27. Бюджетний процес та бюджетне регулювання

Бюджетний процес – це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету. Він складається з трьох частин:

бюджетне планування;

виконання бюджету;

складання звіту про виконання бюджету та його затвердження.

Бюджетне планування включає складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження. (таблиця 4)

Завдання бюджетного планування:

1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;

2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами і галузями;

3) збалансування бюджету.

Бюджетне планування починається з визначення можливого обсягу доходів. Достовірність їх планування забезпечує реальність бюджетного процесу.

Стан бюджету як фінансового плану може характеризуватись трьома показниками:

•перевищення доходів над видатками – бюджетний профіцит.

• рівновага доходів і видатків. Вона означає, що всі видатки мають відповідні постійні джерела фінансування.

•перевищення видатків над постійними доходами – бюджетний дефіцит. Бюджетний дефіцит є найскладнішим явищем і досить поширеним у світі. Наявність дефіциту вимагає встановлення джерел його покриття, якими можуть бути:

-державний кредит;

-емісія грошей.

Методи бюджетного планування:

а) загальний метод – балансовий;

б) окремих статей – нормативний;

– прямого рахунку,

– аналітичний,

– коефіцієнтів.

Процедура бюджетного планування – послідовність заходів і дій зі складання і розгляду проекту бюджету. Вона визначена Законом України "Бюджетний Кодекс України" і на державному рівні включає такі етапи та стадії:

1. Складання проекту бюджету (схема 25):

– направлення Верховною Радою Президенту бюджетної резолюції, в якій визначаються основні напрями бюджетної політики на наступний рік;

– розробка Міністерством фінансів на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку прогнозного проекту бюджету;

– доведення прогнозних показників проекту бюджету до міністерств, відомств та інших органів державної виконавчої влади;

– аналіз бюджетних запитів і розробка пропозицій проекту Державного бюджету;

– подача проекту Державного бюджету в Кабінеті Міністрів України, прийняття рішення про його схвалення і подання Президенту проекту Закону про бюджет;

– розгляд проекту Закону про бюджет Президентом і подання його до Верховної Ради.

2. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України:

– розгляд проекту Закону про Державний бюджет в комісіях і комітетах Верховної Ради;

– доповідь Міністра фінансів на засіданні Верховної Ради та співдоповідь голови комітету з питань бюджету;

– обговорення проекту Державного бюджету на засіданні Верховної Ради;

– прийняття відповідного рішення про результати розгляду проекту Закону про Державний бюджет:

а) затвердити Закон про Державний бюджет України;

б) схвалити у першому читанні і направити на доопрацювання;

в) відхилити і направити на переробку.

3. Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і казначейством. Виконання бюджету здійснюється на підставі розпису доходів і видатків. Цей документ складається після затвердження бюджету в розрізі підрозділів бюджетної класифікації, яка дає повну деталізацію видів доходів і напрямів видатків. Розпис доходів і видатків складається з поквартальною розбивкою, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди.

Касове виконання бюджету (зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них) може здійснюватись за двома системами: банківською і казначейською. При банківській - рахунки бюджету відкриваються в установах банківської системи. При казначейській - створюється спеціальна структура – казначейство, яке веде рахунки бюджету, мобілізує кошти і фінансує видатки.

4. Складання звіту про виконання бюджету та його затвердження.

4.Бюджетне регулювання, його форми і роль у збалансуванні бюджетів різних рівнів

Бюджетне регулювання представляє собою частковий перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів.

Основними методами бюджетного регулювання є:

1) нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних податків та обов'язкових платежів;

2) бюджетні дотації і субвенції місцевим бюджетам нижчого рівня.

Бюджетне регулювання є складником бюджетного процесу.

Розмежування доходів і видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою.

Розмежування доходів може проводитись на основі двох методів.

Перший – закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету.

Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їх потреб. При цьому всі доходи поділяються на закріплені і регулюючі.

Розмежування видатків засновується на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення. При цьому може застосовуватись два підходи:

розподіл за територіальною ознакою (за місцем знаходження об'єкта фінансування);

розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування (фінансування ведеться з бюджету того рівня, до якого відноситься орган управління, якому підпорядкований даний об'єкт фінансування).

Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм. За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на: вертикальні – між бюджетами різних рівнів, і горизонтальні – між бюджетами одного рівня (в Україні тільки вертикальні).

Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними документами; договірні – на підставі угоди між відповідними органами влади чи управління.

Форми взаємовідносин: субсидіювання, вилучення коштів, взаємні розрахунки; бюджетні позички.

Субсидіювання – це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Види субсидіювання: дотації, субвенції. Вилучення коштів – передача коштів з бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. Взаємні розрахунки – передача коштів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні позички – тимчасова передача коштів з одного бюджету до іншого у зв'язку з виникненням тимчасового касового розриву – не збігання у часі фінансування видатків і надходження доходів.