- •1 Технологія машинобудування. Основні проблеми. Виробничий процес. Об’єкти і форми організації виробництва
- •1.1 Технологія машинобудування. Історія розвитку. Основні проблеми
- •1.2 Об’єкти виробництва
- •1.3 Виробничий процес і його структура
- •1.4 Типи і форми організації виробництва
- •1.5 Якість машини. Точність і методи її досягнення
- •Контрольні запитання
- •2 Статистичні методи аналізу точності
- •2.1 Суть статистичних методів в машинобудуванні. Випадкова величина і її характеристики
- •2.2 Аналіз точності методом кривих розподілу
- •2.3 Аналіз точності методом точкових діаграм
- •Контрольні запитання
- •3 Основи теорії розмірних ланцюгів
- •3.1 Типи розмірних ланцюгів. Основні визначення. Проектна і перевірочна задача розрахунку розмірних ланцюгів
- •3.2 Приклади розрахунку розмірних ланцюгів Приклад проектної задачі розрахунку рл
- •Приклади розв’язування технологічного розмірного ланцюга Задача1
- •Задача 2
- •Контрольні запитання
- •4 Елементарні похибки обробки. Керування точністю оюробки
- •4.1 Класифікація елементарних похибок обробки
- •4.2 Бази і базування в машинобудуванні
- •4.3 Похибка установки. Правила вибору чорнових і чистових технологічних баз
- •4.4 Методи налагодження. Похибка розмірного налагодження
- •4.5 Жорсткість технологічної системи. Динамічна похибка обробки
- •4.6 Похибки від температурної деформації
- •4.7 Похибка від розмірного спрацювання інструмента
- •4.8 Інші елементарні похибки обробки
- •4.9 Розрахунково-аналітичний метод визначення точності обробки
- •4.10 Керування точністю обробки
- •Контрольні запитання
- •5 Керування якістю поверхонь виробів
- •5.1 Параметри шорсткості поверхонь виробів. Вплив шорсткості на експлуатаційні властивості деталі
- •5.2 Причини виникнення шорсткості
- •5.3 Керування фізико-хімічним станом поверхневого шару виробів
- •Контрольні запитання
- •6 Визначення припусків на механічну обробку
- •Контрольні запитання
- •7 Керування собівартістю і продуктивністю виготовлення виробу
- •7.1 Керування собівартістю
- •7.2 Норми часу. Структура операції
- •7.3 Керування продуктивністю
- •Контрольні запитання
- •8 Особливості проектування технологічних процесів
- •8.1 Види технологічних процесів
- •8.2 Проектування одиничних технологічних процесів
- •8.3 Проектування типових технологічних процесів
- •8.4 Проектування групових технологічних процесів
- •8.5 Проектування технологічних процесів для верстатів з чпк та гвс
- •Контрольні запитання
- •9 Особливості проектування технологічних процесів складання
- •9.1 Види складання. Організаційні форми складання
- •9.2 Способи досягнення точності при складанні
- •9.3 Проектування технологічних процесів складання
- •Контрольні запитання
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Предметний покажчик
2.2 Аналіз точності методом кривих розподілу
Важливе значення для аналізу випадкової величини в машинобудуванні має закон розподілу випадкової величини (розподіл ймовірностей).
Закон
розподілу випадкової величини
y(x)
– функціональна залежність імовірності
появи випадкової величини від значення
випадкової величини x.
Функція y(x)
називається густиною розподілу випадкової
величини. Імовірність попадання
випадкової величини в інтервал від x1
до x2
дорівнює площі криволінійної трапеції
,
а в інтервал +∞
до -∞
дорівнює
.
В машинобудуванні найчастіше використовують
закон рівної імовірності (рис. 2.1а), закон
Сімпсона (рис. 2.1б), нормальний закон
(рис. 2.1в) і закон ексцентриситету (рис.
2.1г). Виявлення закону розподілу випадкової
величини дозволяє, наприклад, визначити
фактичне поле розсіювання розмірів
деталей (похибку обробки), підрахувати
імовірний процент браку, виконати
оптимальне розмірне підналагодження.

Рисунок 2.1 – Закони розподілу випадкових величин:
а - рівної імовірності; б - Сімпсона; в - нормальний; г - Релея
Нормальний закон розподілу випадкової величини (закон Гауса) найчастіше використовується для опису випадкової величини в науці і в техніці. Густина розподілу згідно цього закону визначається так:
, (2.8)
де
x
–
випадкова величина,
- середнє
значення,
- середнє
квадратичне відхилення.
Якщо
середнє значення
=0
то
.

Рисунок 2.2 - Вплив середнього квадратичного відхилення σ на вигляд кривої нормального розподілу
З
зростанням x
до
+
або
до -
функція
y(x)
асимптотично
наближається до нуля. Тому на практиці
обмежуються діапазоном розсіювання
,
в який попадатиме 99,73% площі під кривою.
Іншими словами, імовірність появи
значення випадкової величини в діапазоні
дорівнює 0,9973.
Середнє
квадратичне відхилення
впливає
на вигляд кривої та ширину поля (діапазон)
розсіювання випадкової величини
(рис.2.2).
Імовірність попадання випадкової величини в інтервал від x1 до x2 дорівнює площі криволінійної трапеції
.
Закон ексцентриситету (Релея) часто використовується для опису таких випадкових величин як ексцентриситет, биття, непаралельність, неперпендикулярність, овальність, конусність. Випадкова величина R являє собою геометричну суму випадкових величин x, y, які підлягають закону Гауса:
,
,
.
Діапазон розсіювання випадкової величини дорівнює
для нормального закону: 6σ (якщо діапазон містить 99,73% від усієї сукупності);
для
закону Сімпсона:
;
для
закону рівної імовірності:
;
для закону Релея: 5,252R=3,440.
Примітка:
якщо відомі параметри тільки емпіричного
розподілу, діапазон розсіювання
знаходиться так:
,
де S
– емпіричне середнє квадратичне
відхилення, l
– толерантна границя, яка залежить від
імовірності P
того, що діапазон містить не менше
заданого процента із усієї генеральної
сукупності.
Коефіцієнт розсіювання випадкової величини – це відношення діапазону розсіювання до середнього квадратичного відхилення випадкової величини:
для нормального закону: 6;
для
закону Сімпсона:
;
для
закону рівної імовірності:
.
Коефіцієнт відносного розсіювання – це відношення коефіцієнта розсіювання нормального закону до коефіцієнта розсіювання іншого закону:
для нормального закону: 6/6=1;
для
закону Сімпсона:
;
для
закону рівної імовірності:
.
Приклад. На токарному верстаті обробили партію валиків з 50 штук. Після вимірювання діаметрів валиків штангенциркулем з точністю 0,1 мм виявилось, що 1 валик має діаметр 19,6мм, 3 - 19,7мм, 9 – 19,8мм, 13 – 19,9мм, 16 – 20мм, 5 – 20,1мм, 3 – 20,2мм. Визначити середнє значення та середнє квадратичне відхилення діаметрів валиків. Побудувати полігон розподілу відносних частот та криву густини розподілу діаметра валиків згідно нормального закону (табл.2.1, рис.2.3).
Таблиця 2.1 – Приклад розрахунку числових характеристик випадкової величини
|
xi |
mi |
pi |
mipi |
|
y(x) |
y(x)h |
|
19,6 |
1 |
0,02 |
0,392 |
0,002231 |
0,123458 |
0,012346 |
|
19,7 |
3 |
0,06 |
1,182 |
0,003285 |
0,628899 |
0,06289 |
|
19,8 |
9 |
0,18 |
3,564 |
0,003232 |
1,805828 |
0,180583 |
|
19,9 |
13 |
0,26 |
5,174 |
0,000301 |
2,922853 |
0,292285 |
|
20 |
16 |
0,32 |
6,4 |
0,001394 |
2,66669 |
0,266669 |
|
20,1 |
5 |
0,1 |
2,01 |
0,002756 |
1,371429 |
0,137143 |
|
20,2 |
3 |
0,06 |
1,212 |
0,004245 |
0,397566 |
0,039757 |
|
= |
50 |
1 |
19,934 |
0,017444 |
|
0,991672 |
|
|
|
|
σ = |
0,132076 |
|
h=0,1 мм |

Рисунок 2.3 - Полігон розподілу відносних частот та крива густини розподілу діаметра валиків згідно нормального закону
Знайдений закон розподілу дозволяє визначити: розмір, на який налагоджений верстат, сумарну похибку обробки, теоретичну величину виправного і невиправного браку, величину оптимального підналагодження верстата. Для практичного застосування необхідно оцінити узгодження емпіричних (Pi) і теоретичних (y(x)) даних за певним критерієм, наприклад критерієм узгодження Пірсона. Якщо дані не узгоджуються, підбирають інший закон розподілу.
Інтеграл імовірності Гауса дозволяє визначити імовірність появи випадкової величини в заданому діапазоні від 0 до x.
, (2.9)
де
![]()
.
Може
використовуватися для підрахунку
імовірного браку деталей. Наприклад,
потрібно визначити процент виправного
і невиправного браку деталей, якщо
відомо середнє квадратичне відхилення
кривої розподілу σ=0,025
мм, середнє значення
=19,97
мм і допустимі розміри деталі xmin=19,9
мм, xmax=20
мм (рис.2.4).



Рисунок 2.4 – Визначення теоретичного виправного і невиправного браку деталей
