20. Які Ви знаєте види добросовісної конкуренції?

Якщо виходити з правового принципу – дозволено все, крім того, що заборонено законом - можна сформулювати такі види добросовісної конкуренції:

1.Управління якістю.

1.1. Покращення якості з одночасним збільшенням ціни.

1.2. Покращення якості без збільшення ціни.

1.3. Зниження якості з одночасним зниженням ціни та ін.

2.Цінова політика.

2.1. Підвищення ціни.

2.2. Зниження ціни.

2.3. Система знижок.

3.Управління прибутком.

3.1. Управління доходами.

3.2. Управління видатками.

4.Реклама.

4.1. Реклама у ЗМІ.

4.2. Упаковка і дизайн.

4.3. Промоушн (сприяння розвитку).

5.Створення бренда (марка товару).

6.Розширення ринку збуту.

6.1. Організація ділерської мережі.

6.2.Злиття, поглинання тощо.

Всі ці заходи були добросовісними, якщо вони не суперечать законодавству.

21. Які основні елементи державної політики виділяються при оцінці її заходів, що регулюють конкуренцію?

1.Антимонопольна політика, яка визначає засоби і методи контролю і обмеження існуючих природних і державних монополій; умови кваліфікації домінуючого положення на ринку і відповідні санкції держави; порядок контролю за злиттям і поглинанням підприємств, а також за ходом приватизації з метою попередження появи нових монопольних структур; умови прямого контролю за цінами і заробітною платою; системи заохочення створення і функціонування конкуруючих виробництв і підприємств; квотування і ліцензування певних видів діяльності; заходи щодо стимулювання малого бізнесу шляхом надання податкових пільг, дотацій та пільгових кредитів; спрощення умов організації бізнесу у даній галузі.

2.Фінансова політика стимулювання конкуренції: регулювання обсягів та умов надання кредитів, депозитні ставки, систему оподаткування, динаміку і розміри доходів суб`єктів ринку, норми рентабельності виробництва і реалізації продукції.

3. Регулювання експорту та імпорту продукції на основі ліцензування і квотування, зміни митної політики.

4.Участь держави у виробництві і реалізації продукції за рахунок підтримання певних часток державної власності в галузевих підприємствах, державних капітальних вкладень, державних замовлень та інш.

5.Державна стандартизація продукції, технологій, умов безпеки і екологічності виробництва, охорона навколишнього середовища.

6.Регулювання видобутку корисних копалин, цін на сировину, матеріали, енергію, воду, землю.

7.Патетно-ліцензійна політика, яка законодавчо закріплює виключні права на відкриття, винаходи, ноу-хау тощо.

8.Соціальний захист споживачів за допомогою законодавчо закріплених прав споживачів.

22. Визначте основні напрями формування стратегії українських підприємств на міжнародних ринках.

Якщо виходити з класифікації факторів, що впливають на конкурентоспроможність країни, яка запропонована М. Портером, можна визначити основні напрямки формування стратегії українських підприємств на міжнародних ринках.

Перший напрямок визначається таким фактором, як наука і технологія.

Тут можна відзначити два аспекти: з одного боку, У. має певні наукові і технічні розробки в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнологія, регулювання хімічних, біохімічних та біофізичних процесів і в деяких інших галузях; з іншого боку – існує досить велике технологічне відставання у харчовій промисловості, ряді галузей машинобудування, виробництві інформаційно-обчислювальних систем.

Другий напрямок пов’язаний з першим – для подолання технологічного відставання необхідні відповідні капіталовкладення, які в значній мірі, можуть бути досягнуті за рахунок іноземних інвестицій. Питома вага іноземних інвестицій у реальну економіку України залишається мізерними по відношенню до масштабів економіки, що не сприяє початку економічного пожвавлення.

А внутрішній ринок позичкового капіталу України з його неймовірними процентними ставками за довгостроковими кредитами (які насамперед необхідні для модернізації вир-ва) також є фактично недоступним для виробників джерелом кредитування.

Процес катастрофічного старіння виробничих фондів без їх заміни відбирає у виробників перспективи виходу з кризового стану, а тим більше – досягнення рівня сучасної технологічної конкурентоспроможності на світовому ринку.

Крім того, інвестиційному процесу перешкоджає існуюча податкова система України. Згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” базова ставка податку на прибуток підприємств становить в Україні 30%, що відповідає рівню розвинутих країн світу. В дійсності ж рівень вилучення реального прибутку є значно вищим.

Третій напрямок визначається такими факторами як інфраструктура та інформація. На сьогодні рівень розвитку цих двох факторів у нашій країні дуже недостатній. Експортери мають низький рівень кваліфікації та по інформативності про ситуацію на міжнародних ринках. В результаті це призводить дуже часто до невиправданого заниження цін і проведення демпінгових торговельних операцій на світовому ринку, що веде до відповідної реакції з боку інших держав і створює для наших експортерів імідж “нечесних конкурентів”.