134. Період, географія діяльності, основні роботи: Вільям Одлін.

1829 –1921, англійський хімік, вивчав хімію в Парижі в Шарля Жерара, став професором королівського інституту, і Оксфордського університету. Був президентом Лондонського королівського товариства.Основні роботи присвячені теоретичній хімії, відносив до типу води кислоти та їх солі. Його роботи зробили важливий вклад в теорію валентності. Намагався створити періодичну таблицю, на основі валентності і атомної маси. Розповсюдив уявлення про атомність(валентність) радикалів, та запропонував позначати штрихами здатність атома даного елементу до заміщення певного числа атомів водню.

135. Період, географія діяльності, основні роботи: Фрідріх Велер.

1800-1882, німецький хімік, за освітою лікар, професор технічної школи у Касселі, професор університету в Геттінгені.Велер відкрив щавелеву кислоту, вперше синтезував з неорганічної речовини органічну сполуку (сечовину) і тим самим завдав удару поширеному віталістичному вченню про так звану «життєву силу».Підтвердив цю теорію Бертло за допомогою своїх синтезів.Фрідріх Велер і Юстус Лібіх, вивчаючи похідні «гіркого мигдального» масла, показали, що радикал бензоїл C₇H₅O без змін переходить з одної сполуки в іншу, чим сильно зміцнили теорію радикалів. Велерові належать і інші роботи в галузі органічної хімії: дослідження сечової кислоти та її похідних (спільно з Лібіхом,  отримання діетилтеллура  і гідрохінону , дослідження алкалоїдів опію.З робіт Велера в області неорганічної хімії відомі: отримання алюмінію нагріванням хлористого алюмінію з калієм, отримання подібним же шляхом берилію і ітрію , отримання фосфору розжарювання суміші фосфорнокислого кальцію звугіллям і піском, отримання кремнію і його сполук з воднем і з хлором, нітридів кремнію і титану, карбіду кальцію і дією на нього води — ацетилену.

136. Період, географія діяльності, основні роботи: Жан Дюма.

1800-1884, французький хімік-органік і громадський діяч. Запропонував спосіб визначення щільності пари, за допомогою якого визначив атомну масу кількох елементів; проте Дюма не робив чіткої відмінності між атомом і молекулою, що привело його до помилкових виводів. Запропонував об'ємний спосіб кількісного визначення азоту в органічних сполуках (метод Дюма).У 1833—1834 він вивчав дію хлору на органічні сполуки і сформулював емпіричні правила заміщення водню хлором (реакція металепсії), заклав уявлення про клас спиртів, спільно з Пеліго встановив, що жири є естерами. Отримав трихлороцтову кислоту, висловив припущення, що будь-які елементи в хімічних сполуках можуть бути заміщені іншими. Також визначив емпіричну формулу індиго, встановив існування першого гомологічного ряду в органічній хімії — ряду мурашиної кислоти. Вперше отримав нітрили і розробив загальний метод їх синтезу. Спробував знайти у хімічних елементів співвідношення, подібні тим, що виявляються в гомологічних рядах органічних сполук. Він показав, що атомні маси хімічно схожих елементів зазвичай відрізняються один від одного на величину, кратну восьми.