45. Розвиток уявлень про конституцію органічних сполук.

Впервые элементарный состав ряда различных органических веществ определил А. Лавуазье. В начале XIX Гей-Люссак, Берцелиус и другие химики полагали, что свойства органических тел обусловлены не только качественным составом, но и конституцией соединения – некой внутримолекулярной упорядоченностью атомов и их группировок. В теориях 1820 – 1840 гг. конституция органических соединений мыслилась или как комбинация радикалов, или как способ пространственного расположения атомов. Жерар рассматривал молекулу как унитарную систему, в которой все атомы связаны между и способны замещаться на радикалы. Кекуле ввел в химию понятие валентности, что сделало возможным переход от понятия конституция к понятию химическая структура.

46. Теорія хімічної будови а.М.Бутлерова.

Поняття «хімічна будова» вперше ввів Бутлеров у 1861 р. Він зауважував, що властивості речовин визначаються не тільки їхнім складом, а й внутрішньою структурою молекул, тобто порядком з'єднання атомів один з одним, які входять до складу молекули. У поняття «хімічна будова» О. М. Бутлеров включав також характер зв'язку атомів, їхній взаємний вплив один на одного. Наприклад, водень і кисень, утворивши воду, настільки змінилися від взаємного впливу, що вода вже не має властивостей ні водню, ні кисню, хоча й містить Гідроген і Оксиген.

47. Становлення стереохімії. Історія питання.

Розвиток стереохімії почався більше 120 років тому. В 40-х роках 19 століття Луї Пастер провів розділення оптично неактивної виноградної кислоти на оптичні антиподи, а пізніше створив три класичних методи розділення рацематів. В 1874 році з'явились дві роботи —Я. Г. Вант-Гоффа «Розміщення атомів в просторі», яка містила гіпотезу про тетраедричний атом вуглецю, і стаття Ж. А. ле Беля, який одночасно і незалежно прийшов до цієї ідеї.

48. Атомні маси у першій половині XIX ст.

Берцеліусy вдалося побудувати шкалу відносних атомних ваг. За пропозицією Дальтона атомна вага, що рівна одиниці, умовно була приписана водню, як найлегшому з усіх елементів. В подальшому, за пропозицією Берцеліуса, за одиницю для розрахунку атомних ваг був взятий кисень. В експериментальному відношенні це було набагато зручніше, тому що кисень сполучається зі значно більшою кількістю елементів, ніж водень. Одиниця для розрахунку атомної ваги отримала назву атомної одиниці маси (а. о. м.). За домовленістю атомна вага кисню була прийнята рівною 16 а. о. м. Дж. Дальтон обґрунтував атомну теорію побудови речовини, запровадив у хімію поняття атомної ваги.

49. Підходи до класифікації хімічних елементів до відкриття періодичного закону.

Перший перелік хімічних елементів склав в 1789 р. французький хімік А. Л. Лавуазьє, який ділив елементи на метали й не метали. Далі цей поділ відстоював шведський вчений Я. Берцеліус, користуючись при цьому своїм правилом електро-хімічного дуалізму. Першу таблицю відносних атомних мас п'яти хімічних елентів (кисень, азот, вуглець, сірка і фосфор) склав англійський учений Дж. Дальтон в 1803 р. Й.В. Деберейнер сформулював правило тріад, згідно якого наводиться кілька рядів подібних елементів. Б. де Шанкуртуа розташував всі елементи в порядку зростання їх атомної важеля по висхідній спіралі, обернутій на поверхні циліндра (під кутом 45° до основи), поділеній шістнадцятьма вертикальними лініями. В 1863 р. англійський хімік Дж. Ньюлендс виділив 7 октав (кожний восьмий елемент повторює властивості першого).В 1864 р. німецький хімік Л. Мейєр опублікував схему, у якій елементи були розбиті на шість груп за ознакою однакової валентності. В 1870 р. Л. Мейєр вдруге запропонував таблицю, де всі елементи було розподілено вже на 9 колонок; у пояснювальному тексті він навіть говорив про хімічну періодичність.