- •1 Будова металів і сплавів
- •2 Кристалізація і будова металевого злитка
- •3 Металеві сплави
- •3.1 Взаємодія металів у твердому стані
- •4 Утворення хімічних сполук
- •5 ОсновНі тиПи діаграм стану сплавів
- •5.1 Правило фаз і відрізків
- •5.2 Зв'язок властивостей сплавів з типом діаграм станів
- •6 Діаграма стану “Fe - c”
- •7 Основи термічної обробки
- •7.1 Термічна обробка
- •7.2 Відпал. Нормалізація
- •7.3 Гарт і відпуск
- •7.4 Хіміко-термічна обробка
- •8 Металеві конструкційні матеріали
- •8.1 Класифікація сталей (загальна)
- •I Класифікація за хімічним складом, на дві групи:
- •II За способом виробництва, на три групи:
- •III За застосуванням, дві групи :
- •8.2 Чавуни
- •8.3 Пластична деформація і рекристалізація металів
- •9 Кольорові метали
- •9.1 Алюміній і його властивості
- •9.3 Інші кольорові метали
- •10 Неметалічні конструкційні матеріали
- •10.1 Типові термопластичні матеріали
- •10.2 Типові термореактивні матеріали
- •10.3 Гумові матеріали
- •10.4 Композиційні матеріали
- •Список літератуРи
7 Основи термічної обробки
7.1 Термічна обробка
Термічною обробкою (Т.о.) називають процеси, пов'язані з нагрівом і охолодженням металу, що знаходиться в твердому стані, з метою зміни структури і властивостей без зміни хімічного складу.
Т.о. характеризують основні параметри: нагрів до певної температури, витримка при цій температурі, швидкість нагріву і швидкість охолодження.
Залежно від температурних режимів Т.о. підрозділяється на види: відпал, нормалізація, гарт, відпуск, хіміко-термічна обробка; термомеханічна обробка.
Залежно від схильності до зростання аустенітного зерна при нагріві сталі бувають дрібно- і грубозернистими. Дрібнозернисті сталі в інтервалі температур нагріву 950-1000 0С майже не змінюють величину зерна. У грубозернистих сталей зростання зерна починається відразу після переходу через критичну точку.
Можливість зміцнення сталей шляхом Т.о. обумовлена наявністю у них алотропічних перетворень у твердому стані. Охолоджуючи аустеніт з різними швидкостями і викликаючи тим самим різний ступінь переохолодження, можна отримати продукти розпаду аустеніту, що різко відрізняються за будовою і властивостями.
Уявлення про перетворення переохолодженого аустеніту можна отримати з діаграми його ізотермічного перетворення (рис.13).
Крива 1 відповідає початку розпаду аустеніту при різних ступенях переохолодження; лівіше за неї знаходиться переохолоджений аустеніт (область А).
Крива 2 показує закінчення процесу розпаду аустеніту на феритоцементитну суміш (область П).
Горизонтальна
пряма Мн
характеризує початок, а пряма Мк
- кінець бездифузійного перетворення
аустеніту в мартенсит. На діаграмі
показані криві швидкостей охолодження
сталі. Мала швидкість охолодження
приводить до утворення грубої суміші
фериту і цементиту. Чим більше швидкість
охолодження, тим більше утворююча
дрібнодисперсійна феритоцементитна
суміш.
Рис.13 - Діаграма ізотермічного перетворення аустеніту
Сорбіт
(перша гартівна структура), який отримують
при швидкості охолодження сталі
,
є сумішшю фериту і цементиту; він
відрізняється від перліту більш
тонкодисперсною будовою, його твердість
HRC20. Сталі із структурою сорбіту більш
зносостійкі, використовуються для
виготовлення навантажених деталей
машин.
Троостіт
(друга гартівна структура) отримують
при швидкості охолодження
в результаті розпаду переохолодженого
аустеніту при 500-550 0С,
володіє значною пружністю; є тонкодисперсною
сумішшю фериту і цементиту. Твердість
його HRC~30. Сталі з такою структурою
відрізняються високими значеннями
міцності й пружності. Їх використовують
для виготовлення пружин і ресор.
Перетворення
аустеніту на мартенсит відбувається
при дуже швидкому охолодженні (V5>Vкр).
При цьому фіксується типова для мартенситу
голчаста структура.
- є пересичений твердий розчин вуглецю
в залізі
.
Процес йде за бездифузійним механізмом.
Це тверда і крихка складова структур,
.
При швидкості
структура сталі складається з троостіту
і мартенситу.
