• Обов’язки власників земельних ділянок, передбач ст. 91,

• встановлення земельних сервітутів – гл 16,

• Глава 17 – обмеження, які регулюють відносини добросусідства;

• Глава 18 – обмеження прав на землю;

- екологізація всіх форм і відносин, що проявляється у всебічній охороні земель, у забезпеченні високоефективного використання с\г угідь, у еколого-врівноваженому веденні землеробства.

- публічно-правовий характер права власності на землю (відносини власності на землю та 3 елементи змісту права власності) повинні переслідувати публічного інтересу теперішнього і наступного поколінь.

- земельні ділянки є самостійним об’єктом права власності та землю.

ПРОБЛЕМА - Потребує корегування ч.2 ст.79 ЗК – зазначене положення суперечить чинному екологічному законодавству, оскільки в Україні діє поресурсове регулювання. Норма передб автоматичне поширення змісту пр власн на зем діл і на ін обєкти – ліси, води...

- земельні ділянки як об’єкт природного походження не мають вартості, оскільки не є майном у власному значенні цього слова. Ціна виступає у вигляді капіталізованої ренти. При продажу зем діл, власник по суті продає право на одержання прибутку від її експлуатації у майбутньому.

Ф-іїї права власності – теорія соціальної ф-ії пр власн – поєднання індивідуальних та суспільних інтересів в процесі використання земельних ділянок. У зв’язку з цим допускаються обмеження обсягу правомочності власника аж до викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відсудження. На державу покладаються певні обов’язки: встановлення різноманітних обмежень тільки на рівні законів, справедлива компенсація власнику усіх збитків; захист прав власника

Зміст права власності на землю (земельну ділянку) складають повноваження з володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою (ст. 78 ЗК України, ст. 317 ЦК України).

Особливості права володіння земельними ділянками

Легального визначення володіння як складової права власності не існує. У спеціальній літературі існують різноманітні визначення права володіння земельними ділянками. Так, право володіння визначається як'

-"юридично встановлена можливість гарантування сталості належності юридично та в натурі (на місцевості) визначених земель і земельних ділянок іхнім суб'єктам згідно з правовстановлюючими документами і земельно-правовою документацією, невідчужуваності та невід'ємності цих об'єктів від власників без їхнього особистого волевиявлення, визнання виключності та абсолютності належних їм прав на ці землі та земельні ділянки, а також на результати здійснюваної ними нешкідливої й безпечної господарської та іншої діяльності, що створює почуття свободи в їх використанні відповідно до цільового призначення для задоволення власних матеріальних і духовних потреб та інтересів"

Аналіз чинного законодавства (ст. 334 ЦК України, ст. 125 ЗК України) висновок, що закон прирівнює до фактичного панування над земельною ділянкою оформлення прав на неї (видачу державного акту на право приватної власності, внесення записів до земельно-кадастрової документації щодо земель державної та комунальної власності). Див. ч. 1 ст. 125 ЗК України: Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, право володіння земельними ділянками можна визначити як усвідомлену юридично гарантовану можливість панування над земельною ділянкою на підставі оформленого права.

Особливості права користування земельними ділянками

Закон не наводить визначення права користування. У спеціальній літературі право користування земельними ділянками визначається як:

• "гарантована Конституцією України свобода особи, яка полягає в можливості і здатності власника земельної ділянки вільно використовувати ЇЇ, освоювати і здійснювати господарську експлуатацію природних властивостей землі для задоволення власних і суспільних потреб та інтересів, з урахуванням встановлених законом, договором чи адміністративним актом обмежень" (В. В. Носік) ;

- в доктрині цивільного права право користування традиційно визначається як юридично забезпечена можливість застосовувати корисні властивості речі в процесі її особистого чи виробничого споживання.

Особливості права розпорядження земельними ділянками

• Чітке визначення права розпорядження зем діл у законодавстві відсутнє. І, І, Каракаш вважає, що право розпорядження земельною ділянкою - це "визнання за власником гарантованих законом можливостей здійснення дій, спрямованих на встановлення правової належності та визначення юридичної долі земельної ділянки;

• в доктрині цивільного права - право розпорядження як юридичне забезпечення можливості визначати подальшу долю речі шляхом вчинення щодо неї юридичних актів