майнових прав; господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

— в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції підлягають державній реєстрації, яка здійснюється урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом 3 робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, і відбувається в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928. За державну реєстрацію іноземної інвестиції вноситься плата в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг і гарантій, передбачених законодавством України.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи.

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвестування може відбуватись і за межі України. Ця діяльність регулюється окремо. Насамперед це Указ Президента України № 839 від 13 вересня 1995 р. «Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України». Резиденти можуть інвестувати майнові цінності за межами України з метою:

внесення до статутних фондів підприємств, створених за кордоном;

закріплення за філіями, представництвами та іншими відокремленими підрозділами для виконання покладених на них завдань.

Інвестиції за кордон можуть здійснюватись у вигляді майнових прав та майна, крім сировини, комплектувальних виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного законодавства віднесено до високоліквідних та стосовно до експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим.

Інвестування майнових цінностей за межами України підлягає ліцензуванню.