2. Особливості відшкодування шкоди.

Основним способом відшкодування шкоди, заподіяної лісовому господарству, є відшкодування збитків, тобто компенсація грошового еквівалента, грошової оцінки негативних наслідків лісопорушення, як тих, що вже виникли, так і тих, котрі мають перспективний характер, що зумовлено наявністю в структурі шкоди екологічної складової – зруйнованих або пошкоджених зв’язків між елементами лісової екосистеми. Сума відшкодування за порушення лісового законодавства визначається Постановою КМУ «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству», і повинна охоплювати: а) прямі збитки, тобто вартість знищеного або пошкодженого лісу; б) втрачену вигода, тобто вартість лісових ресурсів, що утворилися б у майбутньому, якби цьому не перешкодило лісопорушення;    в) невикористані витрати праці й матеріальних засобів, вкладені у лісове господарство з метою покращення стану лісів, підвищення їх продуктивності тощо; г) майбутні витрати, які доведеться зробити з метою відновлення порушеної природної рівноваги.

3. Роль суду у застосування майнової відповідальності за порушення лісового законодавства Особливостями провадження у справах про лісові правопорушення є те, що: 1) Перебіг строку позовної давності в справах про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням лісового законодавства, починається з дня коли органам управління лісовим господарством або постійному лісокористувачеві стало або повинно було стати відомо про вчинення лісопорушення, тобто з дня складання акту про лісопорушення (протоколу про порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах України), або з дня, коли він мав бути складений. Строк позовної давності у справах про відшкодування позадоговірної шкоди загальний. Оскільки майнові санкції за порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах України мають характер неустойки, то за позовами про стягнення сум з порушників Правил повинен застосовуватися скорочений строк давності. 2) Предмет доказування в справах цієї категорії, охоплює факт вчинення лісопорушення конкретною особою, її вину (крім випадків, коли шкода була заподіяна лісу джерелом підвищеної небезпеки), наявність та розмір заподіяної шкоди. 3) Основним доказом вчинення порушення лісового законодавства і правильності визначення розміру заподіяної шкоди є, залежно від виду лісопорушення (договірне чи позадоговірне), акт про лісопорушення або протокол про порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах України з відповідними додатками. Фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, з’ясовуються судом також за допомогою пояснень сторін, показань свідків, письмових, речових доказів. У разі потреби може бути призначена експертиза. 4) Відповідно до ст. 101 ЛК України незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню. У разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

68. Порушення лісового законодавства як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності

Зокрема, кримінальна відповідальність передбачена за вчи­нення злочинів, визначених ст. 245 (знищення або пошкоджен­ня лісових масивів), ст. 246 (незаконна порубка лісу), ст. 247 (порушення законодавства про захист рослин) Кримінального кодексу України.

Адміністративна відповідальність в цій галузі застосовуєть­ся за вчинення таких адміністративних правопорушень:

ст. 63 (незаконне використання земель державного лісового фонду),

ст. 64 (порушення встановленого порядку використання лісосіч­ного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці),

ст. 65 (незаконна прорубка, пошкодження і знищення лісових культур і молодняка),

ст. 65¹ (знищення або пошкодження по­лезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень), ст. 66 (знищення або пошкодження підросту в лісах), ст. 67 (здійснен­ня лісових користувань не у відповідності з метою або вимога­ми, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку),

ст. 68 (порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини),

ст. 69 (пошко­дження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лі­сового фонду),

ст. 70 (самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід),

ст. 71 (введення в експлуатацію виробничих об'єктів без облад­нання, що запобігає шкідливому впливу на ліси),

ст. 72 (пошко­дження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидь­ками),

ст. 73 (засмічення лісів відходами),

ст. 74 (знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шля­хів на землях державного лісового фонду),

ст. 75 (знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах), ст. 76 (знищення корисної для лісу фауни),

ст. 77 (порушення вимог пожежної безпеки в лісах),

ст. 77^-1 (самовільне випалювання рослинності або її залишків),

ст. 83^-1 (порушення законодавства про захист рослин),

ст. 85^-1 (виготовлення або збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу),

ст. 88 (не­законне вивезення з України і ввезення на її територію об'єк­тів тваринного і рослинного світу),

ст. 88^-1 (порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного чи рослинного світу),

ст. 88^-1 (порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними),

ст. 90 (порушення вимог щодо охо­рони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги Укра­їни),

ст. 91-² (перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів) Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення.

Справи про ці правопорушення підвідомчі район­ним, міським, районним в містах чи міськрайонним судам (ст. 221 КпАП України) — справи про адміністративні правопорушен­ня, передбачені статтями 85^-1, 88—88^-2, 90 КпАП України; орга­нам виконавчої влади в сфері захисту рослин (ст. 238^-4) — спра­ви про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 83^-1; органам лісового господарства (ст. 241) — справи про адміні­стративні правопорушення, передбачені статтями 63—70,73, 75, 77; органам виконавчої влади в галузі охорони навколишньо­го природного середовища (ст. 242^-1) — справи про адміністра­тивні правопорушення, передбачені статтями 63—74, 76—77^-1, 91^-1 КпАП України