5. Структура та функції інформаційних систем управління.

Структурно ІС складається з таких компонентів:

– власне інформації;

– системи обробки інформації;

– входу;

– виходу;

– внутрішніх і зовнішніх каналів.

У Державному Стандарті України ДСТУ 2874-94 дано таке визначення ІС: Інформаційна система – система, яка організовує пам'ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери (ПС).

Характерною рисою ІС є те, що людина виступає активним учасником інформаційного процесу. Це виявляється в умовах функціонування автоматизованого робочого місця (АРМу), коли людина (кінцевий користувач) здійснює введення інформації в систему, підтримує її в актуальному стані, обробляє інформацію і використовує здобуті результати в управлінні. Інформація служить способом опису взаємодії між джерелом й одержувачем інформації. Те саме повідомлення одному одержувачеві може давати багато інформації, а іншому – мало або нічого.

Потенційні можливості ІС реалізуються через їх функції, до яких належать:

– обчислювальна – вчасно і якісно виконує обробку інформації в усіх аспектах, що цікавлять систему управління;

– слідкувальна – відстежує і формує всю необхідну для управління зовнішню та внутрішню інформацію;

– запам'ятовувальна – забезпечує безупинне накопичення, систематизацію, збереження і відновлення всієї необхідної інформації;

– комунікаційна – забезпечує передачу потрібної інформації в задані пункти;

– інформаційна – реалізує швидкий доступ, пошук і видачу необхідної інформації;

– регулювальна – здійснює інформаційно-керуючий вплив на об'єкт управління і його ланки у випадку відхилення їх параметрів функціонування від заданих значень;

– оптимізаційна – забезпечує оптимальні розрахунки в міру зміни цілей, критеріїв та умов функціонування об'єкта управління;

– прогнозна – визначає основні тенденції, закономірності та показники розвитку об'єкта управління;

– аналізаторна – визначає основні показники техніко-економічного рівня виробництва і господарської діяльності;

– документувальна – забезпечує формування всіх обліково-звітних, планово-розпорядчих, конструкторсько-технологічних та інших форм документів.

6. Ресурси і технології інформаційних систем

Для виробництва будь-якої продукції необхідно мати як матеріальні, фінансові і людські ресурси, так і інформацію про те, що з тими ресурсами робити. Тобто потрібно мати ще й інформаційні ресурси.

Інформаційні ресурси – це весь обсяг інформації, що є в інформаційній системі. Для підприємства це будуть інформаційні ресурси підприємства. Звідки вони беруться? Джерелами формування інформаційних ресурсів підприємства є його внутрішнє і зовнішнє середовища.

Інформація внутрішнього середовища відображає фінансово-господарський стан підприємства.

Інформація зовнішнього середовища відображає діяльність економічних, соціальних і політичних структур за межами підприємства, а також відносини підприємства із цими структурами.

Обробка інформації внутрішнього середовища здійснюється за допомогою стандартних формалізованих процедур.

Обробка інформації зовнішнього середовища, яка може бути неточною, неповною, має імовірнісний характер, вимагає часто нестандартних процедур опрацювання.

Інформаційними ресурсами, як і будь-якими іншими, можна і треба управляти.

Управління інформаційними ресурсами полягає в:

– оцінці інформаційних потреб на кожному рівні управління і в межах кожної функції управління;

– вивченні документообігу в організації, його раціоналізації, стандартизації типів і форм документів;

– подоланні проблеми несумісності типів даних;

– створенні системи управління даними тощо.

Складність економічних, організаційних і технологічних проблем породжує постійно зростаючі потоки інформації, необхідної для успішного функціонування економіки будь-якої країни на всіх рівнях. На пошук нових видів енергетичних і сировинних ресурсів, організацію їх видобутку й обробку потрібно витратити велику кількість наукової, технологічної, економічної та іншої інформації. Раціональне використання наявних сировинних і енергетичних ресурсів вимагає знань, розумної організації і належного використання виробництва, зокрема створення безвідхідних та екологічно чистих технологій, а також удосконалення законодавства й систем розподілу і споживання праці. Вказані завдання можуть бути успішно розв'язані тільки на основі достовірної та своєчасної інформації. Тому можна стверджувати, що інформація також є продуктивною силою, і від її кількості та якості суттєво залежить ефективність економіки.

Не тільки безпосередні технологічні процеси й операції пов'язані із затратами праці, але також підготовка конструкторської документації, поставляння матеріалів і закінчуючи контролем якості готового виробу, упаковкою, складуванням і відправленням замовнику. Для багатьох видів продукції на ці операції витрачається більше часу, ніж на сам процес їх виготовлення. Крім того, сучасне матеріальне виробництво неможливо уявити без адміністрації, пошти, телефону і мережі Internet, без проектування й управління, тобто без усього того, що не тільки на виробництві, але й у всіх інших сферах суспільного життя відіграє велику роль у різні способи пов'язане з інформаційними процесами. До завершальних виробничих операцій відносять також транспортування товарів і їх продаж через торговельну мережу або через мережу Internet. І тут ми скрізь зустрічаємося з інформаційними процесами та інформаційними технологіями. Наведемо декілька визначень інформаційної технології (ІТ).