- •1 Модуль
- •1. Поняття «культура» ,його походження та розвиток
- •2. Складові частин культури
- •3. Наступність та форми існування культури
- •4. Предмет і завдання курсу «Історія української культури»
- •5. «Історія української культури» в наукових дослідженнях
- •6. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці
- •9. Поняття «неолітична революція» . Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства. Вторинні вогнища відтворюючого господарства на території України.
- •7. Культура палеоліту на Україні.
- •8. Виникнення первісного мистецтва. Пам’ятки первісного мистецтва на території України.
- •10. Культурно-історичні наслідки «неолітичної революції»та її значення.
- •11. Неоліт на території України:Характеристика культур лінійно-стрічкової та ямково-гребінцевої кераміки та києво-черкаської культури
- •12. Розвиток мистецтва та релігійних віруваннь в епоху неоліту на територїї України
- •13. Культури енеоліту на території України.Трипільська культура.
- •14. Культури бронзового віку на території України
- •15. Початок залізного віку на території України. Культура кімерійців.
- •16. Культура скіфів.
- •17. Культура давньогрецьких колоній на території Північного Причорномор’я та Криму.
- •18. Витоки культури давніх слов’ян, їх поселення , заняття, знаряддя праці ,побут (Матеріальна культура східних слов’ян)
- •19. Духовна культура східних слов’ян: вірування, мистецтво.
- •20. Умови формування та основні риси середньовічної культури Київської Русі
- •21. Виникнення писемності у слов’ян
- •22. Фольклор та билинний епос Київської Русі
- •23. Література Київської Русі. «Слово о полку Ігоревім»
- •24. Давньоруські літописи. « Повість минулих літ»
- •25. Кам’яна архітектура Київської Русі.Софійський та Успенський собори, церква Параскеви п’ятниці
- •26. Монументальний живопис Київської Русі
- •27. Освіта Київської Русі
- •28. Іконописання в Київській Русі.
- •29. Вплив прийняття християнства на культуру Київської Русі
- •30. Книгописання та бібліотеки на Русі.
- •2. Модуль
- •1. Умови формування української культури др..Половини хiv- першої половини хvіі ст..
- •2. Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.
- •3. Ю.Котермак, с.Оріховський, п.Русин- видатні діячи гуманізму .
- •4. Вплив Реформації на культуру України
- •5. Матеріальна культура України др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.
- •6. Початок книгодрукування в Україні. Іван Фьодоров та його першодруки
- •7. Розвиток освіти в Україні в др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.
- •8. Утворення і діяльність Острозького колегіума
- •9. Утворення і діяльність Львівської братської шкіли
- •10. Утворення і діяльність Київо-Могилянського колегіума
- •11. Література України др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.
- •12. Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.
- •13. Архітектура України др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.( оборонні споруди, замки, православні храми,)
- •14. Становище освіти на Галичині в др..Половини хvіі -хvііІст. Львівський Університет
- •15. Розвиток освіти в Гетьманщині, Слобожанщині та Запорозький Січи Україні в др..Половини хvіі -хvііІст.
- •16. Діяльність Київо-Могилянської Академії
- •17. Наука в Україні в др..Половини хvіі -хvііІст. І.Гізель. Г. Сковорода, ф.Прокопович, л.Баранович
- •18. Фольклор (думи і пісні) періоду Гетьманщини
- •19. Світська література Україні в др..Половини хvіі -хvііІст.. Козацькі літописи
- •20. Драма- улюблений вид літератури кінця хvіі -хvііІст. .Ф.Прокопович «Володимир»
- •21. Розвиток монументального живопису в Україні в др..Половини хvіі -хvііІст..
- •22. Розвиток архітектури в Україні в др..Половини хvіі –хvііІст.
- •23. Українське бароко , його етапи та особливості
- •24. Пам’ятки українського бароко (і.Григорович –Барський,с.Ковнір,г. Шедель, і.Зарудний,в.Растреллі, Меретин)
- •25. Барокова скульптура в Україні в др..Половини хvііІст..
- •27. Г. Сковорода- видатний діяч української науки
- •28. Ф.Прокопович- видатний діяч української культури
- •29. Розвиток станкового живопису в Україні в др..Половини хvіі -хvііІст.. ( ктиторський портрет, парсунний живопис, народна картина «Козак Мамай» ) д.Левицький, в.Боровіковський, а.Лосенко
- •30. Іконописання в Україні в др..Половини хvіі –хvііІст.: і.Конзелевич, п.Казанович
- •3 Модуль
- •1.Особливості розвитку духовної культури України хіх ст..
- •2.Зародження нової української літератури.
- •3. Романтизм та сентименталізм в українській літературі першої половини хіх ст.. І.Котляревський «Наталка Полтавка», г.Квітка-Основ’яненко « Маруся», романтичні твори т.Шевченка
- •4. Українська літературна байка . Є.Гребінка, л.Глібов
- •5. Розвиток реалізму в українській літературі т.Шевченко, і.Нечуй-Левицький, Панас Мирний
- •6. Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в хіх ст.В.Тропінін, т.Шевченко,м.Мурашко, і.Айвазовський,а.Куінджи
- •7. Класицизм в Архітектурі України хіх ст..
- •8. Багатостильовість української архітектури хіх ст.
- •9. Особливості освіти України 1 половини хіх ст. Створення Харківського,Київського та Новоросійського університетів
- •10 .Зміні в освіті України в др..Половині хіх ст..
- •11. Розвиток музичного мистецтва: м.Лисенко, я.Степовий, к.Стеценко, м.Леонтович, д.Січинський, с.Людкевич
- •12. Музичний театр- особливе явище української культури хіх ст..
- •13. Формування і розвиток українського театру в хіх ст..М.Кропивницький, м.Старицький, і.Карпенко-Карий
- •14. Розвиток науки вУкраїні в хіх ст..
- •15.Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920 рр.
- •16.Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписьменністю, створення нової системи освіти
- •17.Ріноманітність стилів і напрямків в українській літературі 20-х рр.. Хх ст. М.Вороний,п.Тичина, в.Сосюра,м.Рильський, м.Зеров
- •18.Розвиток театрального мистецтва та драматургії в Радянській Україні в 20 рр.Хх ст..
- •19. Багатожанровість розвиток музичного мистецтва в Радянській Україні 20-30 рр хх ст..
- •20. Розвиток науки Радянської України в 20-30 рр.Хх ст..
- •21. Становище української культури в20-30 рр.Хх ст.. В українських землях в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
- •22.Внесок української науки в перемогу в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •23. Внесок діячів літератури,театру, кіно в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •24. Відродження та становище української культур в післявоєнний період.
- •25. Роль шестидесятників в розвитку української літератури і мистецтва.
- •26. Проблеми розвитку української культури в еміграції
- •27. Суперечливий характер розвитку культури України в 70-80 р.Хх ст..
- •28. Проблеми розвитку мистецтва незалежної України.
- •29. Напрямки розвитку освіти незалежної України.
17. Наука в Україні в др..Половини хvіі -хvііІст. І.Гізель. Г. Сковорода, ф.Прокопович, л.Баранович
Як вже говорилося, українська культура довго розвивалася без державної підтримки, за слабкої участі соціальної верхівки. Це призводило до відставання такої сфери культури, як наука. Особливо це стосується природничих наук, для розвитку яких завжди були необхідні спеціальне обладнання, фінансове забезпечення.
Що стосується гуманітарних наук, то тут успіхи були вагомішими. Зокрема у самостійну галузь виділилася філософія, хоча і досить пізно за європейськими мірками — у XVIII столітті. У Західній Європі в цей час утверджується ідеологія Просвітництва, яка висуває такі цінності, як раціоналізм, демократизація різних сфер життя, пантеїзм у філософії. Люди схилялися перед можливостями науки й освіти, вважаючи їх безмежними. Але для світогляду епохи був характерний спрощений, механістичний погляд на методи наукового дослідження. Так, французький вчений П. Лаплас вважав, якщо відомий початковий стан тіл, то можна обчислити, що буде завтра і через 100 років, оскільки закони руху є незмінними. Приблизно так само міркував і М. В. Ломоносов.
Ідеї Просвітництва розвиває такий філософ, як Феофан Прокопович, вихованець, а надалі професор і ректор Києво-Могилянської академії. У своїх головних роботах «Правда волі монаршої», «Слово в неделю цветную о власти и чести царской» Прокопович виклав свою концепцію «просвіченого абсолютизму». Державна влада, на думку філософа, має божественний характер, а монарх є по суті батьком для своїх підданих. Подібно Т. Гоббсу, Прокопович стверджує, що люди, побоюючись «війни всіх проти всіх», створюють державу, яка захищає їх від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Однак, на відміну від Джона Локка і Шарль Монтеск'є, він вважав, що люди передають турботи про дотримання своїх прав державі назавжди. Народна маса повинна підкорятися монарху, тим більше що освічений правитель не буде ні злим, ні несправедливим. Але народ володіє в деяких випадках і активними функціями — він може висловлювати свою думку, критикувати політику монарха і навіть вибирати його, якщо спадкоємця престолу за тими або іншими причинами не виявиться.
Досить ідеалістична логіка Прокоповича базувалася на його поглядах на людину. Природа заклала у людину добро, зло ж з'являється з суспільства, від бідності. Зло, вважав Прокопович, можна перемогти за допомогою освіти. Визнання у народу активної функції, про яку писав Прокопович, є одним з істотних завоювань вітчизняної суспільної думки.
Особливе місце в історії як української, так і світової філософії займає Григорій Сковорода. Подібно європейським просвітникам, він схилявся перед розумом, наукою. Але осягнення людиною світу з його жорстокістю й егоїзмом не зробить людину щасливою. Щастя дає людині свобода, самопізнання і «сродний» труд, тобто творча праця, характер якої різний для кожної конкретної людини. Вільна творча праця і просвітництво розвивають в людині добрі начала, закладені природою, — так міркує Сковорода в творах «Благородний Еродій», «Убогий жайворонок», «Бджола і Шершень» та ін. Походив з Пруссії.
В 1642 р. закінчив Києво-Могилянську Колегію, згодом деякий час навчався за кордоном (імовірно — в Англії).
За дорученням православного київського митрополита П.Могили керував Печерською друкарнею.
1645—1650 — професор і ректор (з 1646 р.) Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін. Першим з відомих професорів Києво-Могилянської Колегії у лекціях висував тезу про незнищенність речовини, суттєво випередивши цим у нові часи Лавуазьє і Ломоносова.
З 1656 р. — архімандрит Києво-Печерської Лаври. Брав активну участь у створенні "Києво-Печерського патерика" (1661) Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів. У своїх розмірковуваннях Ґ. використовував філос. спадщину античності, патристики, схоластики, особливо другої; з новітніх вчених орієнтувався на ідеї Д. Кардано, Г. Галілея, М. Коперника та ін.
Ґізель був одним з найосвіченіших людей в Україні 17 століття.
Автор філософсько-богословських праць: «Твір про всю філософію» (1645—1647), «Мир з Богом людині» (1669) та полемічного трактату «Правдива віра» (1668).У своїх творах Ґізель намагався, зокрема, визначити родовід слов'янських народів. Виданою його працею, яка може розглядатися як протосоціологічна є «Синопсис» (від грецького «огляд»), де він зокрема описував життя тогочасного суспільства. В іншій своїй праці «Про народ Роксоланський і його наріччя» цей філософ та історіограф характеризував українців як носіїв високої і оригінальної культури, які рано винайшли писемність і прийняли християнство.
Будучи архімандритом Києво-Печерської Лаври І.Ґізель боровся за незалежність української православної церкви, яку активно поглинала московська.
