8. Тема 8: Філософія Середньовіччя

Соціальні та духовні передумови розвитку філософії Середньовіччя. Етапи історичного розвитку: патристика, апологетика, класична патристика, схоластика. Найвідоміші представники: Тертулліан Карфагенський, Августин Блаженний, Альбер Великий, Фома Аквінський, Ансельм Кентерберійський, П’єр Абеляр. Реалізм, номіналізм, концептуалізм. Головні досягнення і характерні риси (теоцентризм, креаціонізм, есхатологія, провіденціалізм, теодіцея, особистісність, ревеціонізм). Значення філософії Середньовіччя для сучасної філософії.

9. Тема 9: Філософія Відродження та Реформації

Соціальні та духовні передумови розвитку філософії Відродження та Реформації. Головні напрями і представники: 1) гуманістичний (Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Лоренцо Валла); 2) неоплатонічний (Микола Кузанський, Піко делла Мірандола, Парацельс); 3) натурфілософський (Микола Копернік, Джордано Бруно, Галілео Галілей); 4) реформаційний (Мартін Лютер, Томас Мюнцер, Жан Кальвін, Еразм Роттердамський); 5) політичний (Нікколо Макіавеллі); 6) утопічно-соціалістичний (Томас Мор, Томмазо Кампанелла). Головні досягнення і характерні риси (антропоцентризм, гуманізм, опозиційність до церкви і схоластики, пантеїзм, нова натурфілософія, інтерес до держави і суспільства, індивідуалізм, ідея соціальної рівності). Значення філософії Відродження та Реформації для сучасної філософії.

10. Тема 10: Філософія Нового часу та доби Просвітництва.

Соціальні та духовні передумови філософії Нового часу та доби Просвітництва. Головні напрями і представники філософії Нового часу: 1) початковий етап філософії Нового Часу (Френсіс Бекон, Рене Декарт, Томас Гоббс); 2) сенсуалістична філософія Нового часу (Джон Локк, Джордж Берклі, Давид Юм); 3) раціоналістична філософія Нового часу (Бенедикт Спіноза, Ґотфрід Вільгельм Лейбніц). Головні риси (природоцентризм, раціоналізм, емпіризм, етичний раціоналізм, критика схоластики і вільнодумства, механістичне світорозуміння).

Головні напрями філософії Просвітництва: 1) деїзм (Франсуа Вольтер, Шарль Монтеск’є, Жан Жак Руссо, Етьєн Кондільяк); 2) атеїстично-матеріалістичний напрям (Жюльєн Ламетрі, Дені Дідро, Клод Гельвецій, Поль Гольбах); 3) утопічно-соціалістичний напрям (Габріель Маблі, Мореллі, Гракх Бабеф, Клод Сен-Сімон). Головні досягнення і характерні риси (раціоналізм, антропоцентризм, історичний оптимізм, секуляризація релігії й церкви, атеїзм, матеріалізм). Значення філософії Нового часу та доби Просвітництва для сучасної філософії.

11. Тема 11: Німецька класична філософія. Марксизм.

Соціально-економічні і духовні передумови німецької класичної філософії. Головні напрями і представники німецької класичної філософії: 1) об’єктивний ідеалізм (Іммануїл Кант, Ґеорг Геґель, Фрідріх Шеллінґ); 2) суб’єктивний ідеалізм (Йоган Фіхте); 3) матеріалізм (Людвіґ Фоєрбах). Головні досягнення (внесок у розвиток діалектики, методології, онтології, гносеології; дослідила проблеми «мікрокосмосу», зокрема його моральної складової, дослідила співвідношення пізнавальних, вольових, діяльних можливостей людини і суспільства; розкрила зв’язок між об’єктивними законами історії та діяльністю різних суб’єктів історичного процесу в різні епохи, дослідила взаємозв’язок людини і суспільства у перспективі подолання релігійного відчуження). Значення німецької класичної філософії для сучасної філософії.

Марксизм (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс). Соціально-економічні передумови, теоретичні джерела, природничо-наукові передумови). Головні проблеми (філософська антропологія, філософія історії, концепція методу, натурфілософія). Головні досягнення і характерні риси: синтез матеріалізму і діалектики, матеріалістичне розуміння історії, гуманізм, філософія як наука, проблема сутності людини, концепція соціального відчуження, поняття перетворюючої практики, ідея революційності суб’єкта історичного процесу, вчення про суспільно-економічні формації, роль власності на засоби виробництва в процесі зміни історичного часу, концепція діалектичного методу, діалектичний матеріалізм, обґрунтування безмежності пізнання людиною світу, нерозривність руху і матерії, класифікація форм руху матерії, матеріальна єдність світу).