- •1.Розвиток уявлень про стехіометрію. Закон еквівалентів.
- •2.Теорія хімічної спорідненості Бертоле.
- •3.Історія закону сталості складу хімічних сполук.
- •4.Історія закону простих кратних відносин.
- •5.Хімічна атомістика початку хіх ст.
- •6.Джон Дальтон і його атомне вчення.
- •10.Історія еквівалентів Воластона.
- •11.Історія закону об'ємних відносин газів Гей-Люсака.
- •12.Гіпотеза Авогадро. Історія питання.
- •7.Відкриття гальванічної електрики.
- •8.Експериментальні дослідження г. Деві.
- •9. Деві: відкриття лужних та лужноземельних металів.
- •13. І.Берцеліус і розвиток хімічної атомістики.
- •14. Закон Дюлонга і Пті і атомістика хіх ст.
- •15.Правило ізоморфізму Мітчерліха і атомістика хіх ст.
- •16.Відкриття законів електролізу.
- •17.Відкриття закону постійності кількості теплоти реакції.
- •18.Гіпотеза Праута і атомістика хіх ст.
- •19.Загальні положення атомістики Берцеліуса.
- •21.Атомна реформа Каніцаро.
- •22.Конгрес у Карлсрує. Роль у становленні хімії.
- •24. Ранні дослідження з органічної хімії. Відкриття ізомерії
- •25.Ранні дослідження з органічної хімії Синтез сечовини.
- •30. Я. Берцеліус про склад органічних сполук: дуалістичний принцип парності
- •31. Первісні уявлення про склад й конституцію органічних речовин.
- •32. Дослідження мигдалевого масла: винайдення «бензоїлу»
- •33. Стара теорія радикалів. Розвиток теорії складних радикалів
- •34. Теорія заміщення. Історія питання.
- •35. Теорія ядер Лорана.
- •38. Ш. Жерар і його «еквіваленти».
- •39. Класифікація органічних речовин за жераром
- •40. Унітарна система. Історія питання
- •41. Теорія типів. Історія питання.
- •43. Основні експериментальні роботи Дюма.
- •44. Розвиток стереохімічних уявлень.
- •45. Розвиток уявлень про конституцію органічних сполук.
- •46. Теорія хімічної будови а.М.Бутлерова.
- •48. Атомні маси у першій половині XIX ст.
- •49. Підходи до класифікації хімічних елементів до відкриття періодичного закону.
- •50. Відкриття хімічних елементів у хviii-XIX ст.
- •51. Гіпотеза Праута і періодичний закон.
- •52. Закон тріад Деберейнера і періодичний закон
- •53. Таблиця хімічних елементів Гмеліна і періодичний закон.
- •54. Гвинтова лінія Шанкуртуа і періодичний закон.
- •55. Закон октав и таблиця Ньюлендса.
- •57. Відкриття періодичного закону хімічних елементів.
- •58. Хто сформулював і в чому суть закону тріад?
- •60. Хто сформулював і в чому суть правила земної спіралі?
- •61. У чому полягає внесок Антуана Лавуазьє у становлення системи хімічних елементів?
- •62. У чому полягає внесок Олександра де Шанкуртуа у становлення періодичного закону?
- •63. У чому полягає внесок Лотара Майєра у становлення періодичного закону?
- •64. У чому полягає внесок Вільяма Праута у становлення системи хімічних елементів?
- •65. У чому полягає внесок Іоганна Деберейнера у становлення періодичного закону?
- •66. У чому полягає внесок Леопольда Гмеліна у становлення періодичного закону?
- •68. У чому полягає внесок Вільяма Одліна у становлення періодичного закону?
- •69. У чому полягає значення відкриття екаалюмінію?
- •103. У чому полягає суть теорії типів Дюма?
- •104. У чому полягає суть теорії багатоосновних кислот Грема-Лібіха-Жерара?
- •129. Період, географія діяльності, основні роботи: Дмитро Іванович Менделєєв
- •130. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Праут.
- •131. Період, географія діяльності, основні роботи: Іоганн Деберейнер.
- •132. Період, географія діяльності, основні роботи: Леопольд Гмелін
- •133. Період, географія діяльності, основні роботи: Джон Ньюлендс.
- •134. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Одлін.
- •135. Період, географія діяльності, основні роботи: Фрідріх Велер.
- •136. Період, географія діяльності, основні роботи: Жан Дюма.
- •137. Період, географія діяльності, основні роботи: Огюст Лоран.
- •138. Період, географія діяльності, основні роботи: Шарль Жерар
- •139. Період, географія діяльності, основні роботи: Якоб Берцеліус.
134. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Одлін.
1829 –1921, англійський хімік, вивчав хімію в Парижі в Шарля Жерара, став професором королівського інституту, і Оксфордського університету. Був президентом Лондонського королівського товариства.Основні роботи присвячені теоретичній хімії, відносив до типу води кислоти та їх солі. Його роботи зробили важливий вклад в теорію валентності. Намагався створити періодичну таблицю, на основі валентності і атомної маси. Розповсюдив уявлення про атомність(валентність) радикалів, та запропонував позначати штрихами здатність атома даного елементу до заміщення певного числа атомів водню.
135. Період, географія діяльності, основні роботи: Фрідріх Велер.
1800-1882, німецький хімік, за освітою лікар, професор технічної школи у Касселі, професор університету в Геттінгені.Велер відкрив щавелеву кислоту, вперше синтезував з неорганічної речовини органічну сполуку (сечовину) і тим самим завдав удару поширеному віталістичному вченню про так звану «життєву силу».Підтвердив цю теорію Бертло за допомогою своїх синтезів.Фрідріх Велер і Юстус Лібіх, вивчаючи похідні «гіркого мигдального» масла, показали, що радикал бензоїл C7H5O без змін переходить з одної сполуки в іншу, чим сильно зміцнили теорію радикалів. Велерові належать і інші роботи в галузі органічної хімії: дослідження сечової кислоти та її похідних (спільно з Лібіхом, отримання діетилтеллура і гідрохінону , дослідження алкалоїдів опію.З робіт Велера в області неорганічної хімії відомі: отримання алюмінію нагріванням хлористого алюмінію з калієм, отримання подібним же шляхом берилію і ітрію , отримання фосфору розжарювання суміші фосфорнокислого кальцію звугіллям і піском, отримання кремнію і його сполук з воднем і з хлором, нітридів кремнію і титану, карбіду кальцію і дією на нього води — ацетилену.
136. Період, географія діяльності, основні роботи: Жан Дюма.
1800-1884, французький хімік-органік і громадський діяч. Запропонував спосіб визначення щільності пари, за допомогою якого визначив атомну масу кількох елементів; проте Дюма не робив чіткої відмінності між атомом і молекулою, що привело його до помилкових виводів. Запропонував об'ємний спосіб кількісного визначення азоту в органічних сполуках (метод Дюма).У 1833—1834 він вивчав дію хлору на органічні сполуки і сформулював емпіричні правила заміщення водню хлором (реакція металепсії), заклав уявлення про клас спиртів, спільно з Пеліго встановив, що жири є естерами. Отримав трихлороцтову кислоту, висловив припущення, що будь-які елементи в хімічних сполуках можуть бути заміщені іншими. Також визначив емпіричну формулу індиго, встановив існування першого гомологічного ряду в органічній хімії — ряду мурашиної кислоти. Вперше отримав нітрили і розробив загальний метод їх синтезу. Спробував знайти у хімічних елементів співвідношення, подібні тим, що виявляються в гомологічних рядах органічних сполук. Він показав, що атомні маси хімічно схожих елементів зазвичай відрізняються один від одного на величину, кратну восьми.
