Висновки

Наприкінці роботи зробимо наступні висновки:

1. VI — третя чверть IV ст. до н.е. — час найвищого піднесення міста, який завершується облогою Ольвії армією Олександра Македонського під командуванням Зопіріона. З останньої чверті IV ст. до н.е. починається другий етап економічного і політичного піднесення, яке виявилось у подальшому будівництві, розвитку місцевого виробництва, пожвавленні торгівлі.

Наприкінці ІІІ ст. до н.е. Ольвія вступила в смугу глибокої кризи. Припиняють існування більшість поселень сільськогосподарської хори, погіршуються стосунки із місцевими племенами і місто обноситься стінами з боку берега, погіршується якість будівництва і ремонтних робіт, припиняють функціонувати водогінні системи. В середині І ст. до н.е. місто було зруйноване гетами, про що свідчать сліди пожеж, виявлені у різних частинах міста.

2. В елліністичний час Ольвія мала всі головні органи державної влади. За своїм політичним устроєм вона була демократичною рабовласницькою республікою, яка в III-I ст.., можливо, була замінена на олігархічну форму влади. В такій республіці у виборах адміністративних органів брало участь усе населення поліса, за винятком жінок, іноземців і рабів, котрі не вважалися громадянами поліса. Права громадянства надала валися тільки тим іноземцям, які зробили великі послуги державі. Вони мали значно менше реальних можливостей, ніж їх багаті співвітчизники, щодо обрання на високі посади, які були часто пов’язані з необхідністю значних особистих витрат заради блага держави.

Вищим органом державної влади в ольвійському полісі були Народні збори. Практично це були збори міської общини повноправних вільних громадян. Народні збори, найчастіше шляхом хейротонії (псефізести), ухвалювали декрети й постанови. На зборах вирішувалися найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики: прийняття до громадянства, нагородження громадян, які мали відповідні заслуги перед містом, регу­лювання морської торгівлі, укладання міжнародно-правових угод та договорів тощо. До компетенції народних зборів належали також вибори посадових осіб і контроль за їхньою діяльністю.

Значну роль в управлінні полісом відігравала Рада міста (Буле) — постійно діючий орган влади. Обиралася вона повноправ­ними громадянами міста, ймовірно на місячний термін, а її секретар – грамматевс – на рік, протягом якого у низці випадків міг виконувати, окрім іншого, й епонімну функцію. Рада міста готувала рішення народних зборів, перевіряла кандидатури на виборні посади, контролювала діяльність виборних посадових осіб,

Виконавчу владу здійснювали різні магістратури – колегії або окремі посадові особи, магістрати, які обиралися на Народних Зборах відкритим голосуванням, здебільшого на один рік. Магістратури були незалежні одна від одної й підлягали лише Раді та Народним Зборам.

Вищою магістратурою була колегія архонтів з п’яти-шести осіб, діяльність якої торкалась майже всіх галузей життя поліса. Вона керувала всіма іншими колегіями, а також наглядала за станом фінансів, контролювала випуск грошей, відповідала за дипломатичні стосунки.

3. Неабияку роль у державному житті Ольвії відігравав суд. У судочинству брали участь судді, звинувачені, свідки. Винні платили штрафи, у них конфісковували майно на користь держави. Особливо суворо карали вільновідпущених, які порушили закон. – їх можна було знову зробити рабами.

Отже, вже у VI-I ст.ст. Ольвійський поліс був демократичною рабовласницькою республікою зі своїм державним устроєм, культурою, економікою.