14.Окремі фази циклів та їх вплив на конфігурацію жц підприємств різних типів.

Слід зазначити, що циклічний характер розвитку криз має пев­ні особливості: якщо чередування фаз циклу має висхідну тенде­нцію (тобто кожна наступна хвиля циклу має тенденцію до зрос­тання обсягів виробництва, то такий цикл буде розвиватися за траєкторією, зображеною на рис. 2.13 а) або низхідну тенденцію

Перша фаза — криза (спад) супроводжується скороченням обсягів виробництва і ділової активності; затоварюванням, зни­женням цін; зростанням безробіття, зниженням рівня заробітної плати; дефіцитом вільних грошових коштів, необхідних для пла-

тежів; біржовим крахом і банкрутством підприємств; скорочен­ням рівня прибутку; масовим знищенням товарів, устаткування; дезорієнтацією кредитної системи тощо.

Друга фаза — депресія (стагнація) відбувається доволі трива­лий час (1,5—3 роки), має ознаки пристосування господарського життя до нових умов і потреб, набуття поступової рівноваги. Ха­рактерними ознаками цієї фази є застій виробництва, непевність, дуже повільне відновлення довіри підприємців до кон'юнктури, наявність значного ризику щодо інвестування коштів у бізнес, хоча відбувається поступова стабілізація цін і умов господарю­вання. Обсяг торгівлі залишається незначним, але поступово ско­рочується товарний надлишок. Особливістю депресії є невисока ставка позикового процента.

Третя фаза — пожвавлення має ознаки відновлення, за якого розпочинається капіталовкладення, зростають обсяги виробницт­ва, ціни, зайнятість, пожвавлюється торгівля, підвищується при­буток. Піднесення відбувається передусім у базових галузях, які поставляють засоби виробництва, створюються нові підприємст­ва, зростає зайнятість. Нарешті досягається передкризовий стан за макроекономічними показниками, посилюються оптимістичні очікування (сподівання). Далі починається нове, більш стрімке піднесення.

Четверта фаза — піднесення (бум). Прискорення економіч­ного розвитку спирається на ефективне запровадження досягнень НТП та інновацій. Виникає велика кількість нових товарів і фірм, стрімко зростають інвестиції, спостерігається кредитна експансія, розширюються біржові операції. Зростають зайнятість, процентні ставки, ціни. Підвищується заробітна плата та інші види доходів. Спостерігається штучне стимулювання сукупного попиту, зумов­лене очікуваннями торговців на зростання цін та їхнім бажанням купити більше товарів за нижчими цінами. Розширюється пропо­зиція, яка з часом перевищує попит і призводить до накопичення товарних запасів, зростає напруженість банківських балансів.

15.Оцінка можливостей розвитку окремих галузей та підприємств на різних фазах макроекономічних циклів.

Виникнення організацій відбувається внаслідок того, що в макросвіті сформувалися всі необхідні і достатні умови для їх формування. Вони змінюються саме через зміни свого оточення і зникають зі зникненням цих умов. Далеко не всім організаціям вдається розпізнавати напрямки і характер зовнішніх змін та вживати заходи завдяки або попри дії зовнішніх обставин.

В залежності від характеру впливу кризових чинників зовнішнього середовища розвиток організації відбувається еволюційним або революційним шляхом.

Успіх сприяє тим організаціям, чиї стратегії спрямовані на активне використання їх внутрішнього потенціалу для зміни зовнішнього оточення, а не звичайного пристосування до нього. Більшість із тих організацій, яким у продовж тривалого часу вдається залишатися успішними, дотримуються принципу підтримання динамічної рівноваги зі своїм оточенням. За відсутності уявлення про свій майбутній стан такі організації орієнтуються в напрямку змін у зовнішньому середовищі. Вище керівництво намагається утримати свою компанію у стані, що нагадує „ здоров’я ” шляхом покрокових, логічно пов’язаних між собою змін, достатньо добре погоджуваних із змінами в оточені. У таких організаціях не відбувається глибоких змін, у всякому разі доти, доки не станеться глибоких і раптових змін в їх оточенні.

Щоб протистояти загрозам зовнішнього середовища, організація має бути досить сильною. Проте, великі організації в сучасних умовах не в змозі змінювати свої структури, функції і процеси з такою ж швидкістю, з якою змінюються політичні, соціальні, фінансові і технологічні умови. Вони швидше намагаються змінити ці умови, ніж себе.