5. Матеріальна культура України др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.

У другій половині XVI ст. більшість українських земель увійшла до складу польсько-литовської феодальної держави — Речі Посполитої. Виникла реальна загроза полонізації і окатоличення українського народу. Одним із засобів у цій справі стали католицькі освітні школи. Єзуїти відкривали елементарні та середні школи і колегії з двома відділеннями — нижчим і вищим. До нижчого відділення належали гімназії, що мали п´ять класів. На вищому відділенні три роки вивчалася філософія і чотири роки — богослов´я. Освітні заклади організовувались на зразок західноєвропейських вищих шкіл, в яких учні здобували найвищу освіту в межах Речі Посполитої. У 1570 р. єзуїтами була заснована Віленська колегія, яка вважалася найбільшим навчальним закладом Східної Європи. Польський король Стефан Баторій надав колегії права академії, тобто дозвіл викладати богословські науки. Першим ректором академії папа римський призначив Петра Скаргу — активного діяча єзуїтів. Скарга був безпосереднім учасником прийняття Берестейської унії 1596 р. В Україні діяли 23 єзуїтські колегії. Найбільшими були колегії у Ярославлі (1574 p.), де навчався Б. Хмельницький, Львові (1608 p.), Луцьку (1614 p.), Києві (1647 p.), Кам´янці-Подільському, Вінниці, Перемишлі та ін. Викладання велось латинською мовою. На українських землях тоді паралельно з православними існували католицькі школи, а подекуди й протестантські.

В Україні майже до кінця XVI ст. не було загальних середніх і вищих навчальних закладів. Українська молодь вже з середини XIV ст. прокладала собі дорогу до навчання в західних університетах. Число українських студентів у вищих навчальних закладах Західної Європи поступово зростало. Так, у найстарішому Болонському університеті здобув вищу освіту Юрій Дрогобич (Котермак, бл. 1450—1494). Юрій Котермак народився в Дрогобичі на Прикарпатті в родині ремісника Михайла Доната (Котермака). 1468-го року його ім´я було внесене до списків студентів Краківського університету. На честь рідного міста він взяв псевдонім Дрогобич, з особливою гордістю підкреслюючи своє походження. Вже в 1470 році він отримав ступінь бакалавра, а в 1473 — магістра. Далі він вирушив до Італії, у Болонський університет — один з найуславленіших у Європі. Викладали тут відомі вчені, філософи, університет мав багаті культурні традиції. Острозька академія залишила по собі значний слід в історії освіти й духовного життя України. Найвагомішою культурною пам´яткою Острозької академії було видання повної художньо ілюстрованої Біблії слов´янською мовою в 1581 році, текст якої вживався при богослужінні у православних церквах. Острозька академія, даючи освіту місцевій молоді, стала зразком для інших шкіл. За зразком Острозької академії вищі школи були створені в Турові — 1572 p., Володимирі-Волинському — 1577 p., Слуцьку — 1580 p., Львові — 1586

6. Початок книгодрукування в Україні. Іван Фьодоров та його першодруки

Появу друкарства в Україні перш за все треба розглядати в тісному зв’язку з винайденням друкарства у Європі. Як відомо, друкарство вперше зародилося в Німеччині і швидко поширилося в багатьох країнах Західної Європи. Спочатку слов’янські книги друкували латинню, пристосованою до слов’янських мов. Згодом друкарство було пристосовано до кирилівської азбуки, яку вже раніше вживали в рукописних книгах.

Перші історично задокументовані відомості про книгодрукування безпосередньо в українських землях відносяться майже до середини ХV ст. Так, знайдено документи, в яких говориться про те, що ще в 1460 р. в м.Львові міщанин Стефан Дропон (Дропан) мав друкарню і цього року подарував її Онуфріївському монастирю. На початку ХVІ ст. друкарні були в Кам’янці-Подільському та Острозі ─ в маєтку князя Константина Острозького. З Острога друкарство поширилось у Київ. Як свідчать історичні документи, князь К. Острозький подарував Печерському монастирю друкарню в 1531 р., яка розпочала роботу в 1533 р.

Отже, в Україну друкарство прийшло задовго до виходу в Москві першої друкованої книги кирилицею “Апостол” (1564) Івана Федорова, а також його Львівського видання 1574 р.

Як відомо, першу друкарню для Москви з верстатом, шрифтами було закуплено в 1553 р. в Копенгагені. Іван IV залучив до роботи в друкарні Івана Федорова і його товариша білоруса  Петра Мстиславця. 1 березня 1564 р. Іван Федоров і Петро Мстиславець відтиснули останні аркуші першої відомої в Росії друкованої книжки “Апостол”. У 1565 р. вийшов з друку “Часовник”. Але згодом друкарі Іван Федоров і Петро Мстиславець були змушені виїхати з Москви. Долаючи численні труднощі, І.Федоров організував у Львові друкарню, в якій протягом року (з 25лютого 1573 до 15 лютого 1574) видрукував книгу “Апостол”. Книжка вийшла церковнослов’янською мовою, яка залишалася засобом міжслов’янських культурних взаємин. Львівський “Апостол” за текстом повторював московське видання

З невідомих причин, однак, очевидно, через несприятливі умови друкування у Львові, Іван Федоров на запрошення князя К.Острозького переїхав до Острога, де діяла тоді відома Острозька школа. Тут ще з більшою інтенсивністю розгорнулась його видавнича і друкарська діяльність. В Острозі було вдосконалено друкарню, відлито деякі нові шрифти, вирізьблено багато нових прикрас. У 1580 р. І.Федоров надрукував в Острозі на Волині книгу “Новий завіт” з предметно-тематичним показником, який склав приятель першодрукаря український вчений Тимофій Михайлович. Це видання вважається первістком української бібліографії та інформатики.

Проте вінцем друкарської майстерності І.Федорова стала Острозька “Біблія” (1581)  перше у східнослов’янських і південнослов’янських народів видання повного церковнослов’янського тексту біблійних книг.

Острозька друкарня, заснована І.Федоровим разом з групою працівників Острозької школи, продовжувала видавничу діяльність протягом останніх двох десятиліть XVIст. після видання Острозької Біблії.

До її видання належать твори Герасима Смотрицького “Ключ царства небесного” (1587), “Острозька книжиця” (1588), “Апокрисис” Христофора Філалета (1598).

Таким чином, друкування книжок в Україні було могутнім поштовхом для розвитку писемності, освіти і всіх галузей культури України.