2. Поняття та види іноземних інвестицій

Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

• іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

• валюти України: а) при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

б) при первинному інвестуванні, якщо валюту України придбано за іноземну валюту на міжбан-ківському валютному ринку України; в) при вкладенні коштів в об'єкти приватизації за умови подання державним органам приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів;

• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками та мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора чи міжнародними торговельними звичаями;

• будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора чи міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

• прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства чи договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

• інших цінностей відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

Іноземні інвестиції підлягають державній реєстрації, яка здійснюється відповідно до Положення "ро порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р.

3. Об'єкти іноземного інвестування

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України, а саме:

• основні фонди діючих підприємств та об'єктів соціального призначення (щодо їх реновації, впровадження нової техніки та новітніх технологій);

• основні фонди новостворених підприємств (виробничих потужностей) та об'єктів соціального призначення;

• оборотні кошти підприємств та організацій усіх сфер і галузей народного господарства;

• цінні папери;

• цільові грошові вклади;

• науково-технічна продукція;

• інтелектуальні цінності;

• інші об'єкти власності, в т. ч. майнові права. Слід зазначити про наявність законодавчих обмежень щодо деяких об'єктів. Так, ст. 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля, що є основним національним багатством, перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю в Україні можуть набувати та реалізовувати лише громадяни України, юридичні особи та держава. Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України іноземним громадянам та особам без громадянства не надаються у власність земельні ділянки, а ст. 114 цього ж Кодексу забороняє купівлю-продаж, дарування, заставу, самовільний обмін земельних ділянок. Отже, вкладаючи кошти в нерухомість на території України, іноземні інвестори мають враховувати, що земельні ділянки, в т. ч. під будинками та спорудами, можуть їм належати, як правило, на праві користування або оренди. Лише згідно з пунктами 1 і 2 Указу Президента України «Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню» від 29 грудня 1993 р.

Іноземні громадяни, особи без громадянства та юридичні особи іноземних держав мають право набувати у процесі приватизації право власності на такі станції і земельні ділянки, на яких вони розташовані.

Положення ст. 13 Конституції України про виключну власність народу України на різні види природних ресурсів конкретизуються в інших актах спеціального законодавства (ст. 4 Кодексу України про надра², ст. 6 Водного кодексу України³, ст. 6 Лісового кодексу України⁴ та інших).