8. Економічні потреби, їх суть і класифікація. Закон зростання потреб. Економічний інтерес і його функції

Потреба – об’єктивна необхідність людини у чомусь, що спонукає її до діяльності.

Кількість та якість потреб людини залежить від рівня її культури, типу суспільства.

Широкою популярністю у світі користується класифікація потреб, здійснена американським ученим А.Маслоу:

I. Вторинні:

1. Самовираз – реалізація можливостей, зростання особистості

2. Повага – визнання збоку оточуючих

3. Соціальні – почуття незалежності підтримки, прихильності

II. Первинні:

1. Безпека і захист – впевненість у майбутньому

2. Фізіологічні – їжа, одяг, відпочинок

Спочатку іде задоволення первинних потреб, а пізніше вторинних. Визначальним серед потреб є економічні. Вони стають внутрішнім мотивом людини, який спонукає її до економічної діяльності для забезпечення добробуту.

Є різні критерії класифікації економічних потреб.

1. Виходячи з інтересів розвитку людини, вирізняють потреби у відтворенні робочої сили і потреби у розвитку особистості. До І належить: потреби в одязі, їжі, житті, кваліфікації. До ІІ-их – потреби в наявності вільного часу для занять спорту, музикою, політикою.

2. З огляду на людину як біосоціальну істоту розрізняють потребу фізіологічні (повітря, їжа, вода) та соціальні (потреби в освіті, охороні здоров’я, розвагах, відвідування театрів).

3. За способом задоволення:

1)індивідуальні (одязі, їжі, житті);

2)колективні, які спільно задовольняються в трудовому колективі (підвищення 3)кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз відпочинку);

4)суспільні – потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті довкілля.

4. За ступенем задоволення:

1)абсолютні, які визначаються максимально можливим обсягом виробництва за 2)найбільш сприятливих умов;

3)багато спроможні – виступають у формі задоволення платоспроможного попиту.

5. Кваліфікація щодо суперечливих сторін людини економічної:

1)потреби людини, працівника пов’язані з процесом праці і можливістю працювати;

2)потреби у якісному вдосконаленні умов праці. Це санітарно гігієнічні умови (забрудненість повітря, освітленість, шум, температура);

3)фізичні вимоги – темп роботи, тривалість робочого циклу, прив’язаність до робочого місця.

6. Потреби у вільній і творчій праці.

7. Потреби людини-власника в отриманні гідної величини зарплати, привласненні прибутку через володіння акціями, отриманні житла товарів довгострокового користування.

8. У структурі потреб сучасного працівника розрізняють також потреби у товарах повсякденного попиту та тривалого користування, потреби в послугах та духовні потреби.

Закон зростання потреб – закон що виражає внутрішньо-необхідні, сталі і суттєві зв’язки між виробництвом і досягнутим рівне задоволення потреб людей (або особистим споживанням), розвиток яких спричиняє появу нових потреб та засобів їх задоволення.

Дія цього закону зумовлена прогресом технологічного способу виробництва, вдосконаленням відносин власності, зростанням згуртованості працівників, їхньої самосвідомості, розвитком почуття людської гідності, культури та іншими чинниками.

У 19 ст. німецький економіст Е.Енгель довів, що із зростання величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується, а частка витрат на інші товари і послуги зростає. Ця залежність отримала назву Закону Ангеля.